АРХІВАРІУС
1900
Судова хроніка
З Комарна пишуть нам: Дня 15 мая с. р. повітовий суд в Комарні оцінив реальність Івана Пеленського Голодного з Комарна, що відбуває у львівських бриґітках кару за баденівскі вибори. Незадовго реальність сю продадуть на публічній ліцитації, а Пеленьскій, коли відсидить ще 13 місяців кари, не застане вже свого обійстя; перейде оно в руки іншого властителя, – може таки самого Яклиньского. Кажуть, що Яклинській має охоту побудовати собі на ґрунті Пеленьского вілю. Чи нема вже ні звідки ратунку?
Іван Беринарозум
1940
Німецький огляд воєнних дій
Німецьке інформаційне бюро передає такий огляд воєнних дій за три тижні німецького наступу на заході:
“Бельгійська армія капітулювала. Німецькі війська знаходяться на бельгійському побережжі. 1-а, 7-ма і 9-а французські армії знищені в результаті великих боїв у Фландрії і Артуа. Французські укріплення, починаючи від побережжя коло Дюнкерка до Монмеді, розбиті і знаходяться в німецьких руках.
Новий німецький фронт простягається від французського берега Ла-Манша, коло Абвіля, потім вверх по течії ріки Сомми і вздовж рік Уази і Ен до Мааса, на південь від Седана. Таким чином німецький фронт наблизився до Парижа на 100 кілометрів. Німецька авіація атакує ворожий тил, бобардуючи місця скупчення військ”.
1990
Чи потрібна зброя...
на постаменті?
В автобусі зручно розмістилась мати зі своїм сином. Малюк час від часу шарпає маму:
– Поглянь. Он яка велика гармата стоїть на роздоріжжі... А який ось там танк! – захоплено скрикує хлопчина. – Яке у нього дуло товсте!.. Літак! Мамо, подивись на справжній бойовий літак...
Ви, певно, гадаєте, що мама та її вражена дитина подорожують через військову частину? Помиляєтесь. Автобус здійснює повсякденний рейс містом. А парад зброї – то проблема не тільки дизайну архітекторських проектів.
Деякі переконані, що “постаментна зброя” необхідна. Адже удостоєний такої честі лише той танк, який першим вдерся у місто, гордо вперлась дулом у небо тільки та гармата, що відбила аж п’ять ворожих атак. То особливі гармати, особливі танки. Але хіба одна гармата в змозі захистити місто, один єдиний танк в змозі визволити селище? Навіщо ж виділяти з кращих найкращих?
Складається враження, що автор цих рядків сплюндровує найсвятішу пам’ять. То неправда. Я вшановую пам’ять загиблих від рук катів, схиляю голову перед героїзмом борців за свободу. У моєму серці крихітка чи ж бо гірка та болюча скалка війни, бо й у мене загинув дідусь на фронті. Але я віддаю честь і хвалу воїну, визволителю, Людині, а не машині. Бо тільки Людина – істинний герой. Закликаю: славте подвиги людей, зводьте постаменти Людині, а не зброї. Бо зброю відтворити можна. Людину – ніколи.
|
|
