Затримано вбивцю Щербаня
НЕЙМОВІРНЕ
Олег КОНИК
Закінчення. Початок – стор. 1
Але пригадаємо деталі справи. 3 березня 1996 року народний депутат, корифей Ліберальної партії України та фірми “Атон” (за неофіційними даними – один із лідерів так званого “донецького клану”) Євген Щербань повертався на власному літаку з Москви, зі святкування дня народження Йосифа Кобзона. Проте в аеропорту Донецька Євгена Щербаня, його дружину та супроводжуючих осіб розстріляли. Зловмисники тоді безкарно зникли з місця злочину на автомобілі.
Євген Щербань, його дружина і механік померли на місці, а бортінженер літака помер у лікарні від вогнепального поранення в шию.
Заступник генерального прокурора України Микола Обіход повідомив, що група кілерів складалася з 5 чоловік, з яких двоє – українці, а решта – вихідці з інших країн. Цікаво, що затриманий правоохоронцями кілер, за даними прокуратури, проходив підготовку в загонах особливого призначення. Очевидно, саме цей факт і допоміг йому, як це не парадоксально, дожити до арешту, адже він єдиний, хто залишився в живих, усі ж інші виконавці замовлення були ліквідовані як небажані свідки. Генеральна прокуратура повідомляє, що всього до вбивства Євгена Щербаня були причетні 10 чоловік.
Заступник Генерального прокурора передбачає, що замовники першого рівня належать до впливових суспільних кіл: “Мотив – позбутися конкурента в економічній і політичній діяльності”, – підкреслив Микола Обіход, нагадавши, що перше коло замовників встановлене. Уперше інформація про імена (вони так і не були названі) замовників та виконавців прозвучала ще наприкінці минулого року. Тоді ж Генпрокуратура повідомила, що справа вбивства Євгена Щербаня об’єднана з іншою – про загибель не менш відомого в бізнес-кримінальних колах Аліка Грека. Відносини цих “авторитетних” донеччан не були безхмарними, тож не виключено, що саме це пов’язує обидва вбивства.
Отже, тепер, якщо тільки справа не буде зарахована до розряду тих, яким дають хід з міркувань політичної доцільності, в Україні слід очікувати гучного судового процесу, у ході якого громадськість нарешті почує не лише безособові факти, а й конкретно персоніфіковані деталі вбивства Щербаня.
|
|
