BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 23 травня 2000 року |

Парадокси постіндустріальної економіки

(інвестиції, продуктивність і господарське зростання в 90-і роки)

Владислав ІНОЗЕМЦЕВ

Так, незважаючи на низькі норми заощадження, американські компанії протягом 90-х років цілком ефективно експортували капітали за рубіж (їхні інвестиції майже в півтора раза перевершували сумарний обсяг закордонних капіталовкладень Японії та Німеччини), причому віддача американських інвестицій за рубежем виявлялася значно вищою за прибуток із капіталів, вкладених японськими, англійськими і німецькими корпораціями в економіку США.
Не менш характерно і те, що у Сполучених Штатах протягом усього цього десятиріччя прибуток на розміщений капітал залишався загалом в економіці набагато вищим, аніж у Німеччині чи Японії. Для економіки США настав період безперервного зростання, який триває вже сімнадцять років (щоправда, в 1990 році показники балансували біля нульової позначки), причому в 90-і роки темпи зростання виявилися вищими, ніж за період з 1978 до 1997 року. Останнім часом відрив США від усіх інших постіндустріальних країн за цим параметром лише посилюється: за підсумками 1998 року зростання американської економіки в річному численні становив 4,8%, тоді як для одинадцяти країн Європейського Союзу не перевищив 0,8%. При цьому країни, що зробили акцент на розвиток індустріального сектора (Німеччина в рамках ЄС та Японія в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні), незважаючи на збереження високих рівнів інвестицій, перебували в умовах господарського спаду. В останні роки все частіше говорять уже не про те, що американським виробникам вдається все успішніше конкурувати на міжнародній арені, а про створення ними абсолютно нових правил конкуренції, що змінюють непорушні, здавалося би, принципи, які існували протягом усього XX сторіччя. Розглядаючи проблему інвестицій, необхідно мати на увазі, що в їхній основі лежать заощадження, здійснювані урядом, корпораціями та громадянами. Тому масштаби інвестиційної активності і її перспективи навряд чи можуть бути точно оцінені без аналізу того, як національний дохід країни розщеплюється на поточне споживання та реінвестиції. У цьому випадку картина виявляється ще більш вражаючою. Аналізуючи ситуацію в нових індустріальних країнах, легко побачити, що протягом останніх десятиріч частка заощаджень у національному доході не тільки залишалася винятково високою (так, у 1991-1992 рр. вона досягала в Тайвані 24%, у Гонконзі – 30, в Малайзії, Таїланді та Південній Кореї – 35, в Індонезії – 37, а в Сингапурі – 47%), але і постійно зростала, пересічно біля 0,35 процентного пункта річно (з 22% в 1965 році до 35% в 1993 році для Південно-Східної Азії загалом). Навпаки, у США й у європейських країнах ця частка впевнено знижувалася протягом двох останніх десятиріч; хоча дані, які наводять західні експерти щодо реальних показників норми заощаджень у США, істотно різняться, це не змінює загальної картини: тенденція до зростання частки коштів, які спрямовуються на поточне споживання, безперервно збільшується.

Добре відомо: заощаджена частка доходу виявляється тим більшою, чим серйозніші економічні труднощі; тому цілком зрозуміло, що максимальних значень (9,4%) вона досягала у вельми неблагополучні 1975 і 1981 рр. В умовах стабілізації економічної кон’юнктури частка накопичень знижувалась, а при ознаках господарського буму спадала до значень, які можна вважати абсолютно іраціональними. Так, протягом 90-х років середнє значення цього показника складало, згідно з розрахунками експертів компанії Menrill Lynch, близько 4%. У 1997 році, незважаючи на ознаки можливої кризи на фондовому ринку, рівень заощаджень досяг 4,3%. В останнє десятиріччя XX ст. динаміка доходів (після сплати податків), які отримують американці, та заощаджень залишалася різноспрямованою: перші з 1991 до 1997 року зросли з 4,35 до 5,79 трлн. доларів, тобто більш ніж на третину; другі за той же період скоротилися з 259,5 до 121 млрд. доларів, тобто більш ніж удвічі. Щоб оцінити масштаби цього процесу, потрібно мати на увазі, що, наприклад, наприкінці 70-х років, коли американські громадяни зберігали для майбутніх потреб близько 7% свого доходу, в Японії норма заощаджень досягала 20,8%, а в середині 90-х, коли у США цей показник складав близько 5% диспонованого доходу, в Німеччині він не опускався нижче за 15%. Логічне завершення цього феномена настало у вересні 1998 року, коли, згідно з даними, що наводяться Л.Туроу, норма накопичення у США стала негативною, тобто населення визнало можливим спрямовувати на поточне споживання більше коштів, аніж воно отримувало як диспонований дохід. Зазначимо у зв’язку з цим, що за останні півтора року економіка США продовжує демонструвати стабільний розвиток, інфляція залишається надзвичайно низькою, а фондові індекси зросли на 10-18%. Така ситуація не має аналогів в економічній історії.

Все викладене приводить нас до такого висновку. Інвестиційна активність у постіндустріальних країнах зберігається на відносно високому рівні в умовах, коли заощадження досягають мінімально можливих значень, прямуючи до нульової позначки. В індустріальних же країнах має місце відносна збалансованість цих показників (сумарні інвестиції становлять 28-42% валового національного продукту, а частка накопичень коливається в межах 20-47% національного прибутку). Таким чином, очевидно, що постіндустріальні держави володіють сьогодні джерелом інвестицій, відмінним від заощаджень у традиційному розумінні цього терміну. Останнє означає, що в 90-і роки основним джерелом господарського розвитку постіндустріальних країн стає реінвестований інтелектуальний капітал, який акумулюють промислові та сервісні компанії, капітал, самозростання якого не скорочує особистого споживання громадян, а, фактично, зумовлює його. І навпаки, статистика країн, що розвиваються, свідчить про те, що на старті XXI ст. індустріальна господарська модель не має ніяких джерел фінансування власного розвитку, крім скорочення поточного споживання, й отже, зменшення можливостей акумулювання інтелектуального капіталу. У цьому контексті доволі показовою є Новая База ГИБДД. Тому з кожним новим роком розвиток постіндустріального світу буде ставати все динамічнішим, а індустріального – все обмеженішим.

Проблема продуктивності. Вартісні характеристики продукції в постіндустріальному суспільстві

Тією ж мірою, якою темпи зростання традиційних макроекономічних показників не відображають сьогодні ступеня реального розвитку господарських систем, а частка заощаджень у національному доході мало що значить для оцінки потенціалу економічної експансії тієї або іншої країни, в останні роки змінюється і роль показника продуктивності, що був однією з найважливіших характеристик ефективності національної економіки. Відмінності в рівнях продуктивності окремих галузей народного господарства стали предметом дослідження ще в 70-і роки. Вже тоді визнавали, що в секторах економіки зі значною капіталоємністю продуктивність безсумнівно вища, ніж у тих галузях, де використовують велику кількість живої праці. Тому, незважаючи на те, що у сфері послуг і у виробництві інформації фахівці мають більші прибутки, ніж у матеріальному виробництві, й на те, що вони характеризуються вищою кваліфікацією і в основному задоволені своєю діяльністю, традиційні показники продуктивності в цьому секторі виробництва виявляються значно нижчими, ніж в обробних і – особливо – видобувних галузях. Що більше, якщо в 1960 році виробіток на одного зайнятого у третинному секторі складав близько 77,5% від виробітку промислового працівника, то в 1992 році відсоток знизився до 69,35%. На всьому цьому часовому відрізку порівняльна продуктивність у цьому секторі щороку знижувалася на 0,35%, причому цей процес має тенденцію до прискорення. Величина доданої вартості з розрахунку на одного працівника кінця 80-х років в електронній промисловості США була у п’ять разів нижча, ніж у нафтопереробці, й у вісім разів нижча, ніж у тютюновому виробництві.

У традиційній господарській теорії підвищення продуктивності вважається однією з найважливіших умов економічного зростання; і цей постулат втрачає своє значення при переході від індустріального до постіндустріального типу розвитку господарської системи. Американська статистика фіксує максимальні темпи зростання продуктивності в перше десятиріччя після закінчення Другої світової війни (2,3% в річному обчисленні), що значно вище, ніж у міжвоєнну епоху та в десятиріччя, що передували Першій світовій війні (1,8 і 1,6% відповідно). Це пояснюється стрімким розвитком індустріального сектора в післявоєнній Америці, швидким поширенням нових технологій і засобів виробництва, використання яких не вимагало різкого підвищення кваліфікації працівників і не
зумовлювало зростання їхніх доходів. Пізніше, коли потенціал такого розвитку виявився вичерпаним, ситуація змінилося. Незважаючи на те, що у 80-і й на початку 90-х років на придбання нових інформаційних технологій у третинному секторі США було затрачено понад 750 млрд. доларів, продуктивність у ньому зростала не більш ніж на 0,7% на рік. В окремих галузях становище виявилося ще парадоксальнішим: у роздрібній торгівлі, де щорічне зростання інвестицій в нові технології становило 9,6%, продуктивність збільшувалася лише на 2,3%; у банківській сфері витрати на інформаційні технології зростали на 27,9% щорічно, а приріст продуктивності не перевищував 0,1% на рік; в охороні здоров’я же збільшення інвестицій на 9,3% на рік пов’язувалося зі спадом продуктивності на 1,3%. Така динаміка пояснюється, на наш погляд, двома обставинами. Високі темпи інформаційної революції визначають, з одного боку, не тільки неможливість зростання цін на високотехнологічну продукцію, але і їхнє зниження, і, з іншого боку, вимагають усе більш підготовлених і високооплачуваних працівників. Відтак гігантські витрати на нові технології постіндустріальних країн протягом останнього десятиріччя (в 1991 році витрати американських компаній на придбання інформації та інформаційних технологій, що досягли 112 млрд. доларів, перевищили витрати на придбання основних виробничих фондів – 107 млрд. доларів, а до 1996 року перший показник, фактично, подвоївся – до 212 млрд. доларів, тоді як другий залишився практично незмінним) не призвели до позитивної динаміки показників продуктивності. Абсолютно інша картина в індустріальних країнах, що розвиваються. Там, де нові технології використовують переважно для збільшення обсягів випуску масових продуктів матеріального виробництва, їхнє освоєння призводить до різкого зростання продуктивності. Наприклад, у японській економіці у 80-і й у першій половині 90-х років продуктивність зростала на 2,7-3% на рік, а в Китаї – на 2-3,8%. Причому в Китаї з його високими темпами економічного зростання чинник продуктивності забезпечував у першій половині 90-х років близько 43% приросту валового національного продукту, в Японії, де темпи зростання залишалися помірнішими, – до 70%.

Таким чином, можна стверджувати, що в сучасних умовах показники продуктивності ілюструють лише міру відмінності господарських систем індустріального та постіндустріального світів. Підвищення продуктивності, й це не може не бути визнане за очевидне, можливе тільки тоді, коли використання нових технологічних розробок здійснюється в умовах їхньоївідносно низької питомої ціни та збереження кваліфікації і прибутків працівників на незмінному рівні. Це означає, що найвище зростання продуктивності в тих країнах, які не створюють, а купують новітні засоби виробництва і при цьому стримують темпи зростання заробітної плати. Навпаки, там, де нові технології створюють, витрати на них виявляються об’єктивно набагато вищими, а доходи працівників підвищуються відповідно до їхньої кваліфікації; як наслідок продуктивність не може бути високою. Саме тому в останні роки західні дослідники звертають увагу на те, що основна проблема розвинутих країн – не підвищення виробітку в галузях масового виробництва, методи якого цілком відомі, а зростання продуктивності працівників інтелектуальної праці. На жаль, як ми вважаємо, успішний розвиток цього завдання здається винятково малоймовірним.

Тим часом, хоч широкомасштабні інвестиції і не забезпечують зростання продуктивності, якщо вони спрямовуються у сферу технологічних нововведень, проте розвиток нових технологій визначає здатність країни залишатися складовою частиною постіндустріального світу. Не треба чекати, що всі інвестиції в інформаційні технології дадуть віддачу, що явно спостерігається, однак вони здатні збільшувати цінність організації навіть без помітного зростання фінансових результів, і саме такий шлях розвитку – основний у рамках нової цивілізації. Підвищення творчого потенціалу людей, сумарного інтелектуального капіталу нації, її динамічний розвиток, що не залежить від динаміки традиційних показників економічного зростання та продуктивності, – ось головний арсенал конкурентної боротьби, що визначає господарську могутність основних суб’єктів світової економіки у XXI сторіччі.

* * *

На закінчення сформулюємо деякі висновки. По-перше, в сучасних умовах норма заощаджень не має істотного впливу на масштаби інвестиційної активності в постіндустріальних країнах. По-друге, рівень самої інвестиційної активності в її традиційному розумінні, тобто масштаб капіталовкладень у виробничі потужності, обладнання і навіть технології, не визначає ні показників продуктивності, ні економічного зростання загалом. По-третє, господарський прогрес, як свідчить практика останніх років, виявляється швидшим у тих країнах, де не абсолютизують показники економічного зростання та підвищення продуктивності. Отже, в сучасних постіндустріальних суспільствах сформувався саморегульований механізм, що дозволяє здійснювати інвестиції, які стимулюють господарський розвиток, з допомогою максимізації особистого споживання, що завжди здавалось антитезою до накопичення й інвестицій. У тому, що людство не тільки отримує у вигляді інформації невичерпний ресурс для розвитку виробництва, але і робить, фактично, всі основні види споживання, пов’язані з розвитком особистості, коштами поновлення та нарощування цього ресурсу, ми бачимо гарантію нескінченного прогресу постіндустріального суспільства, бурхливе господарське зростання якого здатне продовжуватися десятиріччями в умовах не тільки низької, але і негативної норми накопичення в її традиційному розумінні. Тоді як індустріальні нації вимушені йти шляхом самообмеження у споживанні, постіндустріальні здатні його максимізувати, досягаючи при цьому набагато більш вражаючих і масштабних результатів. Нерівномірність господарського розвитку стає відтак не винятком, а правилом у сучасному світі, і її подолання виявиться, швидше за все, справою вельми віддаленого майбутнього.

Статтю подано у скороченні. З її повним текстом можна ознайомитись у третьому числі журналу МЭМО за ц. р.

POSTUP - ПОСТУП
№ 89 (533), вівторок
23 травня 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Кава для багатих
·Лє Пен: "Комуністам не можна пробачати!"
·МВФ знову в Україні
·Глобальна ліквідація ядерної зброї?

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·КІЛЬКА СЛІВ
·Пролетарії проти червоних
·Розваги по-кандидатському
·За Білозіра і проти пісні...російської
·Потребують допомоги

НАША СТОЛИЦЯ
·Сила є. Буде й розум
·Освіта - справа не державна
·Чи поїдуть школярі в літні табори?
·АРХІВАРІУС

ПОСТУП З КРАЮ
·КРАЄВИД
·Тернистий шлях референдуму
·Демократичний соціалізм вже в Україні
·Як забезпечити свою старість?
·Знову слухатимуть Лазаренка
·Ющенко в НАТО
·У Трудовій партії - розкол

ПОСТУП У СВІТ
·Мудрі держави прагнуть до НАТО
·Формування уряду завершено
·Хрест на мирному процесі
·Німці теж вимагають компенсації
·СВІТООГЛЯД

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·МВФ знову в Україні
·Кава тільки для багатих
·Біржі знову лихоманить
·СВІТ

ПІДСУМКИ В ПОСТУПІ
·Коли фаворитам набридає вигравати
·Бундесліга - це чемпіонат, де грають вісімнадцять команд, а перемагає завжди "Баварія"

СПОРТ-ПОСТУП
·Старший Шумахер нарешті переміг удома
·Блискуча перемога Іванчука
·"Карпати": яка гра, такий і результат
·СПОРТ-БЛІЦ

ОГЛЯД У ПОСТУПІ
·Події тижня
·Рейтинг згадуваності

АРТ-ПОСТУП
·У місті гімназіальної юності
·Свято української музики
·Слово в обороні портретного живопису

ХТО Є WHO
·Львівське обласне керівництво

ІНТЕРВ"Ю У ПОСТУПІ
·Сьогодні Львів дуже потребує нашої любові...

ДИСКУРС ПОСТУПУ
·Парадокси постіндустріальної економіки
·Парадокси постіндустріальної економіки

ПОСТУП ГУЛЯЄ
·Балі та забави у Львові

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·Прилетіло з вітром
·ГОРОСКОП

 

Найден по ссылке, пошли автоломбард екатеринбург.




раздача флаеров в Киеве