BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 23 травня 2000 року |

Парадокси постіндустріальної економіки

(інвестиції, продуктивність і господарське зростання в 90-і роки)

Владислав ІНОЗЕМЦЕВ

Місце лідера у світовій економіці XXI сторіччя буде, без сумніву, належати постіндустріальній господарській системі. Як відомо, вона складалась у західних країнах з середини 70-х років і досягла сьогодні зрілого стану. Найбільш вагомим наслідком цього стало формування нового міжнародного порядку, що характеризується передусім поглибленням і розширенням прірви, яка відділяє постіндустріальні країни від іншого світу. Фундаментальною основою цих найважливіших процесів є, на наш погляд, якісно новий тип технологічного та господарського укладу, що визріває в найбільш розвинених країнах Заходу, укладу, в якому роль головного виробничого ресурсу починають відігравати інформація та знання.

Вже понад чверть віку становлення постіндустріального суспільства знаходиться в центрі уваги суспільствознавців. Однак предметом дослідження насамперед стають, як правило, політичні та соціальні аспекти цього комплексного процесу, тоді як масштабні господарські зміни майже не знаходять адекватного відображення в суспільствознавчих дисциплінах. Це пояснюється, з одного боку, тим, що явища економічного життя суспільства глибинніші, ніж соціальні, здатні істотно модифікуватися, виявляючи при цьому більш або менш звичні поверхові форми. З іншого боку, здоровий консерватизм науки чинить опір перегляду фундаментальних принципів господарської теорії, тим паче що за цим повинні йти далекосяжні політичні висновки. Відтак сучасні економісти акцентують увагу на суто кількісних стосунках і пропорціях, що пояснюють (причому переважно досить переконливо) функціонування господарських систем, і уникають формулювати принципи, на яких будується нова економіка, базована на виробництві та споживанні інформації і знань.

Ця стаття не має на меті цілісно пояснювати механізм господарської організації постіндустріального суспільства; наше завдання – привернути увагу читачів до низки фактів, кожен із яких так чи інак уже ставав предметом аналізу, але які в сукупності здатні дати більш адекватне уявлення про те, як разюче сучасна господарська система відрізняється від економіки індустріального суспільства, що домінувала у планетарному масштабі протягом минулого сторіччя.

Інформація та знання як господарський ресурс постіндустріального суспільства

Для позначення нового сектора економіки, що сформувався в останні десятиріччя і все більш явно домінує в житті сучасного суспільства, в західній літературі широко використовуються два терміни: knowledge economy, тобто економіка, заснована на знаннях, або – не так точно, та більш глибоко, – “економіка знань”, та іnformation economy, тобто економіка, заснована на інформації – “інформаційна економіка”. Стверджуючи, що сучасна господарська система – це економіка знань, а не інформаційна економіка, ми прагнемо підкреслити, що найважливішим виробничим ресурсом суспільства стає не стільки інформація як відносно об’єктивна суть або набір даних про ті чи інші виробничі й технологічні процеси, скільки знання, тобто інформація, яка засвоєна людиною і яка поза її свідомістю не існує. Загальне місце багатьох визнаних теоретичних міркувань – твердження про те, що інформація та знання виступають як безпосередня продуктивна сила, являють собою ресурс, відмінний від традиційних умов виробництва, з одного боку, своєю невичерпністю і безмежністю, а з іншого – неможливістю квантифікації витрат, що зумовили створення того чи іншого “інформаційного” продукту. Тим часом цей підхід “працює” тільки доти, поки мова йде про зіставлення всіх нематеріальних складових суспільного багатства з матеріальними; однак як тільки ми переходимо до глибшої оцінки нематеріальних складових, її адекватність виявляється більш ніж сумнівною.

На наш погляд, інформація та знання якісно різні. По-перше, інформація, раз зроблена, доступна якнайширшому колу людей, а її засвоєння тією чи іншою людиною не передбачає її відчуження ні у кого; навпаки, знання, що не існують в об’єктивізованій формі, доступні в автентичному вигляді тільки їхньому творцеві й у принципі невідчужувані, оскільки будь-яка їхня передача змінює їх первинні риси. По-друге, інформація тиражується, і витрати на виробництво чергової копії носія її первинної версії з кожним новим етапом технічного прогресу прямують до нуля; створення ж нових знань вимагає в міру розвитку інформаційної системи засвоєння все більшого обсягу даних, і тому кожен новий успіх у примноженні знань вимагає все більших зусиль. По-третє, придбання інформації в її об’єктивізованому вигляді вимагає все менших витрат, тож і тут інформація доступна та демократична; навпаки, знання виникають як наслідок досягнення особистістю високого інтелектуального рівня,
зумовленого не тільки освітою, але часто і спадковими чинниками, і тут знання рідкісні, вони стають основою не рівності, а нової соціальної стратифікації. По-четверте, хоч інформація вельми специфічно переносить свою вартість на той продукт, у виробництві якого застосовується (як правило, вартість, що переноситься, значно вища за витрати на тиражування), тільки знання володіють властивістю безмежного самозростання.

Відтак ми доходимо висновку, що інформація, як і будь-який інший виробничий ресурс, може бути і є об’єктом власності, й тут інформаційна економіка має схожість із індустріальною; навпаки, знання, на відміну від будь-якого іншого виробничого ресурсу, можуть бути і є лише об’єктом володіння, і так утворюють основу якісно нової господарської системи. Перетворення інформаційної економіки на економіку знань остаточно відводить господарську систему від властивої індустріальному суспільству об’єктивної основи у сферу стійко наростаючого суб’єктивізму. Саме в цьому, на наш погляд, якісна відмінність економіки знань від інформаційної економіки.

Така позиція поступово кристалізується в сучасній соціології. Відзначають, наприклад, що “інформація володіє характеристиками суспільного блага, якщо розуміти під останнім “щось таке, чим додатково може скористатися людина, не збільшуючи витрат виробництва”; тоді як знання, незважаючи на їхню спорідненість із інформацією, можуть і повинні розглядатися як персоналізоване благо. Ми зупинилися так детально на цих методологічних проблемах насамперед тому, що саме вони дають можливість сформулювати основну тезу, яка лежить в основі аналізу всіх парадоксальних явищ, що спостерігаються в сучасному економічному житті. Індустріальна епоха, змінивши аграрну, стала для людства гігантським кроком уперед: уперше виник значущий сектор суспільного виробництва, в якому склалося відносно незалежне від сил природи співвідношення між витратами праці та її результатами; залучення до процесу масового матеріального виробництва наростаючого обсягу сировинних ресурсів, енергії та робочої сили призводило до пропорційного зростання суспільного багатства. Сьогодні набуває ваги процес, що розвивається в іншому напрямі: використання знань множить результати набагато ефективніше, ніж застосування будь-якого іншого виробничого фактора, і, як сили природи в доіндустріальну епоху, знання знаходиться поза безпосереднім контролем суспільства загалом. Перехід від аграрного до індустріального суспільства означає радикальну зміну обмежувачів прогресу цивілізації: природний чинник, що визначав на ранніх етапах еволюції ступінь свободи індивіда, поступається місцем чиннику соціальному, що грає роль основного в індустріальний період; при цьому обидва вони втілюють дію сили, не залежної від людини та її прагнень. Перехід від індустріального суспільства до постіндустріального в чомусь відновлює дію сил природи, скорочує вплив на людину обставин, які зумовлює соціальне середовище; водночас у постіндустріальному суспільстві ці сили природи виявляються як внутрішні сили самої особистості, й у цьому аспекті нова соціальна система радикально відрізняється від аграрного й індустріального суспільств. Саме тому сьогодні ефективність економіки, зокрема прогрес матеріального виробництва, залежить більшою мірою від еволюції людей, котрі становлять суспільство, ніж від закономірностей власне економічного розвитку. Тим самим удосконалення рис особистості стає передумовою та змістом господарського прогресу, а такий підхід відверто суперечить традиційній економічній теорії, що сформувалася як наука про закономірності виробництва матеріальних і нематеріальних благ, а не особистості. Саме тут закорінені ті численні суперечності й парадокси, які ми розглянемо нижче, не пропонуючи жодних рецептів їх дозволу та не претендуючи на формулювання нової глобальної господарської парадигми.

Інвестиції та заощадження. Проблема економічного зростання в постіндустріальному суспільстві

Наймасштабніша група явищ, які, на наш погляд, не можуть отримати задовільного пояснення в
рамках традиційної господарської теорії, знаходиться у сфері, яку описують зазвичай концепціями економічного зростання. В індустріальному суспільстві, як уже зазначалося, була чітка залежність між обсягом факторів виробництва, що застосовуються, та кінцевим результатом. При цьому збільшення кількості продукованих матеріальних благ було найадекватнішим мірилом економічного прогресу. За таких умов господарське зростання, для оцінки темпів якого використовували показники валового національного продукту, виступало синонімом розвитку, і до пори до часу відмінність між ними, фактично, була відсутня. Становлення постіндустріальної господарської системи радикально змінило такий стан речей. У міру того, як спочатку сфера послуг, потім інформаційний сектор, і нарешті економіка знань стали займати центральне місце в господарському житті, економічні процеси потекли двома руслами: в одному з них продовжувало розвиватися виробництво матеріальних благ, споживання яких, згідно з визначенням, обмежене, в іншому – нарощувалося виробництво інформаційних продуктів і знань, і тут кожен новий акт споживання ставав природною основою для розширення цього виробництва. Та “споживання знань” формує нові риси людини, вона відтворюється як суб’єкт нової господарської моделі; споживання ж матеріальних благ, яким би масштабним воно не ставало, не давало і не може давати такого ефекту.

У такій ситуації швидкий економічний розвиток виявився цілком можливим при відносно низьких темпах зростання матеріального виробництва. На цьому тлі активне господарське зростання не здатне змінити становище країни в системі світового розподілу праці та забезпечити її стабільний і комплексний розвиток. Базуючись на використанні інтелектуальних технологій і прискореному розвитку новітніх галузей, США та Західна Європа досягли в 90-і роки світового лідерства. Протягом останніх п’яти років американські корпорації (не рахуючи уряду та приватних осіб) щорічно отримували більше патентів на винаходи й удосконалення виробничих технологій, аніж компанії, державні організації та приватні особи в решті світу. Зростання капіталізації американських фірм підвищило сумарну вартість активів, що належать громадянам США на більш як 10 трлн. доларів тільки за період з 1995 до 1998 року.
Скорочення попиту на продукцію масового матеріального виробництва таке масштабне, що це виробництво вже не володіє тим потенціалом зростання рентабельності, який був кілька десятиріч тому; незважаючи на швидке здешевлення високотехнологічних товарів, за двадцять років (1970-1990 рр.) ціни стандартного набору споживчих благ у розвинутих країнах знизилися майже на 25% щодо цін на послуги й інформаційні продукти. При цьому базою для триразового підвищення основного фондового індексу (він зріс із 3800 пунктів у січні 1995 року до більш як 11250 пунктів у серпні 1999 року) стало зростання валового національного продукту на 2,5-3,5% в річному обчисленні.
Водночас позірно виключно успішний розвиток нових індустріальних держав, темпи зростання економіки яких становили 6-8%, а в деяких випадках і 10% на рік, не зміг перешкодити руйнівній кризі 1997-1998 років. Унаслідок цього середня для 90-х років ефективність інвестицій у розвинуті країни вперше за післявоєнний період перевершила аналогічний показник для ринків, що розвиваються.

Проблеми, що виникають при використанні традиційних показників економічного зростання для визначення ступеня господарського розвитку, мають і очевидніші аспекти. У тих галузях, де темпи поліпшення якості продукованих благ і одночасного зниження цін на них найзначніші, зростання сукупної споживчої вартості товарів супроводжується зниженням їхніх вартісних характеристик.
Так, питома ціна одного мегабайта пам’яті жорсткого комп’ютерного диска знизилася за останні тринадцять років більш ніж у 2 тисячі разів, витрати на виробництво однієї операції впали з 1975 до 1995 року у 23 тисячі разів, і вже до 1997 року середня ціна нового комп’ютера у Сполучених Штатах склала менше як тисячу доларів. За 1995-1999 роки комп’ютерна галузь у США, щоби забезпечити зростання вартісних показників випуску на 25%, повинна була виробити у 2,8 раза більше одиниць техніки, кожна з яких за цей час покращилася на два покоління.

Традиційні показники економічного зростання не здатні зафіксувати досягнутий прогрес адекватно. Не менш помітна їхня неадекватність при аналізі якості життя; відповідні індикатори спотворюють ефект від удосконалення охорони здоров’я та поліпшення властивостей продуктів харчування, не враховують змін в екологічному та соціальному середовищі. І, нарешті, колишні методики розрахунків узагалі не беруть до уваги збільшення суспільного багатства в його необ’єктизованій формі, тобто багатство, втілене не у благах, які створюють працівники, а в них самих. Сьогодні багато дослідників зазначає, що непрямою оцінкою інтелектуального капіталу може бути перевищення капіталізацією промислових і сервісних компаній їхньої балансової вартості.
Однак, хоча цей показник стійко зростає в усіх постіндустріальних країнах (так, за період з 1973 до 1993 року середнє відношення ринкової ціни компанії до її бухгалтерської оцінки для американських корпорацій збільшилося з 0,82 до 1,692, а для високотехнологічних компаній – до 2,09), він лише малою мірою і вельми умовно відображає зсуви, що виникають в укладі економічного життя постіндустріального суспільства.

Наростаюча неадекватність традиційних економічних показників для оцінки господарської дійсності не повинна, однак, затуляти іншу, набагато істотнішу, на наш погляд, проблему – питання про співвідношення інвестиційної активності й господарського прогресу. У рамках економічної теорії індустріального суспільства скорочення інвестицій завжди розцінюється як чинник зниження темпів зростання та визнається однією з явних ознак господарського неблагополуччя. Однак перехід до інформаційної економіки не тільки обмежує сферу застосування колишніх теоретичних постулатів, але в ряді випадків робить їхнє використання неправомірним. Інвестиції традиційно вважали певною частиною національного продукту, що усувається від споживання і спрямовується на розширення виробництва; сьогодні виявляється, що “накопичення людського капіталу – це найважливіший елемент економічного зростання”. Як свідчить історія найуспішніших корпорацій, розвиток особистісних рис людини, – а цей процес de facto тотожний активізації споживання, – може бути за своєю суттю більш “інвестиційним”, аніж нарощування матеріальних чинників виробничого потенціалу. У цих нових умовах зниження інвестицій у їхньому традиційному розумінні не є перешкодою для стійкого та поступального господарського розвитку. Це, зрозуміло, не означає, що зниження інвестиційної активності може стати умовою економічного зростання. Тому найточнішим буде твердження, що сам по собі рівень інвестиційної активності не дає нині уявлення про економічне зростання, рівно ж як і економічне зростання не свідчить про масштаби інвестицій. Таким чином, у постіндустріальному суспільстві економічне зростання й інвестиційна активність стають незалежними і взаємно нейтральними.

Підтвердження цієї тези легко знайти, порівнюючи економічні показники у США та Західній Європі зі статистикою стосовно нових індустріальних країн.
Відомо, що господарський бум у Південно-Східній Азії – найтиповішому зразку бурхливого індустріального розвитку, грунтувався і грунтується на виключно високих показниках інвестиційної активності. Так, у 90-і роки частка валового національного продукту, що використовується на інвестиційні потреби, складала в Японії 28,5%, у Південній Кореї – 36,6%, а в континентальному Китаї – 42%. Та фінансова катастрофа 1997 року і спад, що почався вслід за нею, спричинили тільки збільшення цих показників – з допомогою цього уряди згаданих країн мають намір вийти з тривалої кризи. Навпаки, у 1996 році у США інвестиції не перевищували 18% валового національного продукту, у Швеції – 14,5%, у Великобританії – 15%, в Італії – 17%, у Канаді – 17,5%, у Франції – 18%, і лише в Німеччині цей показник доходив до 21,7%. Причому сьогодні, на відміну, скажімо, від 70-х і 80-х років, коли скорочення інвестиційної активності розглядали як одну з головних причин поразок США в економічному протистоянні з Японією та країнами Південно-Східної Азії, невисокий її рівень не дає серйозних підстав для занепокоєння.
Закінчення – стор. 14

POSTUP - ПОСТУП
№ 89 (533), вівторок
23 травня 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Кава для багатих
·Лє Пен: "Комуністам не можна пробачати!"
·МВФ знову в Україні
·Глобальна ліквідація ядерної зброї?

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·КІЛЬКА СЛІВ
·Пролетарії проти червоних
·Розваги по-кандидатському
·За Білозіра і проти пісні...російської
·Потребують допомоги

НАША СТОЛИЦЯ
·Сила є. Буде й розум
·Освіта - справа не державна
·Чи поїдуть школярі в літні табори?
·АРХІВАРІУС

ПОСТУП З КРАЮ
·КРАЄВИД
·Тернистий шлях референдуму
·Демократичний соціалізм вже в Україні
·Як забезпечити свою старість?
·Знову слухатимуть Лазаренка
·Ющенко в НАТО
·У Трудовій партії - розкол

ПОСТУП У СВІТ
·Мудрі держави прагнуть до НАТО
·Формування уряду завершено
·Хрест на мирному процесі
·Німці теж вимагають компенсації
·СВІТООГЛЯД

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·МВФ знову в Україні
·Кава тільки для багатих
·Біржі знову лихоманить
·СВІТ

ПІДСУМКИ В ПОСТУПІ
·Коли фаворитам набридає вигравати
·Бундесліга - це чемпіонат, де грають вісімнадцять команд, а перемагає завжди "Баварія"

СПОРТ-ПОСТУП
·Старший Шумахер нарешті переміг удома
·Блискуча перемога Іванчука
·"Карпати": яка гра, такий і результат
·СПОРТ-БЛІЦ

ОГЛЯД У ПОСТУПІ
·Події тижня
·Рейтинг згадуваності

АРТ-ПОСТУП
·У місті гімназіальної юності
·Свято української музики
·Слово в обороні портретного живопису

ХТО Є WHO
·Львівське обласне керівництво

ІНТЕРВ"Ю У ПОСТУПІ
·Сьогодні Львів дуже потребує нашої любові...

ДИСКУРС ПОСТУПУ
·Парадокси постіндустріальної економіки
·Парадокси постіндустріальної економіки

ПОСТУП ГУЛЯЄ
·Балі та забави у Львові

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·Прилетіло з вітром
·ГОРОСКОП