До побачення, Супертурніре! І до нових зустрічей...
ШАХИ
Василь ТАНКЕВИЧ
Як банально не звучатиме наступна фраза, проте без неї не обійтись. У Львові дуже люблять шахи. Хто був у переповненому залі Шахового клубу на закритті Супертурніру пам’яті Штейна, міг у цьому пересвідчитися. Щодо самих змагань, призовий фонд яких, за деякою інформацією, становив 20 тисяч доларів, то, за словами відповідального директора ЛОШФ Рустама Козакова, їх відвідали 6,5 тис. уболівальників, а на веб-сайті було зафіксовано 5,5 тис. відвідин із 50 країн світу.
Приємно, що Супертурнір вирішено зробити традиційним і проводити його у Львові щороку. Президент генерального спонсора Меморіалу – корпорації “Дім грандів” – Генадій Геншафт підтвердив цю інформацію: “Ми з вами (учасниками турніру. – В.Т.) не прощаємось, а говоримо: до нових зустрічей у нашому прекрасному місті Львові”.
На закритті “принцеса всіх закоханих” Руслана висловила сподівання, що наступного року, крім шахових короля та королеви, на шахівниці буде ще і принцеса, й пообіцяла в рамках програми наступного турніру виступити з концертом.
А почесну місію нагородження переможців головний арбітр змагань Віктор Карт доручив керівникові ЛОШФ Степану Давимуці. Цікаво, що, коли організатори оголосили переможця турніру – нашого Василя Іванчука, – то глядачі його зустріли такими бурхливими оваціями, що у нього на очах з’явилися сльози.
Крім того, організатори надали можливість висловитись і деяким учасникам.
Борис Гельфанд (Ізраїль):
– Дуже приємно, що у Львові започаткували традицію проведення шахових супертурнірів. Я вперше у Львові, й мені було дуже приємно тут грати. Умови були чудові, приходило багато людей повболівати за учасників. “Гранд-готель” прийняв шахістів на дуже високому рівні. Та і саме місто мені дуже сподобалося. Хотів би подякувати вболівальникам, котрі приходили підтримати шахістів. Навіть коли партії гралися 7 годин, люди сиділи до кінця. Сподіваюся, що турніри у Львові будуть проводити і надалі.
Найстарший учасник турніру Марк Тайманов (Росія):
– Для мене було великою честю взяти участь у турнірі пам’яті великого шахіста Леоніда Штейна. Це був той турнір, про який можна сказати олімпійським девізом: “Участь важливіша за досягнення”. Цей турнір був подією не тільки для прекрасного Львова і не тільки для самостійної України. Це був турнір, який викликав інтерес у всьому шаховому світі. На жаль, Леонід Штейн пішов із життя рано. Він, безумовно, не реалізував усіх своїх величезних можливостей. І цей турнір гідно відзначив роль Леоніда Штейна в історії шахів.
Особливі слова подяки хочу висловити на адресу чудової жінки Берти Білявської, яка виявилася поряд зі мною в дуже важку хвилину. На жаль, у мене під час цього турніру стався дуже серйозний серцевий напад, який повинен був змусити мене припинити грати і, можливо, відразу ж лягти на операційний стіл. Але завдяки зусиллям і турботі пані Берти я довів цей турнір до кінця.
Олександр Білявський (Словенія):
– Справедливість вимагає, щоби я покаявся, тому що я був одним із тих, хто не вірив, що цей турнір відбудеться. Кажуть, що песиміст – це добре обізнаний оптиміст. З радістю визнаю, що я був погано обізнаним песимістом. А користуючись нагодою, хочу подякувати організаторам і спонсорам цього турніру, а особливо його директору – Адріанові Михальчишину.
Переможець головного турніру Василь Іванчук (Україна):
– Ті, хто прийшов сьогодні вперше, можуть поглянути на демонстраційні дошки, побачити всюди таблички “Нічия” і вирішити, що турнір не був дуже результативним. Це зовсім не так. Останній тур має свої закони. А загалом, Меморіал Штейна не можна порівняти з супертурніром у Лінаресі, який нещодавно пройшов за такої ж кількості учасників і за такою ж системою. Там було тільки 7 результативних партій із 30. У нашому ж турнірі результативними були аж 13 партій із 30. Тому слова Крамника після Лінареса, що настає “нічийна смерть шахів”, після цього турніру можна вважати лише безглуздою іронією.
Мені дуже приємно грати знову на сцені Львівського шахового клубу. У мене були випадки, коли я приходив сюди, наприклад, на засідання євангелістів.
Мене питали: “А чи знаєте, що ви – в Шаховому клубі?”. Я доводив англійською мовою (тому що запитували американці), що, напевно, я все-таки тут бував частіше, ніж вони. (Сміх у залі). Тому я дуже задоволений, що це приміщення використане в інтересах шахів.
Мені дуже хотілося б, аби була створена шахова команда м. Львова. Зараз клубні змагання дуже популярні, й мені прикро, що такий шаховий центр, як Львів, поки що не знайшов коштів чи, можливо, зацікавлених людей для того, щоби така команда була створена.
Закінчувати, на жаль, доводиться не надто приємним. Маю на увазі відмову від проведення (з незрозумілих причин) запланованої підсумкової прес-конференції. Адже на ній, можливо, хотіли би висловитись усі учасники турніру, а не тільки вибрані за незрозумілим принципом. Та і журналістам хотілося би, може, більше почути про підсумки турніру...
|
|
