Олександр Архипенко. "Крокуюча"
CHEF-D"OEUVRE
Катерина СЛІПЧЕНКО
Ми розпочинаємо нову рубрику, де будемо говорити не про свіжі новини у мистецькому світі, а про речі давно відомі, тобто про шедеври світового мистецтва. Чому? Щоб у хаосі буденності побачити світлі плями чи орієнтири, чи, може, просто зупинитися на хвильку і відчути, що життя таки прекрасне, не лише на думку Роберто Беніньї, і краще не буває, як відлунює йому Джек Ніколсон. Врятує краса світ чи ні – поняття суперечливе, як і те, що ж таке краса. Але є та краса, яка не зникає, і не лише у фільмах Бернардо Бертолуччі, і яка, може, світу й не врятує, але дасть перепочинок та миттєве гостре відчуття щастя. Приєднуйтесь.
На перший погляд ця скульптура, виконана з патинованої бронзи, здається абстрактною. При ближчому розгляді можна побачити фігуру жінки, що йде – ця наскрізна скульптура зображує її одночасно з декількох точок зору. Шляхом спрощення форм та їх зсуву Архипенко розкриває конструктивний зміст кроку, відтворюючи його у напівабстрактному пластичному образі. Цей твір став однією з перших західноєвропейських скульптур, які намагалися втілити динаміку руху саме в такий спосіб. Aрхипенко був тісно пов’язаний із кубізмом, що порвав із традиційним підходом до зображення людини й у своїх творах намагався синтезувати форму, рух і простір. Експериментуючи в різних матеріалах і техніках, він створив ряд новаторських прийомів пластики, що мали великий вплив на творчість майстрів не одного покоління.
Українець Архипенко (нар. у 1887 р.) у 1908 році перебирається у Париж, а у 1923 – до США. Адепт кубізму, він швидко стає одним із його провідних майстрів.
Відправною точкою кубізму є використання спадщини Сезанна, насамперед його вчення про геометричний об’єм як про основу будь-якої форми. Кубісти вбачають завдання художника в аналітичному виявленні структурних особливостей пластичної форми на основі логічних висновків. Існує метод “кругового бачення” предмета в просторі, коли на полотні чи у скульптурі суміщаються окремі площини форми, ніби побачені художником з різних точок зору.
Колористичне рішення (якщо йдеться про живопис) підкорюється задачі виявлення об’єму, тому обмежується органічною гамою, побудованою головним чином на чорному, сірому, коричневому, вохристому та білому кольорах. Представниками кубізму були Жорж Брак, Пабло Пікассо та інші.
|
|
