BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 19 травня 2000 року |

Балі та забави у Львові

Юрій ВИННИЧУК

Львів гуляв за всіх часів, навіть найменш відповідних для забави.

Карнаваловий бзік захоплював львів’ян зазвичай узимку. Одну таку забаву 1753 року прославив отець Поліковський у панегірику “Тріумф троїстої Божої ласки... прийдешнім вікам проголошений”. Ішлося тут про забаву, влаштовану на честь урочистого вступу до монастиря княжни Теофілії Вишневецької. Забава ця перевершила всі дочасні фестини. Здавалося би, що спільного має такий святенницький акт покори, як постриження в черниці, з гучними танцями, забавами? Та виявляється, в ті часи зодягання монастирської сукні було такою самою оказією для забави, як і хрестини чи весілля.

Отже, пані Теофілія, багата і родовита шляхтянка, вирішила знайти мир для душі на схилі довгого життя, а вибрала для цього монастир Домініканів, для якого не раз офірувала щедрі дари. Подія ця відбулася 11 лютого 1753 року, та вже за тиждень до того почали звістувати цю врочистість священики по всіх костелах, а капеля князя Михайла Радивила, зятя пані Теофілії, на вежі його палацу (стояв колись там, де пізніша вулиця Красицьких) цілий тиждень зранку до вечора вигравала марші. Водночас почали вже заздалегідь з’їжджатися гості. Їхала вся найбільша аристократія Польщі.

У неділю ціла парада рушила до церкви, яку оточували вояки гетьманського реґіменту. Під час того, як раз по раз правилася служба Божа, капеля бавила італійською музикою гостей на подвір’ї. А після урочистого обряду постриження заграли труби, вдарили литаври і загуркотіли гармати. Після служби князь Радивил запросив усіх гостей до палацу, який зустрів їх яскравою ілюмінацією, маршами. Та найцікавіше, що, крім бенкету в палаці, відбувся також бенкет у монастирі, де черниці мали змогу частуватися різноманітними наїдками та солодощами.

Детальні описи львівських забав залишив нам Шнюр-Пепловський, який у свою чергу скористав зі спогадів німецьких авторів. Отже, перші публічні балі ві Львові влаштували в 60-х роках XVIII антрепренери Гемпель і Девільє, які прибули до нас із Варшави. Їхні балі відбувались у приватних будинках. Коли ж Львів перейняли австріяки, забав стало ще більше. На Ринку, 22, та на Руській, 10 і 12, відбувалися дуже популярні балі антрепренера Буссі. А незабаром за право влаштовувати балі розпочалося справжнє змагання. У 1775 році таке право виборювали брати Сиґніо після того, як їм відняли його через те, що на їхніх забавах у будинку на Ринку, 13, не тільки танцювалось, але й писки мастилось. І так ті бійки вславилися, що коли хтось з’являвся на вулиці з синцями чи мав зав’язану голову, то львів’яни жартували, що він “заробив троє сиґнів”. Цікаво, що “сиґен” – це триногий ослінчик, яким частенько озброювалися сперечальники.

А до колотнечі доходило під час встановлення порядку танців. Особливо часто це траплялося, коли в одній залі бавилися місцеві й австріяки. Деколи траплялися кумедні випадки: один із гостей замовив польку, інший – вальса. Музики намагалися грати одне і друге водночас, але врешті вмовкли. Всі пари затупцяли на місці. Тоді лише обидва сперечальники вийшли в коридор і повернулися, щойно завершивши дискусію.

Врешті 29 грудня 1791 року в цю справу втрутилася влада й оголосила приписи, за якими повинні були відбуватися балі ві Львові. Таким чином, до півночі мали танцюватися навпереміну польські та німецькі танці, далі до пів на другу – англійські, після них до третьої наставала черга знову польських і німецьких танців, а від третьої до четвертої – англійська кадриль, і врешті знову до кінця балю звучали польські та німецькі танці. Було навіть означено дві півгодинні перерви: одна – опівночі, а друга – о четвертій. На всіх балях за порядком повинен був стежити офіцер поліції, він також стежив, аби до танцювальної залі не заходили при зброї та з острогами на чоботях. Під час релігійних свят балі забороняли.

Редути

Після того як австрійська влада ліквідувала Францисканський монастир, у монастирському костелі св. Хреста став працювати театр Богуславського. У 1792 році цей костел викупив директор німецького театру Генрих Булла і через три роки під орудою архітекта Мерца прибудував до театру редутові залі, які мали правити для щорічних галицьких контрактів. Саме Булла здобув у подяку за це право п’ятнадцять років організовувати забави в часі львівських контрактів.

Контракти відбувалися протягом трьох тижнів після свята Трьох Королів (6 січня), а від 1798 року – з 1 лютого. На контракти з’їжджалися купці та шляхта з цілої Польщі. Як згадував Ян Дуклян Охоцький, “не було такого дня в час контрактів, аби не було редуту, балю чи карнавалу”. Ці забави набули гучної слави, хоч і квитки були недешеві – 15 крейцерів. У редутових залях був, звичайно ж, буфет із канапками, закусками та напоями. А що редута відбувалася також і в театральній залі, то завдяки цьому отримано велетенську арену для забави.

Протягом зимових контрактів відбувалося зо два десятки, а то й більше балів. Так, у 1806 році з 26 січня до 18 лютого в редутових залях відбулося 13 балів, 9 – у “Руському готелі” Жоржа Гофмана, 3 – в Касині Гехта і ще неміряно в льокалях не таких престижних.

“Заледве вдарила година початку забави, як заля почала виповнюватися тлумами масок, – писав сучасник. – На цілій вулиці й бічних провулках панував гамір цікавих роззяв. Вулицями сунули найрозмаїтіші маски, снували громади вифранчених елєґантів, мчали незчисленні карети і брички, везучи на бальову залю препишно маскованих дам. Здавалося, що Львів опинився над Адріатикою і став на змаг з класичною вітчизною ігрищ.

В обох редутових залях представився вид, засліплюючий яскравістю барв і світла. Залі були пишно удекоровані, а незчисленна кількість канделябрів і світил-павуків розливала по них море світла. А по тому яскравому морі світла розпливалися цілими веселками барв пишні костюми, пропливали, наче вітрильники, розкішні дамські постаті, більшість краль з’явилася напівоголена, у грецьких туніках. Залями сновигали ледве не всі мітольогічні богині та клясичні гетери. Цілими роями – Венери, Діяни, Психеї, Аспазії. Здавалося, мовби Олімп спустився того дня до Львова. Інші кралі повбирались у не менш екзотичні строї, а точніше, порозбиралися”.

Після того, як у 1808 році контракти перенесли на літню пору, почався різкий спад гостей міста, адже поміщики не могли в літню пору покинути господарки. Остання редута в Касині Гехта відбулася 8 лютого 1842 року.

У 1848 році редути зазнали кризи, та не зникли. Спочатку переселилися на Стрільницю на Курковій, потім – до театру, потім – до ремісничої “Зірки” на Францисканській і врешті – до приміщення філармонії. “Хоча редути і дають прибуток на утримання театру, та вже вони виходять зі звичаю, і з дев’яти лише три вдалися, принісши незначний прибуток”, – нарікала газета в 1850 році.

“На одній із редут, – писала “Газета Народова”, 16 лютого 1868 року, – з’явилася компанія, перебрана за бедуїнів, котрі під орудою свого еміра зневажили права Корану і випили двадцять із лишком пляшок вина, і то хрещеного. Маски були дотепні, а кому бракло дотепу, послуговувався грубістю”.

Касина

Жодних клюбів в англійському стилі, знайомих нам із романів Голсуорсі, ні Львів, ані Польща не знали. Зате ролю клюбів виконували касина. Касино – це зовсім не “казіно”, як дозволяють собі частенько писати самодіяльні львівські історики, а клюби. У касинах відбувалися гучні забави та карнавали.

Наприкінці ХVIII ст. Касино Гехта стало улюбленим місцем відпочинку львів’ян. Неіснуюча нині двоповерхова будівля стояла там, де зараз Львівський університет. У касині були готель і дві залі – контрактова та бальна. То був перший готель, який пропонував нічліжанам обслугу та покої з умивальками.
Тут відбувалися святкування різноманітних урочистостей з приводу ювілеїв поважних городян і прийняття високих достойників, а ще – карнавали, або ж, як їх називали, редути.

Причини для гучних гулянок були розмаїті. У вересні 1782 року галицька шляхта балювала цілих п’ять днів, здобувши право до Станового сейму. Взимку 1795 року князя Адама Понінського офіцери армії Костюшка звинуватили у зраді під час війни з москалями і влаштували суд честі, але князь довів неправдивість цих звинувачень і з цієї нагоди закотив баль, на якому гості вихляли понад тисячу пляшок шампана. Відбувалися балі також на честь прибуття до Львова високих гостей: імператорів Йосифа ІІ, Франца І, Франца-Йосифа, володарів Сицилії Марії Кароліни та Фердинанда IV, князя Кароля Радивила, графа Карла де Насау-Зиґена або ж на честь славного Ференца Ліста чи англійської оперової співачки Каталані.

“У вівторок танцювали всюди з однаковим запалом, а однак знайшлося пріч того ще біля п’ятисот осіб, котрі, не маючи нічого ліпшого, відвідали редуту, – писав німецький урядовець фон Краттер про забави, що відбувалися наприкінці XVIII ст. – На всіх трьох останніх редутах менше було обов’язкових краков’яків і дебардерів, які становлять незмінну зав’язь кожної такої забави. Натомість можна було зобачити доміна й інші маски, котрі прибули на залю з різними спеціальними злостивими та дотепними замірами і переслідували немаскованих осіб.

Широко розповідали при тім, як одне подружжя в масках не пізнало одне одного і влаштувало собі солодке рандеву. Таким чином не хотячи зберегли собі вірність подружню. Строї наших пань дозволяють при всій своїй вишуканості оглядати окремі форми далеко докладніше, ніж це чинила давніша мода”.

2 березня 1850 року “Газета Львівська” розповіла про забави на запусти. “Мало з відомих домів було таких, де би не влаштовували забави. Вже цього року відбулися сорок три балі, і якщо на кожній із таких забав зібралося бодай двадцять п’ять осіб, то це означає, що принаймні 66 відсотків львів’ян віддалися веселим хвилям. А були ж і такі балі, які в середньому лічили до ста осіб! Окрім того, було чимало публічних балів, не прив’язаних до господаря. Так званих “закладових”, де той чи інший заклад або товариство на дохід своїх інституцій розписував карти, відбувся двадцять один.
“Заробкових”, де організатори заробляли, спродуючи квитки, – шістдесят сім. На цих останніх зібралося багато щедрих осіб, бо шампан лився ріками, хоч і мадярський.

А ще були чотири балі для вбогих у Стрілецькій залі, та вони не виплатились і ледве покрили видатки. 17 лютого баль влаштувало Товариство сліпих, де присутній був Намісник. Танцмайстер Вільґельмі влаштував на Стрільниці такий вдалий дитячий баль, що заохотив ним і старших. Танцмайстер Костринський у палаці Потоцьких організував чотирнадцять балів, де сама молодь гуляла. Танцівниця Риза справила баль у театрі для театральних коліжанок.

Чимало балів дали шинкарі. На тих балях бавились у фанти, в пастора і танцювали “подушкового”. Шинкар Скалінський відкрив баль для приблуд, себто для непередбачених гостей, Бауер дав баль для кельнерів, Сиротинська – для ремісничої челяді. Найліпше повелося Вальслебекові, який вісім разів гостив кухарок, челядь, лакеїв і нижчі чини військові. Та всіх заткав за пояс шинкар Гофлінґер, який організував аж одинадцять балів у залях єзуїтського парку для кухарок і покоївок. А балі ці зібрали по триста-чотириста осіб”.

Між іншим, усі забави тоді дозволялися лише до дванадцятої ночі, й на жодному з балів не сталося жодної авантури.

“Цьогорічний карнавал ще проявить себе кількома останніми конвульсійними дригами, – писалось у газеті, – заки, посипавши наші голови попелом, будемо могли відпочити і зробити підсумок здобутків і витрат запустних... Але ще цілі дві доби ділять нас від тлустого вівторка, а в час, коли “Газета” виходить з друку, допіру закінчується на Стрільниці баль Міщанського Касина.
Ще, напевно, відбудуться дві редути, вечірка в Міщанському Касині та кільканадцять забав приватних. Наплив гостей, котрі прибувають із провінції, такий значний, що за найбільші гроші неможливо знайти покою в жодному готелі. Трохи спричинився до того з’їзд делегатів Господарського товариства, та найбільше прибуває гостей з метою потанцювати. Видно, що провінція аж надто охоча до танцю цього року, бо є й такі, що з найвіддаленіших кінців краю прибувають до Львова, щоби лише натанцюватися досхочу”.

POSTUP - ПОСТУП
№ 87 (531), п"ятниця
19 травня 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·З містом буде все гаразд
·Олігархи здобули перемогу
·Президент змінюватиме конституцію сам

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·КІЛЬКА СЛІВ
·Білозір майже живий
·Сенчук вирішив Старосамбірську дилему
·Товариств побільшало
·"Щит миру" наближається

НАША СТОЛИЦЯ
·ДОБРИЙ ДОСВІД - ОСНОВА ДОБРОГО БЮДЖЕТУ
·І ЗНОВУ БІДА НА КРАКІВСЬКОМУ
·З містом буде все гаразд. Перші особи визначилися
·"Труб" у бюро знахідок нема
·АРХІВАРІУС

ПОСТУП З КРАЮ
·КРАЄВИД
·Олігархи здобули перемогу
·Ющенко - не прихильник гри в карти
·Остарбайтери отримають по 15 тис. DM
·Інцидент в Українському посольстві в Ізраїлі
·Трагічна річниця

ПОСТУП У СВІТ
·Святкування уродин Папи
·Мілошевич воює з пресою
·Силовики на своїх місцях
·Дивна війна на Африканському розі
·Настав час на компромати
·СВІТООГЛЯД

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Урожай-2000 буде фуражним
·Глобалізація по-східноєвропейськи
·Гейтс за все заплатить?
·СВІТ

СПОРТ-ПОСТУП
·Туреччина: і ми Європа!
·Медведєв таки "пролетів" у Гамбургу
·"Львівська Політехніка" таки сьома
·СПОРТ-БЛІЦ

АРТ-ПОСТУП
·АНОНС
·КОСМОПОЛІТИЗМ СТРАУССА
·Звуковий ефект Хамелеона
·"Gloria" - in excelsis
·Одержавлена музика

ІНТЕРВ"Ю У ПОСТУПІ
·Мирон Янків: УКРАЇНА І ПОЛЬЩА РОБИТИМУТЬ ПОГОДУ В ЄВРОПІ
·Анджей АРЕНДАРСКІ: УКРАЇНО-ПОЛЬСЬКИЙ ФОРУМ - ДОБРА НАГОДА ДЛЯ СПІВПРАЦІ

ТВОЄ ПРАВО У ПОСТУПІ
·Шість днів у реанімації

СОЦІАЛЬНИЙ ПОСТУП
·Пенсійна реформа Срібної країни

"ВІРТУОЗИ" У ПОСТУПІ
·Аскеза досконалості
·Історичні проходи італійською музикою із оперною примадонною
·Струни Господа чи демона?

АВТО-ПОСТУП
·Два слова про шини

ПОСТУП З ПРОДОВЖЕННЯМ
·Майстер і Маргарита

ІСТОРІЇ У ПОСТУПІ
·Балі та забави у Львові

POST-ФАКТУМ
·КАЛЕНДАР
·Чи є у вас почуття гумору?
·ГОРОСКОП