BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 13-14 травня 2000 року |

РЕЛІГІЙНА СФЕРА ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ: СУЧАСНІ ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ

Олександр КУЧАБСЬКИЙ


Закінчення. Початок – стор. 9
Визначальним у характері міжконфесійних стосунків був суб’єктивний фактор, передовсім громадянська позиція духовенства, релігійних і політичних активістів. Саме це значною мірою ускладнювало процес нормалізації міжконфесійних стосунків, адже в перехідний період доля релігійного відродження інколи могла опинитись у руках людей із сумнівними моральними якостями. Наприклад, у 1991 році у Буському районному суді за крадіжку церковного майна був оскаржений священик громади УАПЦ села Переволочна. Часто окремі священики виступали ініціаторами міжконфесійних конфліктів, що пізніше негативно позначалося на авторитеті цілої конфесії.

Відчутної шкоди процесам нормалізації міжконфесійних відносин у Львівській області завдало втручання окремих посадових осіб різних управлінських рівнів у вирішення проблем релігійного характеру на боці окремих конфесій. У ряді випадків представники влади на місцях безпосередньо брали участь у міжконфесійних конфліктах. У зверненні до депутата Верховної Ради України М.Косіва релігійна громада УГКЦ с.Прилбичі Яворівського р-ну скаржилася на голову сільської ради К.Шевчик, яка сприяла загостренню міжконфесійного конфлікту з православними. Часто католицько-православні релігійні суперечності, що мали місце у Львівській області, використовувалися з нерелігійною метою. Зокрема при розподілі земельних ділянок мешканцями с. Солонки Пустомитівського р-ну 2 травня 1993 року на місцеве переважно греко-католицьке населення здійснили напад представники православної громади сусіднього с. Сокільники.

Органи державної влади за останні роки спромоглися суттєво змінити механізми свого впливу на релігійне життя в Україні. Це дало змогу загалом зменшити кількість правопорушень релігійного характеру, починаючи з 1986 року. Якщо в 1986 році в Україні було зафіксовано 1952 порушення, в 1988 році – 836, а в 1992-у – 544, то в 1996-у – тільки 249. Аналізуючи статистику правопорушень на релігійному грунті, начальник управління правової та експертної роботи Держкомрелігій В.Климов зазначив, що Львівська область продовжує входити до переліку областей із найбільш складною ситуацією. Винні в релігійних правопорушеннях зазвичай потужні та впливові релігійні конфесії. У 1998 році винуватцями зафіксованих у Львівській області порушень чинного законодавства були, зокрема, релігійні організації УАПЦ (10 порушень), УПЦ КП (5), УГКЦ (5, у т. ч. 2 правопорушення здійснили незареєстровані організації) та УПЦ (4).
Незважаючи на значну роль суб’єктивного чинника у трансформації релігійної сфери Львівської області, серйозний вплив на згадані процеси мали також обставини історичного характеру. Зокрема питома вага православних релігійних громад сьогодні більша в тих реґіонах області, де більша частка імігрантів і їхніх нащадків, котрі оселилися тут наприкінці та після закінчення ІІ світової війни. Крім цього, відчутний вплив історичного адміністративно-територіального устрою ГКЦ (актуального до 1944 року) на формування питомої ваги релігійних організацій цієї конфесії в сучасній конфесійній структурі Львівської області. Таким чином, сформований у першій половині століття більший авторитет греко-католицької ієрархії Львівської архієпархії вплинув на те, що на території, яка входила раніше до цієї архієпархії частка громад УГКЦ перевищує відповідний показник території, яка входила тоді до єпархії Перемиської.

Культові будівлі

4 березня 1992 року вийшов Указ Президента України, який регламентував порядок використання культових будівель, що продовжували перебувати в державній власності. За цим указом, пріоритет при передачі в користування культової будівлі був наданий релігійним організаціям. Складність у розв’язанні проблеми забезпечення релігійних організацій необхідними для їхнього нормального функціонування культовими будівлями полягала в тому, що швидке збільшення кількості релігійних організацій на території Львівської області було викликане передовсім поділом старих, а основним предметом суперечок між ними ставали раніше спільні культові будівлі. Крім того, після президентського указу релігійні організації почали вимагати від органів влади надання права користуватися тими будівлями культового призначення, в яких містилися заклади культури й освіти.

Не вдалось уникнути міжконфесійних суперечок навіть у тих поселеннях, де була більше ніж одна культова будівля. Наявність більш ніж однієї культової споруди була також характерна для поселень із колись чисельними римо-католицькими чи німецько-лютеранськими релігійними громадами. Там після війни залишилися костьоли та кірхи, які не використовувалися за прямим призначенням і здебільшого перебували в занедбаному стані. У таких випадках облвиконком (облдержадміністрація) міг зобов’язати громади різних конфесій спільними зусиллями провести капітальний ремонт. Лише після цього передавав наявні й уже придатні до використання культові будівлі у власність релігійних громад.

У поселеннях, де кількість релігійних громад перевищувала кількість наявних культових будівель, окремим громадам надавали інші приміщення з метою їхньої подальшої реконструкції в об’єкти сакральної інфраструктури. Зокрема, 17 вересня 1991 року громаді УАПЦ селища Великий Любінь Городоцького району запропонували будинок колишньої школи, двом православним громадам Жидачева – приміщення колишнього районного будинку культури, релігійній громаді УГКЦ села Колодруби Миколаївського р-ну – колишню школу, православній громаді міста Бібрки Перемишлянського р-ну – колишній Будинок школяра.

Згідно з архівними даними, станом на 1 жовтня 1939 року на території сучасної Львівської області налічувалося 1308 греко-католицьких і 5 православних храмів. Таким чином, громади УГКЦ мали би мати пріоритетне право на власність (відновлення права власності) переважної більшості спірних культових будівель Львівської області. Однак за радянський період у релігійній життєдіяльності населення Львівської області сталися суттєві зміни, причому на користь православних церков. Саме вони у більшості випадків тривалий час легітимно користувалися культовими будівлями, утримували і власним коштом ремонтували їх. З огляду на це Львівський облвиконком пішов шляхом передачі спірних культових будівель одночасно в користування (почергове) всім зацікавленим сторонам.

Почергові відправи

З метою повного забезпечення законних прав усіх релігійних громад Президія Львівської обласної Ради ще 7 липня 1990 року прийняла Ухвалу про порядок вирішення суперечки в разі відмови однієї з зацікавлених сторін від спільного користування культовими будівлями. “У випадку відмови від спільної відправи зі сторони більшості, яка орендує храм, – говориться в ній, – він опечатується до підписання угоди про почергову відправу; якщо ж і таким чином не вдається досягти згоди, він передається релігійній громаді, яка погоджується на почергову відправу. У випадку відмови меншості від почергової відправи – храм залишається у користуванні більшості”. Однак практично втілити в життя це положення ухвали не вдалося. Реальними користувачами спірних храмів переважно залишалися більш чисельні або більш агресивні релігійні громади.

У грудні 1993 року Верховна Рада прийняла зміни до закону, які значно розширили повноваження обласних Рад щодо цього питання. Зокрема їм було дозволено одноосібно (без погодження з конфліктуючими сторонами) встановлювати порядок користування культовими будівлями. Відразу ж після цього у Львівській області були прийняті розпорядження голови облради про почергове використання 152 культових будівель. Однак у зв’язку з відсутністю механізму їх запровадження більшість із них, як і більшість судових рішень з цього питання, так і не були реалізовані на практиці. До їхнього примусового виконання постійно залучається значна кількість працівників міліції, котрим доводиться буквально штурмом і здебільшого не раз займати культові будівлі.

У переважній більшості таких випадків православні релігійні громади, що володіли легітимним іще з радянських часів правом на користування культовими будівлями, не мали наміру йти на будь-які поступки греко-католикам. Вони зазвичай вороже ставилися до пропозицій щодо почергового використання культових будівель і надання можливості для задоволення релігійних потреб іншій стороні. Так, за період з вересня 1991 до липня 1992 року у відповідь на відмову від почергового та рівного користування храмом однієї зі сторін іншій було надано облвиконкомом право на одноосібне користування у 191 випадку. З цього числа у 179 випадках (або в 94%) таке право було надано саме громадам УГКЦ.

Широкого розголосу набув свого часу міжконфесійний конфлікт за право одноосібної власності на церкву Різдва Пресвятої Богородиці в м. Самборі. Всупереч ухвалі президії міської Ради, згідно з якою церква була передана у власність релігійній громаді УГКЦ, група громадян на чолі з православним священиком захопила і тривалий час незаконно утримувала культову будівлю. Після відмови добровільно віддати ключі від храму представникам інвентарної комісії до приміщення церкви, в якій перебували 8 жінок із релігійної громади УПЦ, ввійшли співробітники підрозділу “Беркут”. Оскільки керівництво православної громади відмовилось узяти участь в інвентаризації церковного майна, останнє було опломбовано. Після інциденту для нормалізації релігійного життя в місті релігійна громада УГКЦ як одноосібний власник храму запропонувала православній стороні почергове відправлення служб у храмі. Однак цей жест доброї волі проігнорували православні священики.

За останні роки ситуація в деяких із таких “конфліктних” поселень поступово нормалізувалася. Відбувалося це часто завдяки злиттю православної громади з греко-католицькою або переходу значної частини колишніх православних в УГКЦ. Такі факти мали місце більш ніж у сорока поселеннях області. Загалом, протягом 1991-1997 років були прийняті рішення про передачу в почергове користування 382 культових будівель Львівської області.

По суті, передача культових будівель релігійним громадам різних конфесій у почергове користування була тимчасовим кроком органів державної влади. Вона мала на меті в перехідний період створити нормальні умови для функціонування всіх релігійних громад, незалежно від їхньої конфесійної приналежності.
Водночас здійснювалися заходи, спрямовані на передачу або ж повернення релігійним громадам тих об’єктів релігійної інфраструктури, які використовувалися не за прямим призначенням, усіляко підтримувалась ініціатива спорудження нових культових будівель. Зокрема фонд діючих культових будівель Львівської області до 1 січня 1998 року було збільшено на 701 об’єкт, що є пам’ятками архітектури. Водночас самі релігійні організації спорудили 130 нових храмів.

Однак така політика часто не знаходила розуміння та підтримки з боку самих релігійних громад. Недотримання умов почергового користування культовими будівлями стало найбільш поширеним прикладом міжконфесійного протистояння у Львівській області і предметом цілого ряду судових розглядів. У зв’язку з цим рішення про передачу в почергове користування культових будівель органами державної влади не раз переглядались і втрачали чинність, а самі культові споруди до вирішення майнових суперечок між релігійними громадами підлягали закриттю. Статистика свідчить про постійне зменшення кількості культових споруд, які використовуються в такий спосіб. Якщо в 1994 році таких культових будівель було 308, то в 1998 році їх залишилося тільки 211.

Вихід із цього становища органи державної влади і самі релігійні організації вбачають у спорудженні нових культових будівель, що би дало змогу звести до мінімуму контакти сторін на грунті задоволення їхніх релігійних потреб.

Спроба оцінки

Оскільки проблема міжконфесійних стосунків останніми роками для Львівської області набула особливої актуальності, важливо виявити закономірності в оцінках міжконфесійних стосунків окремими групами населення. Таке дослідження було проведено в рамках анкетування населення Львівської області “Трансформація релігійної свідомості населення Львівської області” (1997 р.).
Загалом, 30,5% респондентів охарактеризували міжконфесійні стосунки у Львівській області як “доброзичливі”; 14,1% – як “толерантні”; 23,5% – як “недоброзичливі”, а 9,1% – як “ворожі”. Найбільш позитивно міжконфесійні стосунки оцінили віруючі греко-католики, а найбільш негативно – особи, котрі мали найменший стосунок до релігії загалом і релігійної життєдіяльності зокрема (невіруючі й атеїсти).

Державну політику в релігійній сфері населення області оцінює загалом позитивно – 11,2% опитаних переконані, що держава всебічно сприяє релігійній життєдіяльності на території області; 35,9% теж вважають, що держава сприяє релігійній життєдіяльності, однак, на їхню думку, ще не достатньо; 21,5% респондентів переконані, що держава взагалі не втручається в релігійні проблеми; 7,9% заявили, що державні структури частково перешкоджають нормальному перебігу релігійної життєдіяльності. Лише за оцінкою 2,3% опитаних держава цілковито перешкоджає релігійній життєдіяльності тощо.
Найбільш позитивно державну політику в релігійній сфері Львівської області оцінили представники нетрадиційних протестантських і традиційних етнічних конфесій. Найнижче – невіруючі й атеїсти.

Позитивно респонденти оцінили зміну державної політики в релігійній сфері, що відбулася після 1991 року. 40,7% опитаних підтвердили, що з часу відновлення незалежності державна політика покращилася щодо всіх релігійних конфесій.
Натомість лише 1,8% опитаних переконані, що державна політика в релігійній сфері за ці роки погіршилася. Найвищу оцінку змінам державної політики в релігійній сфері дали віруючі греко-католики, найнижчу – невіруючі, атеїсти й віруючі православних конфесій.

P.S. Автор дякує працівникам управління у справах національностей, міграцій і релігій Львівської обласної державної адміністрації за надання статистичної інформації та консультації щодо особливостей релігійної сфери області.

POSTUP - ПОСТУП
№ 84 (528), субота-неділя
13-14 травня 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Американський Чорнобиль?
·подробиці кримської афери
·Вбили господаря "Карпат"

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·кілька слів
·Вбили господаря "Карпат"
·Паломництво військових
·УСЕ ПРО ДЕНЬ МАТЕРІ
·Нерви треба лікувати
·ДО УВАГИ ВОДІЇВ!
·Ще раз про вічне...

НАША СТОЛИЦЯ
·А вулиці все ремонтують...
·У червні голосуватимуть інакше
·Чи стане Львів висотним?
·архіваріус

ПОСТУП З КРАЮ
·Краєвид
·Фіалковський контратакує
·Депутати б'ються над референдумами
·Деталі кримської афери
·Довибори будуть складними
·Суспільна мораль під крилом закону

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·Край
·Гривня вгамувалася... надовго
·Німці закопають гроші
·Британське вторгнення у США
·СВІТ

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Від журналістів-шпигунів немає порятунку
·Американський Чорнобиль?
·Справа сім'ї Мечіяра
·Хакер став національним героєм

ПОСТУП
·ВІЧНА РЕВОЛЮЦІОНЕРКА

АРТ-ПОСТУП
·Паралельний фотосвіт
·Художниця перед ідеальним портретом нації
·Пленерні гобелени

ПОСТУП В РЕЛІГІЮ
·РЕЛІГІЙНА СФЕРА ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ: СУЧАСНІ ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ
·РЕЛІГІЙНА СФЕРА ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ: СУЧАСНІ ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ

СПОРТ-ПОСТУП
·Львів - шахова столиця
·"Динамо" вже цієї неділі може стати восьмиразовим чемпіоном України
·ЧЕХО-СЛОВАКИ ЧЕМПІОНИ!
·СПОРТ-БЛІЦ

ПОСТ-SCRIPTUM
·КАЛЕНДАР
·Що би їЙ подарувати
·ГОРОСКОП

 

арчи дверные ручки