Війна з комп"ютером по-голландськи
ШАХИ
Євген ОТАРІВ
Черговий чемпіонат Голландії вписав нову сторінку в історію шахів. Ні, його запам’ятають не за видатним складом (“країна тюльпанів” збирала першості й сильніші), а за участю в турнірі його величності Fritz-а. Вірний аналітичний партнер більшості шахових “профі”, але аж ніяк не суперник!
Чорно-білий світ час від часу облітають істеричні звістки про перемогу комп’ютера над черговим сильним гросмейстером. Але щоб офіційно допустити машину до участі в першості далеко не останньої шахової країни?! Рік тому той же Fritz, щоправда, неофіційно виграв елітарний турнір зі швидких шахів у Франкфурті, а якщо заглибитися в історію, то легко згадати і сутички Каспарова з відомим Genius-ом. Тут же, в регламенті чемпіонату Голландії було чітко сказано, що “залізний друг” не претендує на турнірні призи, зате від титулу найсильнішого шахіста країни аж ніяк не відмовиться! Цікаво. якби це справді трапилося, – як організатори збиралися доводити саме нідерландське громадянство безликого фріца?
Втім, погамуймо наразі наші “білкові” протести: все-таки турнір виграла жива людина, що дає відповідь, напевно, на головне питання роттердамського експерименту – комп’ютер, звичайно, сильний, але далеко не непереможний – тож час у нас іще є... Якщо придивитися до розвитку подій у турнірі, то стане зрозуміло, що, за великим рахунком Fritz лише брав участь у перерозподілі місць. По закінченні чемпіонату вивісили навіть дві таблиці: з урахуванням результатів комп’ютера і без них. Різниця, мусимо визнати, не велика...
Дивіться самі! “Комп’ютерна” версія: 1. Ван Велі – 8,5 із 11; 2. Пікет – 7,5; 3-5. Ван дер Стеррен, Тивяков і Fritz – по 7; 6-7. Де Фройт і Нейбур – по 6. А ось “антикомп’ютерна”: 1. Ван Велі – 7,5 з 10; 2-3. Ван дер Стеррен і Пікет – по 7; 4.Тивяков – 6,5; 5. Де Фройт – 6 і т. д. Чемпіон той же – Люк ван Велі, єдиний, хто може поскаржитися на долю – це лише Пауль ван дер Стеррен, який навіть не став грати з “залізякою” і пропустив уперед “конформіста” Пікета.
А щоб остаточно закрити тему виступу комп’ютера, варто сказати, що різні учасники по-різному поставилися до перспективи зустрічі з жорстоким фріцом. Так, досвідчений ван дер Стеррен, як наш Іванчук (щоправда, Василеві ще не вдалося здійснити погрозу на практиці) просто не сів за шахівницю проти оператора. Другий “принциповий” – Мануель Босбоом, зробивши лише чотири ходи, демонстративно здався. Звісно, цей жест не додав йому очок у турнірній таблиці, зате вельми чітко виявив ставлення голландського міжнародного майстра до самого явища штучного розуму за шахівницею.
Інші учасники були більш мужні та... хитрі. Кожен по-своєму намагався дібрати ключик до Fritz-а! Так, виховані на славетних AEGON-турнірах “людина проти комп’ютера” “вани” – Велі та Віль – чудово знали, що треба робити зі своїм тупим, але холоднокровним суперником: запирати позицію і будувати пішакові тини... Перший зім’яв Fritz за 25 ходів прямою атакою, а другий так майстерно вів уперед свої пішакові полки, що став навіть володарем окремого призу – “За найкращу партію проти машини”!
Тримав жар-птицю за хвіст і Тивяков: 117 ходів геть збаламутили Fritz... Але Сергієві не пощастило: витративши більшу частину часу на численні маневри в цій гігантській партії, за дві хвилини до підіння прапорця він викликав до столика суддю і заявив, що комп’ютер (чи оператор?) грає на час, і пора б уже припинити це неподобство і присудити йому заслужену перемогу! Суддя, одначе, несподівано став на бік гнаного комп’ютера і присудив... нічию.
Екс-краснодарець розгнівався, написав ноту протесту з вимогою присудити йому законне очко, та на цьому все і закінчилось. А ці пів-очка робили Тивякова принаймні третім призером...
Утім, час від віртуальних історій повернутися до самого чемпіонату. Рейтинг “голосував” за Люка ван Велі (2646) -найвищий показник серед усіх, хто розпочав боротьбу. Але багато кому здавалося, що головним претендентом на перемогу буде Єрун Пікет (2633), який нещодавно зарекомендував себе справжнім віртуальним кілером: на його сумлінні “швидка” смерть Морозевича, Свідлера та Каспарова; та й у Вейк-ан-Зеє він із усіх сил бився з елітою. Але ніякої боротьби не вийшло. Ван Велі впевнено вигравав партію за партією, і його переслідувачам залишалося тільки вивчати прудкі п’яти лідера... Коли ж Люк заввиграшки здолав і Fritz, усі інші просто зупинились і лише спостерігали за народженням нового чемпіона. Як не дивно, та ван Велі ще ніколи не був першим на батьківщині. Тож заслужені й найщиріші вітання чемпіонові!
|
|
