Коли мовчать годинникові дзвони...
ІРЦЯ
У повсякденному житті міста існують речі, котрі привертають до себе увагу мешканців лише тоді, коли, власне, зникають. Так сталось і з львівським годинником, що на ратуші. Ніхто не акцентував уваги на регулярному відлічуванні годин, але доки через пошкодження механізму молота, що вдаряє у дзвони – годинний та чверть-годинний, не настала тиша. Тоді не один львів’янин настовбурчував вуха, дослухаючись, чи не відгукнуться так добре знані звуки, віщуючи, що ще одна година поринула у вічність...
Найдавніші історичні згадки свідчать, що на готичній вежі ратуші були два дзвони: годинний та сигнальний. Одночасно зі змінами, котрим підлягала вежа, змінювалась і вага та потужність годинникових дзвонів. Так 1491 року на новозбудованій вежі було розміщено потужний дзвін, вагою 11 центнерів, вилитий пушкарем Валентієм. А 1504 року ратуша отримала новий автоматичний годинник, змонтований ченцем Григорієм, був відлитий і новий дзвін годинний. Але тільки через сімдесят років уперше до ратушного годинника було додано ще менший чвертьгодинний дзвін.
У 1619 році під керівництвом бургомістра М.Кампіана вежу було перебудовано згідно з вимогами ренесансу. Тоді ж розміщено на ній два стародавніх дзвони, один з яких походженням сягав середньовіччя, другий – ренесансний, виготовлений 1574 року. Протягом двох століть ті дзвони сповіщали місту про час, спочатку врочисто, піднесено, але з роками все якось сумніше. Коли це 1826 року завалилась Капіанівська вежа, під вагою якої лягли і ті стародавні, повиті віковою павутиною, дзвони.
Спочатку з годинникових дзвонів вилучали звук за допомогою ручних ударів, і тільки згодом було запроваджено автоматичний механізм. Крім пушкаря Валентія, дійшло до нас ще ім’я Мелхіора Герла та Гануша Мільнера – найвідоміших місцевих дзвоноливарників.
Спеціальне призначення мав третій дзвін, що був у будинку ратуші. Від найдавніших часів львівського патриціату його призначенням було скликати міщанство для вислухування різних розпоряджень, сповіщати про збір судів, ввечері давати знак зачиняти брами, врешті, при необхідності бити на сполох. Цей дзвін спочатку був на даху ратуші, так, що його шнур сягав аж до вартового приміщення біля головного входу.
1832 року закінчено нову вежу, заввишки 64 метрів, а на її щиті посаджено новий годинник з новим годинним дзвоном. Однак проіснував він недовго. 1848 року вежа була розбомблена та спалена, а разом з нею ринув додому і поплавлений дзвін.
Очевидно, що для мешканців міста важливо було чути вибивання годин, бо тепер годинник встановили на вежі церкви Волоської. Остаточно ратушна вежа була відреставрована 1851 року, і до сьогодні висить на ній годинник, виготовлений на фабриці “Wilhelm Stiehle”, що біля Відня. Дзвін годинний має ширину 115 см, а висоту – 1 м, дзвін чвертьгодинний – завширшки 75 см, заввишки – 69 см.
Є на вежі і дзвін сигнальний, відлитий 1835 року Яном Бельманом зі Львова. Є той дзвін пам’яткою тих давніх часів, коли він сповіщав ліхтарників перед 11-тою годиною про погашення світла, про скликання народу, тощо. Останнім його призначенням під час Першої світової війни було оголошувати повітряну тривогу.
|
|
