Для джазу нема кордонів
ВОКАЛ
Роман ПАНЬКЕВИЧ
Іноді можна тільки дивуватись, як керівництву клубу-кафе “Лялька” вдається “затягнути” до себе з концертом музикантів світової величини не вельми відомих в Україні. Минулого четверга у рамках святкування Дня Кракова у Львові тут презентував свій виступ відомий польський джазмен Марек Балата зі своїм квартетом.
Любителі джазу знають його зі сторінок журналу Jazz Forum, який за читацьким опитуванням визнав Марека Балату найкращим польським джазовим вокалістом від 1990 року. Отже, відвідувачі “Ляльки” мали змогу переконатись у вокальних здібностях Балати.
Власне, це був вечір неймовірного джазу, незважаючи на те, що музиканти трохи запізнились. Просто на межі між Україною й Польщею є кордон... “Кордон між двома сферами впливу”, – пояснив Балата, чим нагнав тугу на тих, хто віддає перевагу євроінтеграції. Але його джаз-композицї відразу підняли настрій. Надзвичайно чудовий звук дисонував з концертами, які відбуваються в “Ляльці” на щодень. Козирною картою виступу польських музикантів був вокал Марека Балати, який і отримав найбільше оплесків.
Для Балати його голос – не що інше, як музичний інструмент. У своїх імпровізаціях Марек сягає від тенору до сопрано, поєднуючи польську романтичну традицію з американським джазом і загальнодоступною сучасною музикою. Вокал Балати звучить віртуозно й легко. Музичні критики вважають його єдиним польським вокалістом, який займається у повному значенні музикою, що має джазові джерела. Львів’янам Марек Балата представив 9 композицій, серед яких є його власні або ж його іноземних друзів. Увінчувала виступ відома композиція Summer time на сінгапурський манір.
Манера виконання Балати не є надто артистичною. При цьому Марек не втрачає контролю за тим, що відбувається навколо нього: постійні жести в бік звукооператора, консультації для свого гурту – професійного квартету в складі ударника, контрабасиста, саксофоніста і клавішника. Зрештою, неможливо було не помітити на концерті в “Ляльці” промовистий вираз обличчя Марека Балати: скривлений, коли хтось “проколюється”, і щиро задоволений від професійно чисто виконаних моментів.
З Балатою приїхав до Львова молодий перспективний ударник Лукаш Жита, який грав у групі відомого львів’янам (знову, завдяки цій же “Ляльці”) Яна Пташина Врублевського. А контрабасист Анджей Цудзіх виступав із усією елітою польських джазменів.
Існує думка – щоб бути музикантом-метром, замало вродженого таланту. Треба бути ще й вимогливим до себе, ансамблево поєднуючись із тими музикантами, які грають у супроводі. Саме цього вдалося досягнути Мареку Балаті.
|
|
