BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 13-14 травня 2000 року |

ВІЧНА РЕВОЛЮЦІОНЕРКА

Непатетична сильвета з нагоди вісімдесятирічного ювілею Слави Стецько

Тарас БАТЕНКО, Центр політичних досліджень "Нова хвиля"

Слава Стецько нині залишається одним з останніх живих символів націоналістичної ідеї того зразка, що був викарбуваний у визвольних змаганнях 40-х років. Вона належить до когорти борців, яких можемо іменувати збірним франковим поняттям “Вічний Революціонер”. Ми не будемо переповідати життєвого шляху пані Слави. Й без нас зроблять більш ретельні біографи. Напередодні ювілею Слави Стецько ми поговоримо про її місце в еміграційному політичному середовищі та нинішньому політичному житті України.

Для більшості читацької аудиторії, необізнаної у тонкощах еміграційного політичного життя, Слава Стецько є чи не останнім з могікан, котрі символізують зв’язок героїчних поколінь. Після смерті її чоловіка – Ярослава Стецька, а також зі спочинком у 90-х рр. інших лідерів націоналістичного руху – Дарії Ребет, о. Івана Гриньоха та Миколи Лебедя – саме Слава Стецько залишається уособленням тієї довгої невтомної революційної доби, що розпочалася з Міхновського та Донцова. Для вужчого кола читачів Слава Стецько є не стільки лідером всього націоналістичного середовища у діаспорі (такого лідера ніколи не було), скільки провідницею одного з відгалужень Організації українських націоналістів, що звично називають їх “революціонери” чи “бандерівці”.

Ми не хочемо применшувати ювілею пані Слави, тож не будемо сумніватися, чи несе вона насправді той символічний “вогонь Прометея”, переданий від плеяди творців національної ідеї – Донцова, Сціборського, Бандери, Полтави тощо. Дещиця міфологізованості для суспільної свідомості не зіпсує біографії. Тим більше, коли маємо справу з біографією революційною. Перефразовуючи одну чужу дослідницьку роботу, ми би радили назвати й книжку, що колись та має з’явитися: “Слава Стецько – революційна біографія”.

Революційне життя для Ганни Музики, уродженки села Романівка Теребовлянського району Тернопільської області, розпочалося ще під час навчання у польській гімназії. Всю себе віддавала навчанню і підпільній роботі. Вона навіть взяла собі ім’я Слава. Саме так тяжко поранений Ярослав Стецько назвав Ганну Музику, коли на чолі мобільної групи вона викрала його з чеського шпиталю. Дружина професійного революціонера – вона пронесла ідею національної та соціальної революції крізь усе подальше життя.

Ось уже шосте десятиріччя поспіль Слава Стецько сповідує аксіому чоловіка: “Справа політики – це справа всього життя без решти”. Слова, які Ярослав Стецько ще 1938 р. умістив у статті “Без національної революції немає соціальної”, слугують ілюстрацією до портрету цієї небуденної жінки. Слава Стецько закінчує правничий факультет Мюнхенського університету, стає магістром політичних наук, опановує сім іноземних мов, перш ніж наблизитися до статусу політика революційного гатунку. Крім служіння ідеї революції, ця жінка спромоглася на велику еволюцію у свідомості та на практиці. Вона здійснила важкий ідеологічний рейд від гасла “політична революція – це захоплення влади” – до цивілізованого парламентаризму. Пані Слава стала модерним революціонером у стінах українського парламенту і здатна в дусі європейськості сказати: цивілізований парламентар не може опускатися до брудних політичних методів.

У політичній біографії Слави Стецько емігрантський період складає не лише більшу половину прожитого життя. Еміграція стала продовженням боротьби. Здебільшого це була полемічна боротьба за утвердження націоналістичних ідеалів в українському екзильному середовищі. Своєю чергою емігрантський період біографії варто розділити: 1945-1986 рр., коли довелося пліч-о-пліч працювати з Ярославом Стецьком, керівником ОУН(р), а також Українського державного правління (УДП) та Антибільшовицького блоку народів (АБН); 1986-92 рр., коли пані Слава продовжує справу чоловіка, очолюючи проводи ОУН(р) та АБН.

Отож, еміграція сформувала з підпільної революціонерки Слави Стецько політичну діячку, котрій довелося займатися питаннями організації пресового бюро Антибільшовицького блоку народів, редагувати квартальник “Юкрейніан Ревю” та, врешті, очолити одну з найдієвіших політичних емігрантських структур, якою була і, ймовірно, залишається революційна ОУН.

Націоналістичне середовище, однак, віддавна було організаційно та ідеологічно розколоте. Від 1940 року і, по суті, донині тривають ідеологічні суперечки, з’ясування тих чи інших історичних фактів, боротьба за націоналістичну досконалість, взаємні звинувачення у встановленні “монополії на патріотизм”. Часто мало місце вперте небажання не те що порозумітися, а навіть подати один одному руки. У діаспорі кипіли міжпартійні чвари...

Для об’єктивної оцінки місця і ролі Слави Стецько в емігрантському політичному житті не зайвим буде нагадати про цю діаспорну націоналістичну поліфонію. До т. зв. чистих націоналістів, класичних “правих”, можемо віднести, окрім ОУН(р), також ОУН мельниківського відгалуження (ОУН(м)) разом із Союзом Гетьманців-Державників. Далі, ближче до центру (у нас це відповідає звичному термінові “правоцентристи”), стояли націонал-демократичні структури – колись найвпливовіша на західних теренах перед Другою світовою війною парламентська партія УНДО, а також Союз Земель Соборної України – Селянська партія, Союз конструктивно-творчих сил, Український національно-державний союз, ОУН за кордоном, або ж “двійкарі”, та Українська робітничо-демократична партія Івана Багряного (остання, скоріш, тяжіла до лівоцентристського спектру). Найзапекліша боротьба за “націоналістичну чистоту” велася між відгалуженнями бандерівців та мельниківців. Звичайно ж, Славі Стецько, бодай опосередковано, довелося брати у ній участь на ранньому етапі і безпосередньо задавати тону після смерті чоловіка.

Довший час революційна ОУН залишалася незмінною у дефініціях і трактуваннях націоналізму. Ось як пояснював позицію бандерівців нині покійний уже Петро Дужий: “Український націоналізм – ясно визначене явище і етикеток, таких як “народно-демократичний” чи “прогресивний”, а також таких як “інтегральний” чи “тоталітарний”, не потребує, оскільки суть націоналізму характеризує його внутрішній зміст”. Такий трохи ортодоксальний підхід і був властивий ОУН(р), і вона його пронесла крізь горнило емігрантської боротьби. Однак не можна стверджувати, що ОУН С.Бандери та подружжя Стецьків не еволюціонувало. Це хоча б видно з програмного ставлення організації до власності. Так, ще у 40-х рр. Ярослав Стецько визначав, що лад у майбутній українській державі повинен базуватися на національно-державній власності на землю, при індивідуальному чи колективному землеволодінні. Згодом оунівські ідеологи до цього підійшли більш категорично. І вже вустами Слави Стецько було озвучено суспільство виключно власників – “повну приватизацію економічного життя України”. Організація еволюціонувала від бажання частково зберегти в Україні колгоспно-радгоспну систему до її повної ліквідації тощо.

Однак повернемося до емігрантських буднів. Три оунівські відгалуження (ОУН(р), ОУН(м) та ОУН(з)) у різний спосіб намагалися стати консолідуючими чинниками для інших емігрантських організацій. З єдиним міжпартійним об’єднанням нічого не вийшло, хоч мельниківській ОУН і вдалося зібрати найбільше число емігрантських структур довкола екзильного Державного центру Української народної республіки (останнім президентом УНР, як відомо, був Микола Плав’юк, за сумісництвом голова ОУН(м)). Найменш чисельна ОУН(з) разом з незалежними членами та “Об’єднанням бувших вояків УПА” згуртувалися довкола Української головної визвольної ради (УГВР). Тоді як ОУН революційна створила свій державний центр – Державне Правління, яке бере свій початок від 30 червня 1941 р. Саме цього дня у Львові ОУН Бандери проголосило відновлення української державності, а Ярослава Стецька обрано головою Українського Державного Правління. Більш-менш така поліфонія зберігалася в емігрантському середовищі до проголошення незалежності у 1991 р.

Власне, другий період політичної біографії Слави Стецько розпочався з 1992 р., коли в Україні на базі ОУН(р) створено модерну політичну партію Конгрес українських націоналістів. Цей період немає сенсу дробити. Гадаємо, що вісім років праці С.Стецько як голови КУНу мають цілісний характер. КУН заповідався як партія парламентського типу, як механізм перенесення організаційного та ідеологічного досвіду з діаспори в Україну.

Нині можна почути безліч застережень, які можемо звести до одного: чи варто перекидати партійні організаційні структури з-за кордону в Україну, а разом з ними переносити й усю конфліктну негативістську амальгаму, яка накопичилася за десятиріччя еміграційного життя. Погляди керівників трьох оунівських відгалужень – Слави Стецько, Миколи Плав’юка та Анатоля Камінського (останній після смерті Дарії Ребет очолив ОУН(з)) і в цьому питанні розходилися. Так, Микола Плав’юк не раз у приватних розмовах застерігав щодо небезпеки такого “оунівського клонування” в Україні. Діяльність ОУН М.Плав’юк бачив у ідеологічно-просвітницькій, видавничій роботі, через те він кілька разів відмовлявся балотуватися до Верховної Ради України. Близький до нього у поглядах і Анатоль Камінський, що часто відвідує Львів з лекціями.
А.Камінський, зокрема, визнавав, що перенесення в Україну закордонних структур означає “не лише продовження старих конфліктів, а й витворення нових “перегонів” і протистоянь з існуючими вже в Україні формаціями, “пересмикування” членства і внесення зайвого замішання з еміграції, загострення міжпартійної суматохи й боротьби і в результаті послаблення національних сил”.

Гадаємо, що має місце певне лукавство з боку деяких керівників оунівських відгалужень. Варто нагадати, що свого часу ОУН(м) намагалася “увійти” у вже існуючу партійну палітру України. Ставку було зроблено на Українську республіканську партію Л.Лук’яненка, конкуруючи водночас на цьому фронті з бандерівцями. В результаті членами УРП стали лідери мельниківської ОУН М.Плав’юк та П.Дорожинський. Не варто нехтувати також і об’єктивним організаційним становищем ОУН(м) та ОУН(з) – чи було що переносити в Україну? Не задля компліменту зазначимо, що ОУН(р) не була б революційною, коли б, образно кажучи, не постала з попелу на теренах України. Можемо схилитися до думки, що з боку Слави Стецько гору взяло намагання зміцнити правий фланг українського політикуму, підсиливши його фінансово, та поширити свій ідеологічний вплив на ряд існуючих вже партійних структур. На цьому шляху було більше невдач та “партійних капризів”, аніж реального об’єднання. Досить згадати про “вхід” з майже одночасним колективним “виходом” із КУНу Всеукраїнського об’єднання “Державна самостійність України”.

Революційна біографія Слави Стецько отримала новий творчий імпульс тоді, коли вона взяла участь у дострокових виборах до парламенту у Надвірнянському виборчому окрузі Івано-Франківської області (березень 1997 р.). Вона стала одним з ідеологів виборчого блоку “Національний фронт” на парламентських виборах 1998 р. Поразка блоку може свідчити про те, що КУН обрав надто організаційно слабких політичних партнерів – УРП Б.Ярошинського та УКРП С.Хмари. Лідерами блоку було також продемонстровано нездатність змінити подекуди ультранаціоналістичну риторику та домовитися з фаворитом націонал-демократичного табору – Народним Рухом України. КУН так і не виріс із “галицьких електоральних штанців”, і осердям для партії, незважаючи на зусилля С.Стецько, досі залишається Західна Україна.

Одним із найемоційніших моментів політичної біографії Слави Стецько є день, коли їй, як найстарішому депутатові, було надано право прийняти присягу у нового депутатського корпусу. Демарш, який влаштували члени комуністичної фракції, може свідчити не лише про низький рівень політичної культури. Це є ще одним доказом доконечного антагонізму не стільки особистостей, скільки ідеологій. Адже, як стало відомо, комуністичну фракцію влаштовувала кандидатура Ігоря Юхновського, якому радили переконати С.Стецько передати йому право зачитати присягу. Одноліток Слави Стецько комуніст Єгор Лигачов, як відомо, зачитував цього року присягу перед новообраною Держдумою Російської Федерації. Російський парламент виявився куди толерантнішим і сприйняв появу Є.Лигачова на трибуні як належний антикваріат.

Революційна біографія Слави Стецько триває. Вона сама часто каже, що не відчуває віку: “В роботі, у русі все моє життя, і зупинятися неможливо”.
“Справа політики”, як демонструє нам найстаріший діючий український парламентар, – це таки “справа всього життя без решти”. Тож можемо сподіватися, що попереду у біографії пані Слави – новий “здвиг” мирної революції. У революції ж не буває кінця... В цьому і є глибинний внутрішній зміст “Вічного Революціонера”.

POSTUP - ПОСТУП
№ 84 (528), субота-неділя
13-14 травня 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Американський Чорнобиль?
·подробиці кримської афери
·Вбили господаря "Карпат"

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·кілька слів
·Вбили господаря "Карпат"
·Паломництво військових
·УСЕ ПРО ДЕНЬ МАТЕРІ
·Нерви треба лікувати
·ДО УВАГИ ВОДІЇВ!
·Ще раз про вічне...

НАША СТОЛИЦЯ
·А вулиці все ремонтують...
·У червні голосуватимуть інакше
·Чи стане Львів висотним?
·архіваріус

ПОСТУП З КРАЮ
·Краєвид
·Фіалковський контратакує
·Депутати б'ються над референдумами
·Деталі кримської афери
·Довибори будуть складними
·Суспільна мораль під крилом закону

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·Край
·Гривня вгамувалася... надовго
·Німці закопають гроші
·Британське вторгнення у США
·СВІТ

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Від журналістів-шпигунів немає порятунку
·Американський Чорнобиль?
·Справа сім'ї Мечіяра
·Хакер став національним героєм

ПОСТУП
·ВІЧНА РЕВОЛЮЦІОНЕРКА

АРТ-ПОСТУП
·Паралельний фотосвіт
·Художниця перед ідеальним портретом нації
·Пленерні гобелени

ПОСТУП В РЕЛІГІЮ
·РЕЛІГІЙНА СФЕРА ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ: СУЧАСНІ ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ
·РЕЛІГІЙНА СФЕРА ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ: СУЧАСНІ ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ

СПОРТ-ПОСТУП
·Львів - шахова столиця
·"Динамо" вже цієї неділі може стати восьмиразовим чемпіоном України
·ЧЕХО-СЛОВАКИ ЧЕМПІОНИ!
·СПОРТ-БЛІЦ

ПОСТ-SCRIPTUM
·КАЛЕНДАР
·Що би їЙ подарувати
·ГОРОСКОП