"Знаки часів": архаїка плюс модерн
ГРАФІКА
Споряджаючи виставку графічних творів, теми яких навіяні стародавніми знаками та символами, до далекої й незнаної йому України, англійський художник Алек Пірсон навряд чи міг уявити собі той резонанс, який викличе експозиція його аркушів у Палаці мистецтв. Але з усього видно, що львів’янам з першого погляду сподобалися ці роботи, бо багато хто з тутешніх графіків і собі розробляє подібні авторські техніки, що базуються на модній тепер шовкографії чи звичайному офорті.
Приїздом до Львова шістдесятисемирічного художника із північноанглійського Шелфілда та його чарівної дружини можна завдячувати... його власній гостинності. Бо свого часу вони прийняли до себе на помешкання молоду львів’янку Ольгу Луковську, яка перебувала в Англії за обмінною програмою “Матері за мир”. Ользі неабияк заімпонував доброзичливий Алек, який кохався у міфології та археології і на основі мотивів давніх наскельних знаків створював власні оригінальні графічні роботи. Та аж так, що вона запалилася ідеєю познайомити краян із творчістю англійського художника.
На виставці, яку Алек з дружиною особисто привезли до Львова, представлено переважно твори одного стильового напрямку, які шелфілдський графік створив торік. Це кілька версій “Місячних каменів” у холодній гамі, що відтворює містичне мерехтіння нічного світила – сонця померлих, ціла серія “знаків землі” у природній “земляній” брунатно-теракотово-зеленій колористиці, а також майже орнаментально відтворені “Шари каменів”. Особливо дотепним є поєднання облюбованих стародавніх символів, які навряд чи вже надаються до дешифрування, із мовою модерних піктограм та структурою електронних мікросхем. Ця серія “Струм” із шести різноформатних шовкографій, що виграють активними синім, червоним, жовтим, лазуровим та пурпурним кольорами, перекидає місток від туманної архаїки до сучасного постмодерну.
Наразі Алек Пірсон з дружиною відбув на запрошення онуки Тетяни Яблонської на оглядини Києва. А після повернення наступного вівторка о 12 годині проведе лекцію для львівських студентів, які навчаються у мистецьких закладах, а також радо поспілкується за допомогою перекладача з усіма охочими до дискусії про шляхи розвитку сучасного світового мистецтва.
|
|
