Податкова хоче знати все
ПРЕЦЕДЕНТИ
Юрій ВОВКІВ
Закінчення. Початок – стор. 1
Ще в лютому минулого року ВАСУ задовольнив позов “Правекс-банку” щодо визнання недійсним наказу ДПАУ від серпня 1998 року “Про порядок надання органам державної податкової служби установами банків інформації про наявність і рух грошових коштів на рахунках клієнтів (на вимогу) та інформації про здійснення разових грошових операцій у великих розмірах”.
Вищий арбітраж, очевидно, вирішив, що наказ податківців банкірам “закладати” своїх клієнтів – це вже занадто. Цілком зрозуміле й обурення комбанків: який же клієнт (тим паче – грошовитий) з ними після цього працюватиме?
Однак те, чого податковій не вдалося досягти напряму, було зроблено через “куратора” – Нацбанк. І останній своєю постановою від 14 грудня 1999 року таки виписав порядок та умови інформування комбанками податкових органів про сумнівні операції своїх клієнтів. Ця постанова виглядає толерантнішою, аніж скасований наказ ДПАУ, – адже йдеться вже не про великі банківські операції, а лише про “сумнівні”. Хоча й це поняття при потребі можна трактувати достатньо широко. Банківську “профспілку” (Асоціацію комерційних банків) це рішення НБУ не могло не зачепити. Тому вона й доручила досвідченому в судових справах “Правексу” знову поборотися за право комбанків не “стукати” на людей, які довірили їм свої кошти. Такий самий позов подала за дорученням свого клієнта-інкогніто і юридична фірма “Веритас”. Однак їй уже не пощастило – поінформовані банківські кола стверджують, що ВАСУ відхилила цей позов. Чи спіткає така ж доля і позов “Правексу”, дасть ся чути на початку липня. До речі, минулого тижня ВАСУ вже втретє відклав рішення у цій справі. Два попередні рази суд намагався з’ясувати то мотиви НБУ у прийнятті згаданої постанови, то позицію ДПАУ з цього ж питання.
У своєму прагненні знати все про всіх податкова вже заходить задалеко. І якщо їй таки вдасться “нагнути” комерційні банки, наше життя ідентифікованих платників податків може перетворитись у якесь тотальне шпигунство: магазини побутової техніки негайно звітуватимуть про купівлю якогось телевізора, продавці галантереї – про набір носовичків “тиждень”. Хоча, з іншого боку, а як же ще відслідковувати тіньові наддоходи?
|
|
