BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 26 травня 2000 року |

Міське касино та коло мистецько-літературне

Ірій ВИННИЧУК

Залів, де відбувалися балі та бенкети, було чимало, але найбільшою популярністю тішилися бали в Міcькому Касині на Академічній, 13. Там організовувалися концерти і театральні вистави.

Міське Касино було гарним двоповерховим будинком з двома танцювальними залями і буфетом на другому поверсі, партер займала бібліотека з читальнею та зальою, де відбувалися читання. Мар’ян Тирович згадував, що у 20-30-тих р. вже в дверях вітав гостей старшого віку портьє, котрий випускаючи їх уночі прощав саморобними віршиками.

Балі відбувалися в розлогих апартаментах другого поверху. До великої залі з чудовою стелею і пілястровими стінами входили через вестибюль, обставлений зручними фотелями і канапами. З бальової залі вів прохід до меншої танцювальної залі, а з неї до буфету з холодними закусками. До другого буфету зі столиками провадило кілька сходинок, тут уже подавали гаряче. У буфеті до горілочки, винця, чи пива можна було закусити канапками, борщиком у філіжанках, або смаженим коропом, чи індиком запеченим з брусницею, на десерт шарлотка з рижу і яблук, кава й лікери.

Партер Касина займали бюра Кола Літературно - Мистецького і читальня.
Головна танцювальна заля завдяки блідокремовій барві стін мала особливо урочистий вигляд, тут часто на карнавалах грала велика військова оркестра. Але які б оркестри в Касині не грали, репертуар завше був пов’язаний з традиційною програмою танців. Тут виступали найкращі в місті ансамблі, деколи у супроводі славного хору Еріана (Яна Ернста), або естрадного гурту “Наше Очко” під орудою Віктора Будзиньського.

На різноманітні карнавальні імпрези, на балі преси, правників, архітектів, лікарів, вірмен, дублянців (тобто вихованців Рільничої Академії в Дублянах, які переважно походили з поміщицьких родин), потрапити можна було тільки за іменними запрошеннями, котрі при вході контролювалися.

Ось як звучало газетне оголошення 9 жовтня 1930 :”З 16 жовтня розпочнеться літературно-мистецький сезон в Касині і Колі літературно – мистецькім, який триватиме до кінця квітня. По четвергах будуть виклади на актуальні теми вперемішку з камерними концертами та авторськими вечорами композиторів. Касинові суботи припадають на кожну останню суботу місяця. Вхід по запрошеннях. По неділях дансінґи з 19.30 до 24.00. Карти учасників видає комісія. Для цього треба подати заяву та пашпорт, або посвідчення зі світлиною. Комісія лишає за собою право відмовити у членстві без спростування. Без членської карти ані купити квиток, ані потрапити до залі не можна. Виїмково для членів Касина та їхніх родин від 20 жовтня будуть студії сальонових модних танців. Вписи вже розпочато”.

Самої оплати було замало, бо мусив бути ще й бальовий стрій. Панії вбирали розкішні довгі сукні і справжню біжутерію. Вечірні сукні до колін увійшли в життя на початку 30-х і мали успіх у молодих жінок – струнких та високих. Пани мусили бути у фраках з орденами, з білим метеликом на штивному ковнірці сорочки. Усе це уважно перевірялося в гардеробі. Ті, що з’являлися в смокінґах, мусили мати чорного метелика. Білий метелик при смокінгу означав кельнера. Військові приходили в парадних мундирах. Панни - не самі, а щойно в товаристві родичів, чи принаймні одного з батьків, який мусив перебувати тут до самого кінця забави, сидячи найчастіше на темновишневих оксамитних канапах, що стояли в ряд попід люстрами вздовж стін великої касинової залі. Батьки частенько відлучалися до ресторації, чи до буфету, зоставляючи матерям пильнувати доньок. І, видно, справлялися з цим завданням дуже добре, якщо дошкульні танцівники причепили їм злостиву назву “бабозвір канаповий”.
Особливо бурхливі забави відбувалися під Новий рік, або як тоді казали на Сильвестра, і так звані “останки”, під час яких опівночі вішалося селедця, що означав початок Великого Посту.

На карнавалах Касино патронувало нагородам за найкращий одяг. Протягом двох літ був нагороджуваний найтовстіший чоловік у Львові доктор Лінк. Ходив він завше з моноклем, одного року вбрався за Нерона, а другого як Урсус, герой роману Сенкевича “Камо грядеші”.

У перші роки після Світової війни за давнім звичаєм зголошувано усі танці в карнетах (щось на зразок музичного меню), кожен такий невеличкий карнетик був мальований від руки і перев’язаний шовковим шнурочком з кутасиком, а на шнурочку висів маленький олівчик. В оці дамські карнети кавалери вписувалися на той, чи інший танець і кожна панна мала розписаний весь вечір, але товариські переміни швидко відкинули і карнети, і резервування партнерки до танцю.

Балі починалися польонезом, перші пари якого формувалися з осіб визначених патронами балю. Потім ішли вальси, після яких наставала черга новочасних танців, які мінялися що пару років. У перші роки по війні панували фокстрот і танґо, англійський вальс, тустеп. За ними з’явилася ява, котру танцювалося з руками піднятими догори, і чарльстон. Під кінець 30-тих став модним у Польщі пориваючий і фіґлярний англійський танець лямбет вальк. Танцювали його спочатку в каварнях, на дансінґах, але дуже швидко впроваджено й на паркет Касина. Треба сказати, що з’ява кожного нового танцю викликала негайну реакцію моралізаторів. І якщо в 20-тих вони нападали за неморальність танґа, за сто літ перед тим їх нервував вальс. Йшлося передусім про те, що танцювальна пара трималася в обіймах, чого не було в інших старосвітських танцях сальонових – кадрилі, лансієрі або ґавоті. Окремі святенники навіть пустили чутку буцім танґо зародилося в публічних будинках Буенос Айресу. Тим часом танґо у тому вигляді, в якому воно прийшло до Польщі, було таким ускладненим, фіґуральним і важким, що неморальність могла вбачатися хіба з погляду глядача, а не виконавця.

Танґо у Львові з’явилося спочатку на сценах театрів і кабаретів, а вже звідти зійшло на долівку каварень і готелів. Водночас власники льокалів вирішили, що оскільки в залі є місце для танцю, то немає причини, аби обмежувати гру оркестри вечором, або ніччю. Таким чином ввійшли в моду так звані “five o’clock tea”, котрі насправді починалися о четвертій.

Посередині балю аранжер оголошував мазура. Правду кажучи, небагато осіб поза офіцерами 14 Полку Уланів Язловецьких уміло його вірно виконати. Від аранжера залежало керування парами, аби недоліки загубити у хороводі, що звивався вужакою через усі залі, та у фіґурах, які швидко мінялися. Вогнистого “мазура” танцювали двічі протягом вечора. Той другий називався “білим мазуром” і завершував над ранком забаву. Однак до доброго тону вважалося залишити бал ще задовго до його кінця.

Після першого мазура наставала тривала перерва, яка минала в гамірних буфетах, після чого йшла забава до самого раня вже при модерних танцях.

До атракції кожної забави належав вибір королеви балю, себто особи, яка танцювала найкраще, але перемогу визначав не так сам танець, як убір і ненав’язлива агітація, не кажучи вже про престиж мужа.

До традиції вже увійшло в певний момент, коли аранжер командував “Ронде!”, себто утворення кількох танцювальних кіл, молодші офіцери вручали дамам невеличкі букетики. Але перш ніж це мало статися, до залі заводили двох породистих жеребців нав’ючених кошами квітів. Дами в подяку повинні були підійти до жеребців і погладити їх. А на виході жеребці отримували грудочки цукру.

Касино Коло літературно – мистецьке в 80-х містилося на пл. Марійській, 9, Тут можна було почастуватися кавою з тістечками, але цей заклад не тішився симпатією тих журналістів, які полюбляли добре випити. З початком Першої світової, коли чимало ресторацій та касин занепало, завдяки паніям з доброчинного товариства постала в Колі Гербатярня, яка хутко завоювала симпатії львів’ян. Щодня пополудні льокаль наповнювався відвідувачами, а у святкові дні роїлося тут так, що гамір стояв, як на ярмарку. Ясна річ, гербатка була визначенням переносним, бо тут можна було випити й кави з тістечками і пампухами. Простора заля з кружґанками бальконів зберегла ще рештки сцени з декораціями останнього передвоєнного балю у вигляді альтанки, оповитої барвистими фестонами зілля і квітів. О 6 відвідувачів чекала смачна й недорога вечеря. Члени Касина сходилися в читальні і називалося це “ходженням на газети” й для багатьох вважалося щоденним ритуалом. Але приходили також любителі гри в карти. До читальні і до кабінету гри жінки не мали вступу, натомість на балях і мистецьких вечорах присутність жінок була значна. Брали вони участь також в аматорських виставах та історичних сценках до конкретних дат. На літературні вечори запрошували афіші поміщені по обох боках Касинової брами.

По Першій війні Коло переселилося на другий поверх пасажу Миколяша, але згодом перебазувалося на Академічну,13.

Коли в 1893 р. таємні організації закликали новий 1893 р. оголосити роком жалоби на спомин сотої річниці другого розбору Польщі, то більшість львів’ян не потрактувала заклику поважно і першого січня похід знервованої молоді рушив через Ринок на площу Францісканську до будинку “Звізди”, де зірвав забаву, а після цього далі на Академічну під Міське Касино, де повибивано в партері та на першому поверсі шиби на знак протесту проти новорічної забави. Щоби зірвати інші приватні забави застосовували найрізноманітніші засоби. Траплялося посеред розпалу балу на залі з’являлася похоронна процесія з труною і співом жалобного маршу. В іншому випадку розкидали на залі скляні пробірки спеціально привезені з Відня. Коли ті пробірки розбивалися, з них видобувався гидкий сморід, що викликав блювоту.

Хроніка
3 січня у 1917 р. Незважаючи на воєнне лихоліття, на Сильвестра в Касині і Колі літературно – мистецькому була пишна забава. Повна заля та прилеглі сальони. Співи, балєт, читання. Забава тривала до 3-ї рана. Оркестр грав вальси. Наприкінці – льотерея, в якій розігрувалися предмети мистецтва, а також шинки та ковбаси.

3 січня 1917. Спокійний Львів. Ніч на Сильвестра випала на рідкість спокійною. У передвоєнні часи то була дуже гаряча пора для поліції, бо била рекорд за кількістю скандальних трафунків, порушень порядку та непорозумінь. Натомість цього року було спокійно. Поліцейські протоколи зафіксували лише 4 випадки. Львова просто не впізнати.

Січень 1917. Відмова від карнавалізації. На останньому засіданні “Об’єднання жіночих християнських товариств”, репрезентуючих 50 жіночих товариств Львова та провінції, ухвалено пропозицію скасувати традиційні карнавали та бали зимового сезону: “Коли минулого року кобіти Кракова з болем та гіркотою закликали відмовитися від традиційних зимових забав, Львів сприйняв це зі здивуванням. Але тепер розуміємо, що не припустимо бавитися під час війни, серед могил та руїн”.

3 січня 1930. Збігла ніч Сильвестрова була дуже нефортунною для власників рестораційних льокалів. Виторг просто сміховинний. Навіть у першорядних льокалях більшість столиків пустувало. То й рахунки були значно скромнішими порівняно з минулим роком. Минула ніч на диво спокійно для Львова, рятункова допомога мала всього 17 викликів, з них 13 легко побитих обивателів і 4 дрібних автовипадків.

15 січня 1930. Мандаринковий дансінґ. Завтра залю Міського Касина заповнять тисячі молоді, яка прагне веселої та розкутої забави. В дню тим відбудеться оригінальний “Мандаринковий дансінґ”. Переважна частина танцюристок виступатиме в помаранчових строях, а панове обшиють лацкани смокінґів матерією кольору мандаринки. Дохід буде передано для бідних дітей та молоді. Комітет старався, аби перша та карнавальова забава була якнайліпшою. Дві оркестри пана Кордика гратимуть до раня. Опівночі заанґажовано “танго японське” за участі оригінальних японців. Сальони Касина удекоровані в кольори мандаринок та помаранчі. Хто ще не отримав запрошення, зголошуйтеся у вівторок та середу від 5 до 7 години в Касині.

10 січня 1931. Карнавальний калєндарик. 10 січня. Костюмований вечір з котильйоном Кола ім. Борельовського в залях міської Стрільниці при Курковій.
10 січня. Баль Братньої помочі Вищої Школи торговлі заграничної в залях Касина та Кола літературно-артистичного. 10 січня. Карнаваловий вечір академічної секції на Знесінні в залі товариства педагогічного (Зиморовича, 17) 10 січня. Баль Родини військової в залях Касина Офіцерського, 40 піхотного полку.

17 січня. Вірменський баль на дохід закладу ім. Торосевича в залях Касина і Кола літературно-артистичного. 17 січня. Репрезентаційний баль в Стрільниці при Курковій. 17 січня. Вечір карнавальовий Зв’язку ремісничих цехів у власних залях при Костельній, 8. 17 січня. Раут урядників міської Ощадної каси в репрезентаційних сальонах Ратуші. 18 січня. Забава танцювальна товариства нижчих судових функціонерів у Народовому Домі. 21 січня. Репрезентаційний баль корпорантів при Львівському Колі міжнародної корпорації залях Касина. 24 cічня. Баль в залях Касина.

3 січня 1935. Ніч Сильвестрова. Традиційний Сильвестр випав ві Львові на диво веселим. Публічні льокалі було заповнено публічністю. Великим інтересом тішилися забави в кінах Аполльо, Касині та Кольозеумі. Більшість людей все ж таки святкували Сильвестр вдома.

12 січня 1935. Ярмарок посвятковий з танцювальною забавою Кола ім. Пілсудського відбудеться 3 січня між 14 та 21 год. в залях готелю “Імперіал” на 3 Мая. Вступ 10 грошей. Багато призів, приємні несподіванки.

16 березня 1932. Вечір російської пісні. Нині у верхніх залях “Жоржу” старанням міського обивательского Комітету зі справ безробіття о 18 і 21 год. відбудуться 2 великих концерти хору російських еміґрантів під батутою Семьонова, відомого з платівок звукових фільмів та з радіа. Пісні звучатимуть російською мовою, ревія - польською. Вступ 1 зл. 50 гр. Дохід піде на безробітних. Вхід через каварню при вул. Панській.

24 квітня 1935. Святкова масакра. Одним з виявів популярності виробів спіритусового монополю та темпераменту львівських обивателів був цілий ряд більших чи менших авантур, котрі занотувала поліційна хроніка в дні свят. Від багато років лікарі “рятункової” не пам’ятають таких “тяжких” свят. Було обстежено чи завезено до шпиталю кілька десятків осіб. З тяжких випадків нотуємо самогубство Альфреда Бреннера при вул. Яблоновських, 35, тяжке побиття і поранення електротехніка Приставського на стадіоні “Чарних”, мотоциклєтний випадок Мар’яна Юркевича на Пекарській, самогубство служниці Стефанії Чорної на Красицьких, 7, самоотруєння Качмарикової і багато інших. Окрім того, рятункова заопікувалася кількома особами, котрі дістали рани під час святкової стрілянини. Під колами трамваю загинула на вул. Личаківській 15-літня Дора Баган. Під кола автобусу скочив на Личаківській Зигмунт Шмеліхт, 50 літ.

POSTUP - ПОСТУП
№ 91 (535), п'ятниця
26 травня 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Одеський НПЗ продали "Лукойлу
·Чехія повертає майно євреям
·До випускних - як до облоги
·Чи поїде папа в Росію?
·Кілька слів

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Депутати хочуть змін
·Студентські правибори
·Україна - потенційна супердержава

НАША СТОЛИЦЯ
·Сльози міліцейські
·Питання життя і смерті
·Щоб не карати двічі
·Архіваріус

ПОСТУП З КРАЮ
·Краєвид
·Сусіди обзивають нас буфером
·Уряд відправлено у відставку
·Україна без стратегічної авіації
·Бідна наша медицина
·Горобець не потрапив у кабінет

ПОСТУП У СВІТ
·Чехія повертає майно євреям
·Російська мова - державна
·Архітектура світової безпеки
·Осінь чилійського патріарха
·Світоогляд

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·Край
·Кредитна лихоманка
·МВФ своїх не обділить
·США відкривають ринки
·Світ

АРТ-ПОСТУП
·Малюють діти
·Концерт для альта і "мобілок"
·"Знаки часів": архаїка плюс модерн
·Останній концерт віртуозів
·Повторне "створення світу"
·Мар'яна і Маріанна

СПОРТ-ПОСТУП
·БК "Київ" чемпіон
·Українці на чемпіонатах Європи
·Спорт-бліц

ЗУСТРІЧІ У ПОСТУПІ
·Віра Вовк: Я розширюю кордони України
·Лицар-пройдисвіт, чи просто Винничук

ТВОЄ ПРАВО У ПОСТУПІ
·Спокусливий аромат бензину

ІНТЕРВ'Ю ПОСТУПУ
·Допоможіть новому поколінню ввійти у світ

АВТО-ПОСТУП
·News
·Нове покоління Audi A8
·Чого вартий дизельний двигун

ДИСКУРС ПОСТУПУ
·Суржик для інтелігенції

МОВА У ПОСТУПІ
·Чи будемо й далі терпіти зневагу та приниження?

ПОСТУП ГУЛЯЄ
·Міське касино та коло мистецько-літературне

POST-ФАКТУМ
·Календар
·Будинок під управлінням Windows...
·Гороскоп