Законами по олігархах
Мусіяка вирішив "взяти" Львів ілеєю
ДОВИБОРИ
Ксенія ЗАГОРОДНЮК
Схоже, пристрасті довкола виборів у Верховну Раду по 115 виборчому окрузі дедалі більше нагнітаються й допоки хтось із кандидатів займаються випробуванням на львівському грунті нових PR-технологій, інші надають перевагу методам старим і добре перевіреним. Вчора керівництво партії “Вперед, Україно!” виступило із заявою, в якій йдеться про напади, здійснені в ніч з 24 на 25 травня одразу на дві місцеві групи агітаторів за кандидата в депутати від Львова Віктора Мусіяку (він же ж є й головою вищеназваної партії).
Обидва напади, за заявою, полягали в тому, що якісь невідомі особи перейняли активних прихильників Мусіяки, погрожуючи силою відібрати в них агітаційні матеріали. Натомість трактування інциденту партією “Вперед, Україно!” просто-таки геніальні: його чомусь однозначно розцінено як свідчення того, що “виконавча влада боїться приходу в парламент Віктора Мусіяки, як реального кандидата в окрузі, який здатен перешкодити планам Президента – здійснити ревізію Конституції 1996 року”. Не наважуючись давати об’єктивні пояснення зв’язку між описаними вперед-українівцями нападами та виконавчою владою (будь-ким), мусимо казати, що колишній постійний представник Президента України у Верховній Раді України, заступник голови парламенту Віктор Мусіяка нині й справді перебуває стосовно влади в жорсткій опозиції. “Діяльність нинішньої влади спричинила нечуване досі зміцнення олігархічних кланів, які своїм надглибоким проникненням у державні структури та впливом на їхні рішення заганяють Україну в глухий кут перманентної економічної та політичної кризи”, – заявив він під час своєї останньої прес-конференції у Львові.
Такий стан речей, на переконання Мусіяки можна змінити лише якнайшвидшим посиленням української правової системи й “переведенням життя держави в русло правових, а не неформальних дій”. Власне своїм правничим досвідом (Мусіяка є заслуженим юристом України, професором Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, автором 150 наукових праць), що знадобиться для цього процесу, він пояснює бажання потрапити у ВРУ. Мусіяка, зокрема, обіцяє, що в разі обрання його народним депутатом у цивільному, податковому і земельному кодексах з’явиться ціла низка прогресивних статей. А той дивний факт, що Мусіяка вирішив балотуватися саме в нашому місті, не будучи представником львівського політикуму ані в минулому, ані нині, пояснюється так: 1) Львів найменше перебував у складі тоталітарної імперії, а, отже, його мешканці найкраще розуміють потребу перетворення досконалого Закону на основне правило поведінки; 2) львів’яни є опорою українського патріотизму і свідомі небезпеки втрати Україною незалежності, яка з’явилася завдяки поступовій переорієнтації Леоніда Кучми на Схід.
“Поступ” жодним чином не піддає сумніву ці тези, але все ж мусить засмутити пана Віктора. Адже, по-перше, доведено, що львів’яни, усвідомлюючи важливість здатності депутата до якісного законотворення, роблячи свій вибір, все ж нададуть перевагу кандидатові, який над усе ставитиме Львів. По-друге, саме гіперболізовані патріотичні почуття не дозволять мешканцям нашого міста довірити справу захисту української державності адептові лівої ідеології, яким, даруйте й є Віктор Мусіяка.
|
|
