До понеділка визначиться доля міста
ДОВИБОРИ
Ксенія ЗАГОРОДНЮК
Доведений до стану кипіння довиборами у ВРУ по Галицькому округу політикум нашого міста, як ніколи досі, напружено чекає рішення найшансовішого здобувача статусу народного депутата, яким, за всіма оцінками є мер Львова Василь Куйбіда. Від того, з’явиться це прізвище у списках кандидатів чи ні, залежатиме надто багато: легко прогнозований у разі ствердної відповіді результат виборів стане не єдиним (і не найбільш суттєвим) наслідком реалізації евентуальних намірів нашого міського голови.
Очевидно, що побоювання тих, хто вже задекларував бажання бачити себе народним депутатом від Львова, не є безпідставними. Першим публічним проявом імовірності балотування Куйбіди стало ще місячної давності схвальне рішення фракції НРУ в міській раді. Нині ж, після відмови міського голови від партійного висування на користь Тараса Чорновола, маємо довжелезний список місцевих установ і підприємств (починаючи від дирекції шкільних їдалень Галицького району закінчуючи ТзОВ “І.М.М.” – усього більше 20), чиї трудові колективи хотіли б бачити міського голову народним депутатом. Місяць тому чільні рухівські функціонери просили Куйбіду рятувати партію і балотуватися в нардепи. Зі слів голови облдержадміністрації Степана Сенчука можна зрозуміти, що незле було б Василю Степановичу податися в депутати, а офіційне відмовчування Куйбіди з приводу пропозицій трудових колективів посилює інтригу.
З іншого боку, Куйбіді і львів’янам справді є над чим поміркувати. По-перше, він мусить якось виправдати в очах співмешканців своє бажання перебратися до Києва, а по-друге, діяти всупереч рішенням керівних органів НРУ (як Центральний, так і крайовий проводи Руху визначилися на користь Тараса Чорновола), а отже, піти “ва-банк”. Ну нехай Куйбіда-мер і справді зробив для Львова все, що міг, і тепер час Куйбіді-політику зосередитися на лобіюванні інтересів рідного міста в столиці – така офіційна версія найшвидше задовольнить більшу частину “галицького” електорату.
Підозрюємо, щоз партійним керівництвом буде дещо складніше. Очолювана Удовенком рухівська верхівка однозначно потрактує вчинок Куйбіди як виклик, як розгортання “бойових дій” за посаду голови партії. А оскільки всі ці люди довели свою нездатність здаватися, усе це може закінчитися, не дай Боже, звісно, черговим розколом НРУ і появою ще одного – НРУ(к), цього разу куйбідівського.
Що ж стосується схвальних відгуків про Василя Степановича від губернатора, то вони, в контексті звикло конфліктних стосунків між областю й містом, є більш ніж підозрілими. Скидається на те, що тотально аграрній владі області випав унікальний шанс завчасно позбутися затятого опонента (досить згадати обрізані міські бюджети протягом двох років, а цьогорічний – так і не затверджений (!) – взагалі вже “охрестили” “бюджетом животіння”). Здобувши депутатський мандат і керуючи апаратом міста на громадських засадах (саме такий варіант сумісництва, як і два роки тому, коли Куйбіда пройшов у ВРУ за партійним списком знову розглядається) суттєво полегшить області справу “порозуміння” із львів’янами. А тому обласна влада ладна всіляко підтримати, ба навіть підштовхнути Василя Куйбіду прийняти рішення кандидувати, аби, даруйте, лише виштовхати його з міста.
Взагалі ж, уподобання влади (особливо київської), до яких часто апелюють тепер експерти при оцінці шансів і перспективності кандидатів, то вони на сьогодні є достатньо розмитими. Відомо і про “симпатії” до міського голови (випадає так говорити про Зиновія Кулика), однак, як вдалося з’ясувати “Поступу”, нещодавно і суто львівський кандидат Михайло Хвойницький мав розмову з Адміністрацією Президента...
Але це лише прогнози та спостереження. Поза всім, у міського голови є ще біля тижня, щоб подати до окружної комісії заяву про бажання балотуватися в нардепи. І наступного понеділка сихівчани, в такому разі, почнуть думати не лише про “свого” обранця, але й приєднаються до думок всіх львів’ян про майбутнє свого міста. Львів понад усе?
|
|
