В Павлокомі без ексцесів
ПАМ"ЯТЬ
Ольга ЯЦЕНКО
Минулих вихідних товариство “Надсяння”, за активного сприяння Об’єднання українців у Польщі (а саме Перемишльського бюро), вже вп’яте відвідало могили загиблих українців на теренах Польщі. “Це вже стало традицією – навесні приїжджати в селища, де колись жили українці, які в бурхливий повоєнний період були жорстоко знищені польськими бандами, і вшановувати їх пам’ять”, – розповідає голова товариства “Надсяння” Володимир Середа.
Малковичі і Павлокома – це ті два селища, що стали своєрідним символом трагедії українців на польських теренах. В Малковичах за одну ніч було знищено понад 140 осіб, фактично все село. Павлокома постраждала ще більше. Там було замордовано і вбито понад 370 людей. Не пошкодували навіть малих дітей. “Я був очевидцем цих подій, – розповідає Петро Федак, якому вдалося врятуватися, – це було страхіття”. Інша жінка згадує, що коли майже всіх знищили, а жінок з немовлятами відпустили, то ніхто з них, поки йшли за Сян, не промовив ані слова і ніхто не плакав. Але, коли через день вони дісталися на українську сторону і нарешті збагнули все своє горе, то стояв просто-таки несамовитий крик.
Першу таку поїздку “Надсяння” організувало в 1995 році. Тоді українську колону охороняли польські поліцейські, оскільки місцеве населення чомусь і далі було агресивно настроєне проти українців. Але, цього разу вперше, українців ніхто не супроводжував. Можливо, через якийсь час у Павлокомі вдасться спорудити пам’ятник невинним жертвам. Поки що стало можливим лише встановлення символічних хрестів і надмогильних пагорбів, а також обгородження цвинтаря, і то завдяки активній діяльності Мирослава Сидора з Перемишля і фінансовій підтримці української діаспори з Канади.
|
|
