Що ж сталося з Білозіром
Зоряна ІЛЕНКО
Як повідомив начальник міського управління міліції Богдан Шкарада, його перший заступник Олександр Воронов подав у відставку. Оскільки син останнього підозрюється у побитті Ігоря Білозіра, то за словами того ж Шкаради, Воронов не визнає за собою морального права й надалі обіймати цю високу посаду в правоохоронних органах.
“Поступ” свого часу подавав інформацію про суть конфлікту, внаслідок якого під загрозою опинилося життя народного артиста України Ігора Білозіра й намагається постійно інформувати читачів про подальший перебіг подій. Однак, цей страшний інцидент, що почався в кав’ярні “Цісарська кава”, навіть, відкидаючи наданий йому суто політичний підтекст, виглядає не надто простою справою – попри її публічність досі нез’ясованими залишаються дрібні деталі, які не дозволяють чітко відтворити перебіг подій. До того ж, різні джерела подають інформацію, а тому маємо кілька версій того, як усе було.
Версія перша: у вечірній час Ігор Білозір та колишній кореспондент газет “Молода Галичина” й “Український шлях” Богдан Гнатовський відпочивали в цій кав’ярні разом зі своїми колегами. За сусіднім столиком щось святкували собі четверо інших чоловіків. Згодом відвідувачі за двома столиками засперечалися стосовно сучасної музики. Минала друга ночі, коли композитор та журналіст покинули кав’ярню. На вулиці їх наздогнали двоє із тих відвідувачів, що були за столиком. Почалася бійка. В цей момент випадково проїжджала міліцейська патрульна машина, правоохоронці з якої і помирили чоловіків.
Та є інформація, згідно з якою все відбувалося дещо не так, як описали правоохоронці. Отже, версія друга: у кав’ярні Ігор Білозір із друзями відзначали день народження знайомої. Випили, закусили, заспівали пісні Ігоря. А за сусіднім столиком молодики під акомпанемент гітари затягнули російські пісні. Розгорнувся конфлікт. Однак, вже тоді, в кав’ярні з’явився працівник міліції і вгамовував пристрасті. Десь опівночі почали розходитися обидві компанії. Ігоря Білозіра з Богданом Гнатовським на проспекті Шевченка біля будинку № 15 наздогнали недавні “сусіди” і заново почалися з’ясовування.
Третя версія, наразі “Поступом” ще не опрацьована до кінця, але за нею сутичок було три, оскільки Ігоря ще раз ударили поблизу кафе “1+1”.
Тепер важлива деталь: один із працівників міліції стверджував, що під час очної ставки Богдан Гнатовський був хмільний, або взагалі п’яний, бо, мовляв, під час влаштованої міліціонерами очної ставки не зміг упізнати нападників. Журналіст, натомість, обурений такими заявами, твердить, що не міг вказати на хуліганів через те, що серед представлених йому правоохоронцями людей, тих, хто бив його і Білозіра, просто не було.
“Того вечора я випив символічних 50 грам і тому все добре пам’ятаю. Я бачу, що треба писати заяву на ім’я прокурора області і Генерального прокурора України, бо те, що влаштували в Галицькому райвідділі міліції було не очною ставкою, а якимось знущанням. Мені показали дві групи молодиків по троє чоловік, але серед них не було нападників. Вони їх просто приховують від мене...” – обурюється Гнатовський.
І ось, нарешті, версія перебігу подій в ту трагічну ніч від очевидця, чи то пак її учасника. За словами Богдана Гнатовського, того дня їхня компанія складалася з семи осіб. Вони співали українською, коли підійшли двоє і хамовито заявили: “Слишітє, ви, бросьтє пєть і нє мєшайтє слушать”. Найбільше це обурило Ігоря. (За деякими попередніми даними, вже тоді Ігор отримав перший удар кулаком, допоки прибув працівник міліції). Вже на вулиці їх наздогнало двоє: “Вони напали на нас без попередження. Це були хлопці із сусіднього столика. Один із них сильно вдарив мене, після чого я втратив свідомість, але ще почув, як Ігор зі стогоном і з якимось дивним хрустом впав поруч. Надбігла міліція. Обидвох нападників затримали. Я був весь закривавлений. Допоміг Ігорові сісти, на ньому крові не було, але він був наче у півсні.”
Як повідомив головний лікар лікарні швидкої допомоги Мирон Борисевич, Ігор зараз лежить без свідомості, а дихати йому допомагає апарат штучної вентиляції легенів.
Певний подив викликає сам процес з’ясування подробиць того, що сталося насправді. Неспівпадіння пояснень, різноманітні подробиці, що випадають з загальної канви трагедії, неможливість добитися спілкування з безпосередніми учасниками подій та трактування дій одних людей іншими породжують думки (які частково підтверджуються неофіційними даними різноманітних офіційних джерел) про дотримання вибраної з самого початку версії того, що сталося. Складається таке враження, що навіть офіційна інформація ретельно фільтрується саме з цих міркувань. Однак “Поступ” провадитиме журналістське дослідження й далі.
|
|
