Пам"яті Ігоря Білозіра
Перестало битися серце видатного композитора і співака. Від нас відійшов у Вічність Ігор Білозір.
Ми всі добре знали цю людину. Ми всі глибоко сумуємо з приводу його загибелі. Але цей день – не час для сліз і для побивань. Бо Ігор загинув як герой – ставши на захист української мови і української пісні.
Нині час для того, аби подумати – як можна було допустити, щоб рука варвара-зайди зазіхнула на життя Митця – причому щоби це сталося у Львові, в духовній столиці України, у місті, звідки почалося українське відродження. Ще десять років тому подібний акт був би неможливим. Що сталося з усіма нами протягом цих десяти років?
За що ми боролися і де наші здобутки? Чому русифікація Львова набуває дедалі більших обертів і кого у цьому звинувачувати? І чому не знайшлося нікого, окрім Ігоря, хто б міг підняти голос на захист української мови в Україні? Як багато запитань. Як мало відповідей.
Ми всі будемо шукати відповіді. Всі будемо заспокоювати свою совість – мовляв, це ж не ми є вбивцями.
Але Ігор всього цього не бачитиме. Не бачитиме наших байдужих облич і фальшивих поглядів очей. Він буде там, у тому прекрасному світі, у який більшості з нас вхід суворо заборонений. Він буде поза межами байдужості – поруч з Володимиром Івасюком, Іваном Миколайчуком, Богданом-Ігорем Антоничем, Григорієм Чубаєм, Олегом Ольжичем та іншими кришталево чесними Українцями.
А ми залишимося тут. Залишимося, аби слухати російськомовні радіостанції і отримувати насолоду від дешевої кабацької попси. Нам знову буде байдуже, і коли черговий Герой впаде додолу закривавлений, захищаючи своє законне право слухати, говорити, читати українською мовою, ми все це спишемо на “нещасний випадок”.
Бідолашне суспільство, яке може вдавати, що його подібні речі не обходять. Чи варто віддавати життя за таке суспільство? І чи варто демонструвати Героїзм перед людьми, які не зрозуміють глибини такого чину? Чи варто метати перли перед свиньми?
Варто, Ігоре!
Твої друзі не забудуть подвигу, здійсненого Тобою. Твоя смерть стане стимулом до наших активних дій.
Вічна тобі пам’ять...
Михайло Хвойницький,
Ярослав Сватко,
Володимир Швець, Телекомпанія “Міст”, радіо Ініціатива “Нова хвиля” 102,5 FM, мистецьке об’єднання “Дзиґа”, громадське об’єднання “Нова Хвиля”.
|
|
