Українці на чемпіонатах Європи
Поразка в присутності політичного супротивника
Двадцять вісім європейських країн дали згоду брати участь у розіграші другого Кубка Європи, фінальна частина якого мала пройти літом 1964 р. в Іспанії.
Учасники були розбиті на пари і турнір проводився за олімпійською системою – з вибуванням. Переможці попередньої континентальної першості – збірна Радянського Союзу – переживала не найкращі часи. Виступ на чемпіонаті світу 1962 р. в Чилі був визнаний незадовільним (6-те місце) і після повернення додому з посади одразу звільнили тренера Гаврила Качаліна. За віком команду залишили: її багаторічний капітан Ігор Нетто, Лев Яшин. Реабілітував легендарного стража воріт блискучий сезон 1963 року – найвдаліший у його кар’єрі. Шість голів (!) у двадцяти семи поєдинках чемпіонату СРСР, вдалі виступи за збірну Союзу та у складі збірної Світу у матчі присвяченому сторіччю англійського футболу, і як наслідок – “Золотий м’яч” кращого футболіста Європи за опитуванням “Франс футболу”. Тренером основної команди країни спочатку призначили Микиту Симоняна, але після кількох невдалих контрольних поєдинків несподівано зупинилися на кандидатурі ще одного відомого в недалекому минулому форварда збірної Костянтина Бєскова, який на той час працював на телебаченні.
Треба сказати, що жереб не був прихильним до чемпіонів Європи, адже їм протистояли збірні Італії і Швеції, які півтора року до цього не знали поразок. Втім, до фінальної четвірки збірна СРСР добралася без пригод, перемагаючи вдома і досягаючи нічиїх у гостях. Особливо запеклим був поєдинок у Римі, де Яшин взяв пенальті від Маццоли і парирував ще кілька “мертвих” ударів. Окрім нашої команди, фінальний квартет склали господарі – іспанці та збірні Угорщини і Данії. Цікаво, що збірна Данії лише у додатковому третьому матчі перемогла Люксембург, який у 1/8 фіналу вибив з турніру голландців!
Футболісти київського “Динамо” у 1961 році вперше стали чемпіонами СРСР.
Гравці команди столиці України неодноразово потрапляли до числа 33-ох кращих футболістів країни, а коли тренеру киян В’ячеславу Соловйову довірили право тренувати олімпійську збірну Союзу, то Банников, Сабо, Турянчик, Лобановський, Базилевич, Біва, Серебряников склали її кістяк. Однак свого основного завдання – потрапити на олімпіаду в Токіо – ця команда не виконала.
Можливо, через це та, зважаючи на той факт, що виcтупи киян у подальших чемпіонатах були не такими вдалими, динамівців, як і інших українських майстрів шкіряного м’яча, до виступів головної команди країни у цей період не залучали. До речі, вперше і востаннє за час участі національної збірної Союзу у континентальних першостях. Кістяк команди складали гравці москоських клубів: “Динамо”, “Торпедо” і “Спартака”.
У півфіналі господарі в додатковий час подолали опір угорців – 2:1. Своєю перемогою іспанці завдячували своїм лідерам: в’юнкому півзахиснику італійського “Інтера” Луїсу Суаресу та нападнику мадридського “Реала” Амаро Амансіо. А радянська команда без проблем переграла збірну Данії – 3:0. Голи забили: Воронін, Понедєльнік та капітан – Валентин Іванов. Сенсації не сталося і в поєдинку за третє місце: Угорщина – Данія – 3:1 (у додатковий час).
Фінальній зустрічі передувала цікава історія. В попередньому циклі дебютного Кубка Європи іспанський диктатор – “каудильо” Франко заборонив своїм футболістам поїхати до Москви на відбірковий поєдинок 1/4 фіналу. Іспанцям тоді зарахували поразку і вони вибули з турніру, а збірна СРСР, зрештою, стала переможцем. Тож, зрозуміло, як прагнули реваншу господарі, та ще й перед очима генераліссимуса. Цікаво, що це був перший матч на рівні збірних між цими командами. За шаленої підтримки переповненого стадіону, господарі розпочали гру стрімкими атаками. Іспанці намагалися одразу приголомшити та зім’яти свого суперника. І це їм вдається. Вже в дебюті Суарес навішує м’яч у центр штрафного майданчика, захисники відбивають його прямо на ногу Переді – 1:0. До честі радянських гравців – вони не розгубилися. Майже відразу спартаківець Хусаїнов ударом здалеку відновлює рівновагу. Надалі гра проходила за рівних шансів обох суперників, хоч перед перервою ініціативу захопили вже гості. У другій половині іспанці намагаються будь-що дотиснути суперника у основний час. До розв’язки дійшло в останні хвилини фіналу. На 84-ій хвилині Переда переграє Мудрика і робить верхову передачу. Шустиков не встигає зашкодити Марселіно і той головою забиває другий гол. Через кілька хвилин іспанські захисники перешкоджають Іванову використати останню нагоду врятувати ситуацію. Як зізнався згодом Бєсков, на переповненому стадіоні в присутності самого Франко, перемогти було практично неможливо. Збірна СРСР повернулася додому зі срібними нагородами, але вдома на неї чекав більше, ніж холодний прийом. Виступ був розцінений як невдача, все керівництво команди було звільнено. Хрущов і його оточення не могло пробачити поразку перед очима політичного супротивника.
Цитата. Агенство ЮПІ: “Збірна СРСР у впертій, важкій і рівній боротьбі поступилася супернику, який мав перевагу свого поля і шалену підтримку глядачів”.
Підготував Михайло РОМАНЯК
|
|
