У стилі "Класики"
Мар"яна САВКА
12 травня у Палаці мистецтв відбувся перфосалон: львівське видавництво “Класика” презентувало свої видання. Здавалося б, звичайна подія, але ж не для нас – тих, кому випало народитися у державі, де справа видання книжок є чимось на зразок громадянського подвигу. Такі перфосалони – це чи не найкращий рекламний хід, промоція книг, які чекають на свого читача. Цей читач, безперечно, існує, а отже, йому треба відкрити світ “Класики”.
Що ж вкладали засновники видавництва у саму назву? Мабуть, найбільш влучно про це сказала на презентації перекладач Алла Татаренко, нагадавши, що по-сербськи “klasika” означає щось дуже добре, дуже якісне. Отож, “Класика” не спеціалізується на виданні класики у шкільному розумінні цього слова.
Однак книги, що тут виходять, мають усі достоїнства для того, щоб витримати випробування часом. Яка ж вона, книга “Класики”? По-перше, це література класично високого ґатунку, – і перекладні, й українські твори сучасних авторів. По-друге, книга “Класики” є дуже сучасною, близькою за духом та зрозумілою і студентській молоді, і людям зрілого віку. Її можна назвати стильною (як антитеза до сірятини ширвжитку), вона вельми популярна в інтелектуальних колах. “Класика” – це імена, які вже здобули світове визнання: Ґабріель Ґарсія Маркес, Данило Кіш, Мілорад Павич, Чезаре Павезе, Фредерік Трістан, Момо Капор, Пауло Коельо, Тадеуш Ружевич. “Класика” – це культові постаті сучасного українського літпроцесу: Валерій Шевчук, Юрій Андрухович, Віктор Неборак, Костянтин Москалець, Василь Габор. Книга “Класики” вирізняється з-поміж інших смаком і чистотою стилю в дизайні, яким займається знаний художник Володимир Костирко. І, що особливо важливо, книга “Класики” сповнена магнетизму слова – вона легко читається, захоплюючи своїми вічними темами: кохання, смерті, виживання, балансування над прірвою, пошуку гармонії і щастя.
І якщо видані раніше книги “Жінка-змія” Валерія Шевчука і “Хозарський словник” Мілорада Павича вже завоювали велику читацьку аудиторію, то свого читача чекають, наприклад, роман Момо Капора “Облудники” (переклад Наталі Чорпіти) чи книга сповідань Данила Кіша “Енциклопедія мертвих” (переклад Алли Татаренко). А як іще зацікавити потенційного читача, як не читанням цих творів. Той читач, для якого ця література призначена, відчує свою книгу з кількох вибраних абзаців, а тоді піде й купить її, щоб розсмакувати до кінця.
Тому на перфосалон були запрошені актори театру ім. М. Заньковецької – Леся Бонковська, Степан Глова, Леся Гуменецька та Ярослав Кіргач, – які читали уривки з Маркеса, Павича, Габора, Кіша. Добирав ці уривки на свій смак Віктор Неборак (до речі, його книга “Повернення в Леополіс” вийшла у видавництві “Класика” однією з перших). Віктор свідомо пішов на провокацію: вибрав для читання найбільш епатажні кавалки, зокрема, із вкрапленням нецензурної лексики. “Я був упевнений, що дехто встане і вийде”, – сказав він опісля акції. Хтось таки дійсно вийшов, але більшість залишилась, незважаючи на те, що читання було досить тривалим. Читали Момо Капора – одного з найбільш популярних і тиражованих сучасних сербських письменників, зовсім незнаного нам. Роман “Облудниця” вийшов у світ ще 1974 року, і лише зараз ми маємо змогу відкрити для себе цього несподівано цікавого автора. Цей роман про белградську богему 50-х років полонить щемливою щирістю і відвертістю, розгойданою амплітудою почуттів, на які здатні лише молоді відчайдухи. Інший же – роман Ґабріеля Ґарсія Маркеса “Кохання в час холери” – може епатувати незвичним відвертим коханням двох старих людей, але як тонко автор “Ста років самотності” зумів передати кристалізацію цінностей на порозі потойбіччя! Тож після озвучення мало би відбутися знайомство читача з книгою “Класики” сам-на-сам, з перегортанням гладеньких сторінок і вдиханням свіжого запаху фарби.
Шкодували, що на перфосалоні не було Віктора Морозова, автора перекладу книги Пауло Коельо “Алхімік”, – багато львів’ян уже стужилися за його піснями. Зате був редактор журналу “Критика” і директор видавництва з такою ж назвою Микола Рябчук – так би мовити, “критика” на гостині у “класики”. А завершив перфосалон тепер уже киянин Тарас Чубай – невеликим концертом із пісень на вірші Костя Москальця, книга якого “Рання осінь” так само презентувалася.
|
|
