Прихильність до авангарду
Декілька штрихів до біографії видатного вченого
ЮВІЛЕЙ
Любов КИЯНОВСЬКА-КАМІНСЬКА
На ясні сонячні дні травня припадає ювілей видатного українського вченого – доктора мистецтвознавства, професора Стефанії Павлишин. Кожен, хто хоч трохи цікавиться музичною культурою минулих епох і сучасності, захоплюється історією галицького краю, обов’язково зустрічав це ім’я в численних статтях, книгах, газетних рецензіях чи радіопередачах. Адже коло її наукових інтересів надзвичайно широке, а спосіб їх дослідження – оригінальний і органічний. В музичних колах Львова професора Павлишин знають практично всі, хто закінчував консерваторію, і згадують завжди, щиро дивуючись її глибоким знанням, її принциповості і працелюбності. Справді, це особистість настільки небанальна і яскрава, що, раз з нею познайомившись і поспілкувавшись, неможливо її забути.
На жаль, преса не так часто приділяє увагу видатним особистостям з наукової сфери, і чи не найменше гуманітарної. Повсюдно вважається, що біографія вчених здебільшого систематична, одноманітна і позбавлена цікавих фактів. Можливо, щодо когось іншого це і справедливо, але Стефанія Павлишин своєю незалежною натурою і інтелігентністю “старої дати” так часто викликала вогонь на себе в радянські часи, що назвати її біографію спокійною і зосередженою лише на високих матеріях було б украй несправедливо. Що завжди найбільше подивляли в ній всі її учні – це виняткову прогресивність і широту інтересів, які зовсім не вписувалися в рамки “соціалістичного реалізму”.
Ще в шістдесяті-сімдесяті роки наша професор славилася своєю прихильністю до авангарду і пропагувала “гнилі буржуазні цінності”, спокійнісінько ігноруючи всі партійні настанови з цього приводу. А в курсі історії зарубіжної музики вимагала від нас читати іноземні джерела в оригіналі(сама вона знає з десяток іноземних мов, тому її особисте прохання у ті часи, коли іноземні мови вчили так, аби нічого не навчити, виглядало природнім і не викликало заперечення).
Нестандартний тип мислення дозволяв їй легко і невимушено говорити про такі заборонені речі, як релігійне світовідчуття чи філософські погляди ідеалістів. Зрозуміло, що така позиція аж ніяк не полегшувала їй життя в атмосфері радянського вузу. Та сьогодні вона зовсім не шкодує, що була непоступливою, хоча це і значно обмежувало виїзди за кордон, якими тоді марила, – щоб побачити провідні музеї світу, піти на вистави в найвідоміші театри – та через “неправильні” погляди вони були для неї в той час майже недосяжними. Пані Стефанія завжди з гумором розповідає, як в 1961 році її запросили на Перший всесвітній шопенівський конгрес до Варшави, але, звісна річ, “музикознавці в штатському” не пропустили небезпечного доповідача. Зате через півроку вона зі здивуванням прочитала в популярному польському часописі, що “доповідь пана Павлишина зі Львова мала великий успіх”.
Вона походить зі славного роду Барвінських, про що не лише згадує в розмовах, але й дуже багато зробила для збереження пам’яті про них: прикладалась до реабілітації одного з найталановитіших композиторів нашого краю Василя Барвінського, написала про нього і про його батька Олександра монографії, добилася перейменування вулиці, де збереглася їх садиба, на честь сім’ї Барвінських. Сьогодні професор Стефанія Павлишин сповнена енергії і ентузіазму: її хвилює і тяжка доля музичних шкіл, і стан нашої науки, і збереження пам’яток національної культури, і загалом все, що складає сутність духовного життя особистості. Про ювілей у звичній для неї неформальній манері вона висловлюється лаконічно: “В житті все минає, промине і ювілей”.
Але музична громадськість міста готується до нього ретельно. Вищий музичний інститут ім. М.Лисенка в суботу запланував провести урочисту академію з цього приводу в стінах вузу за участю телебачення і преси, з привітаннями поважних осіб міста і держави, у музичному училищі ім. С.Людкевича, де вона починала навчання. Відбудеться також і конференція – зустріч вчених. Львівська спілка композиторів у співпраці з Вищим музичним інститутом видає збірку наукових статей С.Павлишин та її учнів, а музей імені С.Крушельницької організує святковий вечір. Адже ювілей видатного вченого – не просто дата, а значна віха в науковому поступі краю.
|
|
