"Труб" у бюро знахідок нема
ПОСЛУГИ
Гриць СОЙФЕР
Що люди найчастіше гублять? Таке запитання виникло у мене, коли виявив, що десь “посіяв” свій читацький квиток. Та, як мовиться, все, що робиться, – на краще: втрата читацького квитка підказала мені тему для цієї публікації.
Отже, про бюро знахідок і, звісно, про те, що ж ми найчастіше губимо.
Єдине, не лише на Львів, а й на всю Львівщину, бюро знахідок розташоване на вул. С.Бандери, навпроти будинку Львівського міського управління УМВСУ у Львівській області. Два роки тому воно змінило власника – перейшло з-під “крила” УМВС до Управління муніципальної дружини. Точніше, не перейшло, а було передане, щоб і надалі функціонувати. Зі зміною “прописки” змінилася й робота. “Тому що колись тут, наскільки я пам”ятаю, прийом був два рази на тиждень, – розповідає Мирон Максимець, начальник Залізничного відділу муніципальної дружини і, за сумісництвом, куратор справами бюро. – Завжди були якісь труднощі: то довідок немає, то ще чогось”. Нині ж двері бюро відчинені для відвідувачів чотири рази на тиждень, та й з довідками особливих проблем не виникає.
Спеціально для тих, хто має нечітке розуміння функцій бюро знахідок, п.Максимець розповів, що в їх повноваження входить: а) видача довідок про ненадходження втрачених документів для подання у відповідні органи, які цього вимагають задля вироблення дублікатів чи нових документів; б) зберігання знайдених документів та видача їх власникам; в) розшук власників та пересилання їм їх документів. Два останні пункти стосуються і речей.
Як документи, так і речі надходять у бюро у різні способи, зокрема, їх приносять після рейдів містом “муніципали”. Є і ще один: знайдений документ можна вкинути до будь-якої поштової скриньки і він неодмінно потрапить у бюро знахідок. Зрештою, знайдену річ чи документ можна принести просто у бюро. Їх, за словами начальника Залізничного відділу муніципальної дружини, тут-таки зареєструють. Той же, хто їх приносить, може або залишитися інкогніто, або дати свої координати, і коли згуба знайде свого господаря, останній матиме змогу подякувати доброчинцеві. Як розповів мій співрозмовник, бувають (хоча й не часто) навіть дуже приємні випадки. Наприклад, цього року людина принесла в бюро сумочку, повну речей і – з грошима (!). А треба сказати, що суто самі тільки гроші в бюро ще жодного разу не приносили. Хоча звернення бувають досить цікаві. “Часом у нас шукають мобільні телефони (т. зв. “труби” – Г.С.), але вони до нас теж не надходять”.
Тепер у бюро знахідок на своїх господарів очікують кілька сумочок, окуляри, ключі, фотоапарат і годинник. Що ж до документів, то, за словами п. Максимця, протягом усього 1999 і 4-х місяців 2000-го років у бюро поступило документів 2151 особи. З них приблизно 60% було повернено власникам, “і особливо активно після того, як я почав практикувати відправлення повідомлень”, – каже він.
Як отримати в бюро власну річ? Мирон Максимець пояснює: “Якщо вона не іменна, тобто якщо при ній не було документа, який би підтверджував, що ви її власник, ви повинні описати її, якщо ж це сумочка, треба принаймні сказати, скільки усередині відділів. Якщо фотоапарат, то він має номер, отож ви мусите прийти з паспортом на нього”. А документ? “Коли ви приходите за своїм документом, то мусите мати з собою якийсь інший документ, що засвідчував би вашу особу”.
І нарешті про те, що ж найчастіше гублять люди? “Як правило, це портмоне, ключі й сумочки. Із документів – паспорти громадян України і пенсійні посвідчення, і переважно тих власників, прізвище яких починається на літеру “К”, – ділиться своїми спостереженнями п. Максимець. – Потім ідуть “С” і “П”. Найменше – “А” і “Я”. Чи у нас прізвищ найбільше на літеру “К”, чи все-таки тут ще є щось таке...”
Скориставшись нагодою, п. Максимець висловив теж своє нерозуміння і здивування тим, що І-ше трамвайне депо відмовляється видавати знахідки працівникам бюро. А аргументує це тим, що має власний стіл знахідок, а то й часто заявляє, що ніяких знахідок не має, хоча п. Максимець переконаний, що вони туди надходять щодня.
|
|
