BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 12 травня 2000 року |

Рух опору у львівському гетто і концтаборах

Яків ХОНІГСМАН

У більшості публікацій, присвячених загибелі львівського єврейства, нічого або майже нічого не говориться про рух опору євреїв. Деякі автори запевняють, що у Львівському ґетто і концтаборах, розміщених у Львові, люди йшли на смерть пасивно. Це не відповідає правді. Про рух опору у Львівському ґетто і в таборах (Янівськім і на Чвартаках) не було відомо лише тому, що всі його учасники загинули в боротьбі.

У серпні-вересні 1941 року член організації Незалежної соціалістичної молоді Марк Брайт за сприяння колишніх членів Польської соціалістичної партії (ППС) Міхала Валіхневича, Марії Фідерер, Пшемислава Оґродзінського організували випуск підпільної газети Tygodnik Lwowski, на сторінках якого викривали догоджання юденрату (“єврейської ради”) нацистам, політику окупантів щодо євреїв. Автори закликали останніх готуватися до опору гітлерівцям, будувати сховки та бункери, йти зі Львова в гори та ліси до партизан. Tygodnik Lwowski з’явився декілька разів у малому форматі невеликим накладом.

А тим часом в ґетто все активніше розповсюджувалися новини з радіостанцій союзників. 20 січня 1942 року пронацистська польськомовна Gazeta Lwowska писала: “Інтеліґентні євреї в ґетто часто слухають радіо з Лондона і Москви і розповсюджують ці брехливі новини серед довірливих людей”. Газета “Українські вісті” 3 лютого 1942 року повідомляла, що жиди “Аріє Кац і Артур Котляр були на початку лютого розстріляні за те, що слухали ворожі передачі і розповсюджували їх серед своїх знайомих”. Про розстріл євреїв Фішера і Манусевича за систематичне слухання радіо з Лондона та Москви повідомляли 17 березня 1942 року “Українські щоденні вісті”.

На початку 1942 року в ґетто поширили листівку, в якій викривалась зрадницька діяльність юденрату і його представника – доктора Ландесберґа. Авторами листівки були Шпербер і Горвіц. Їм допомагали розповсюджувати листівку члени колишньої ППС К.Курилюк і Я.Сливка.

Навесні 1942 року в Львівському ґетто сформувалися дві групи, готові боротися з окупантами. Одна займалася поширенням підпільної польської літератури, радіоновин із Лондона та Москви, проведенням літературних вечорів, організацією таємного навчання молоді. Ця група була пов’язана з польськими соціалістами, колишніми членами ППС. Членами цієї групи були колишні активісти студентської організації “Жицє” Я.Рапопорт, А.Ерліх, Я.Вакс, А.Горвіц та інші. Друга група мала ширші плани. Її члени сподівалися організувати широкий вихід молоді з ґетто в ліси і створити партизанський загін. На чолі цієї групи стояли поет Яків Шудрих (Янкель), письменник Олександр Дан, Болеслав Зандберґ, Давид Гопенштанд, Марцелій Штрауберґ. Співпрацювали з цією групою рабин Давид Кахане, Йона Штерн, подружжя Йосиф і Софія Ґринберґи.

В кінці березня 1942 року у львівському ґетто поширили писану від руки листівку із закликом до молоді йти в ліси, приєднуватися до партизанів. Кажуть, що її автором були Єжи Горовіц (псевдо “Мундик”) і його товариш Абрам Рот. Вони встановили контакт з представником ППС у ґетто Михайлом Боруховичем (пс. “Борвич”, або “Іліан”). Останній мав зв’язок із краківським відділенням Ради допомоги євреям “Жеґота” і активістами ППС у Львові. З їх допомогою “Борвич” намагався переправити в ґетто трохи зброї: пістолетів і ґранат. Якось біля воріт ґетто його старанно обшукали і знайшли пістолет. “Борвича” засудили до страти. Але під час екзекуції мотузка на шибениці обірвалась. Присутній при страті ґестапівець, керуючись старогерманським правилом, помилував “Борвича”, якого відправили в Янівський табір. Відтак підпіллям у ґетто керували Є.Горовіц-”Мундик”, Я.Шудрих, Г.Розенблат.

На той час активізувалася підпільна діяльність у Бродівському ґетто. Тут створили молодіжну боївку, яка переправляла людей до лісу.

В березні 1943 року встановився зв’язок між підпільниками Бродівського і Львівського ґетто. У цей час на пошуки місць для розміщення майбутніх втікачів із ґетто вирушили члени бродівської підпільної бойової організації А.Штайнер (пс. “Йосько”) і Р.Баумвальд (пс. “Буня”). До кінця березня такі місця були знайдені в 18 і 21 кілометрах від Бродів. Там були споруджені бункери для майбутніх біженців.

Активізувалась підпільна робота у Львівському ґетто і Янівському таборі, де на чолі підпільників стали Михайло “Борвич”, Рішард Аксер і Яків Якубович (“Бронек”), зайняті в технічному бюро табору. З ними співпрацювали активісти з бригади “райніґунґ” (займалася очищенням міста) Леон Бірнбаум, А.Айсман, А.Біненшток (пс. “Окулярник”) та інші. Всі вони мали намір вибратися з табору в ліси і там створити партизанську бойову групу. До цього закликала й газетка, яку випускав у ґетто навесні 1943 року М.Гофман (вийшло 6 чисел невеликим тиражем). У цей час у ґетто почали працювати технічні майстерні з виготовлення фальшивих “аусвайсів”. З такими документами на початку квітня 1943 року вирушили зі Львівського ґетто на базу під Бродами перші п’ятеро втікачів. Вони йшли пішки до залізничної станції Підбірці, переодягнуті в селянський одяг. На станції Кам’янка-Струмилова їх зустрічав зв’язковий, передавав доктору Зосі, що жила за арійськими документам, а та допомагала біженцям дістатися лісового табору. До кінця квітня на трьох таких базах перебували 80 втікачів під проводом Янека Ліндера. Почалося формування партизанського загону. Харчі для лісових мешканців збирали в Бродівському ґетто, частину купували у селян. Не було лише зброї. На початку травня група біженців, що жили в бункері на 21-му кілометрі, здійснила успішний напад на німецькі господарства в селі Соколівка і забрала звідти багато продуктів.

Тим часом у Львівському ґетто нові групи готувалися до втечі до лісу. Потрібні були гроші на закупівлю зброї в італійських солдатів. 26 квітня група партизан уночі дісталася Бродів. Вони ввійшли в будинок місцевого юденрату і забрали звідти велику суму грошей, різні речі і продукти. Гроші були переправлені у Львівське ґетто для купівлі пістолетів і ґранат.
На початку травня єврейські партизани з Бродівського ґетто напали на табір примусової праці в містечку Сасів. Вони розгромили поліцейський пост, звільнили групу в’язнів і пішли, взявши зі собою біля 50 кг динаміту. З цього динаміту інженер М.Фаєрштейн виготовив міни, які єврейські партизани підклали під залізничні рейки біля станції Красне. Було знищено паровоз і декілька вагонів. Через декілька днів партизани успішно напали на скипидарний заводик біля Соколівки. Про дії єврейських партизанів почали говорити в ґетто. У цей час там поширили листівку з розповіддю про вбивство людей, вивезених у Треблінку і Белжец. Вістка про ці табори смерті справила приголомшливе враження на мешканців ґетто. Люди вперше дізналися про долю депортованих. Ці свідчення змусили багатьох утікати до лісу. Втечі з ґетто насторожила ґестапівців і коменданта Бродівського ґетто Варцога. Він заарештував усіх членів юденрату і оголосив їх заручниками, доки не повернуться втікачі. Жандармам із допомогою місцевої поліції вдалося захопити двох втікачів, яких негайно розстріляли. Були проведені обшуки по всьому ґетто і в майстернях. Зброї не знайшли, але есесівці все одно розстріляли групу підозрюваних євреїв.

Тим часом у Львівському ґетто готувалися до втечі декілька молодих хлопців. До них мало приєднатися ще декілька груп по 5 осіб у кожній. Самі дістатися бродівських лісів вони не могли. Керівники підпілля у Львівському ґетто попросили допомоги у бродівських колег. Одночасно вони чекали представників “Народної ґвардії”, які мали допомогти хлопцям вибратися з ґетто і спорядити їх пістолетами. Потрібні були гроші на купівлю зброї. Для цього боївкарі з лісової бази вирішили вчинити напад на державний банк у Бродах. Вранці 13 травня 1943 року група з 12 осіб вирушила на завдання, але несподівано наштовхнулася на гітлерівців. Внаслідок сутички двоє хлопців були поранені, а двоє потрапили до рук нацистів. Під час обшуку у в’язниці біля міської ратуші одному з них вдалося витягнути захований пістолет і вбити поліцая.
Скориставшись сум’яттям, хлопцям вдалося втекти і сховатися в ґетто. Німці оточили ґетто і почали обшукувати кожен будинок. Втікачів знайшли на горищі одного з будинків. Щоб не здаватися фашистам, хлопці покінчили з собою. Після цього всіх мешканців того будинку розстріляли на міській площі. З особливою жорстокістю дітей і жінок вбивали посібники окупантів, працівники бродівської пожежної охорони.

А в Львівському ґетто чекали допомоги з лісу і Бродівського ґетто. Знайшли якогось німецького шофера, який погодився за 20 тисяч злотих перевезти 20 хлопців із Львівського ґетто до Бродівського лісу. Цього шофера підпільники знали вже протягом року. Не раз розмовляли з ним про справи на фронті і проникнулися до нього довірою. Але шофер доніс у ґестапо. Ґестапівці вирішили довести провокацію до кінця. В донесенні від 30 червня 1943 року ґрупенфюреру Кріґеру в Краків генерал Кацман писав: “13.05.1943 року в ґестапо прийшли два шофери з військ люфтваффе Харківського округу. Вони розповіли, що до них звернувся єврей з проханням відвезти 20-30 чоловік з концтабору у Львові в бік Бродів. Євреї, за їх словами, частково озброєні, вони підготовили фальшиві накази на прізвища обох шоферів. За роботу євреї обіцяли заплатити 20 тисяч злотих. Шофери дістали завдання дати згоду на пропозицію євреїв.
Вирішено, що 15.05 о 5-й годині машина з євреями виїде в напрямі міста Броди, де знаходиться база НСАК (націонал-соціалістичний автокорпус – Я.Х.). І коли вона під’їде до місця, де знаходиться база, машина швидко заїде у двір казарми. Шофери наказ виконали. 15 травня в 5.30 машина з євреями і одним поляком заїхала у двір казарми. Там машину зустріли СС. Євреїв одразу роззброїли”. З інших джерел відомо, що як тільки машина заїхала на подвір’я казарми, почалася стрілянина і один ґестапівець був поранений або вбитий. Стріляв Ганґель, один з утікачів. Він відстрілювався до останнього, поки не був вбитий. Втікачі, захоплені зненацька, не змогли вчинити належного опору і були роззброєні. Почалися жорстокі допити і нелюдські катування, завдяки яким ґестапівці дізналися про базу Ліндера і про тих, хто готував утечу.

Наступного ранку на квартиру Якова Шудриха в ґетто прийшли ґестапівці. Шудрих учинив опір і загинув у перестрілці. Тим часом польський підпільник із ППР лісник Людвік Седлецький сповістив Ліндеру, що в Броди прибуло два взводи німецької лісової охорони на чолі з лейтенантом, озброєні кулеметами, і що треба швидко відступати за річку Стир. Але Янек Ліндер, легко прогнавши поліцаїв з лісової охорони, вважав, що німці до лісу не підуть. Та вночі рота місцевої поліції оточила базу, а під ранок до них приєдналися прибулі зі Львова есесівці. На світанку вони великими силами атакували табір. Ліндер зі своїми людьми відступив до урочища Борсучина. Тут стався жорстокий бій між партизанами і ґестапівцями. Він тривав до обіду. Боєприпаси закінчувалися, і євреї останніми кулями покінчували з собою. Того дня загинули 33 партизани, серед них Ліндер, Горовіц, Баумвальд, доктор Зося та інші. Небагатьом вдалося вирватися з оточення.

21 травня карателі на чолі з Кацманом оточили будинки ґетто в Бродах, стали розстрілювати жінок і дітей. Кого не вбили, вивезли в табори смерті Белжец і Майданек. Того дня в Бродівському ґетто загинули понад 2500 осіб.

Після знищення бродівських євреїв Кацман і його люди взялися за ліквідацію підпілля в Янівському таборі. Підпільники працювали здебільшого в бригаді, що займалася очисткою міських вулиць і каналізації. Її керівником був відомий публіцист Артур Біненшток (пс. “Окулярник”). 25 травня бригаді було наказано зібратися для отримання розпоряджень. Але підпільнику інженеру Рішарду Аксеру (сину відомого у Львові адвоката А.Аксера), працівникові технічного бюро Янівського табору, стало відомо, що бригаду поведуть на смерть. Він зумів попередити своїх друзів “Борвича” і А.Біненштока. “Борвич” і Я.Айсман сховалися, а А.Біненшток вирішив залишитися зі своїми людьми до кінця.
Бригаду вивели з воріт табору і повели в напрямку “Долини смерті”. Дехто з в’язнів мав пістолети чи ножі, і на крик Біненштока “Бий катів” вони кинулись на вартових. Але окремі постріли в’язнів були заглушені автоматними чергами конвоїрів. За лічені хвилини бруківка біля воріт табору була всіяна тілами вбитих. Загинули Артур Біненшток, Карл Дрезднер, Олександр Дан, Мавріцій Беренштейн та багато інших.

Коли біля воріт загинули ті, хто був у першій шерензі, люди в задніх рядах, які не встигли вийти за ворота, почали розбігатися по території табору. Багато з них заховалися в майстернях і підсобних приміщеннях. Але фашисти не залишили їх у спокої. Всіх робітників з бригади “райніґунґ” карателі розшукали і повели на страту в “Долину смерті” (пісковий кар’єр за Янівським табором ). Того травневого дня кати розстріляли понад 2000 чоловік.
Із підпільників Янівського табору живими залишилися одиниці: “Борвич”, Р.Аксер, А.Рапопорт і декілька інших працівників технічного бюро табору. Вони продовжували готувати людей до втечі. Їм вдалося при активній допомозі підпільників із львівської організації ППС виготовити фальшиві документи на “Борвича” та І.Вармана, вивести їх із табору і переправити до Кракова. “Борвич” багато зробив у польському підпіллі. Він дочекався визволення і розповів у своїх публікаціях про пережите у Янівському таборі смерті. Інші, в тому числі І.Варман, загинули у боротьбі з гітлерівцями.

Тим часом активізувалася підпільна діяльність всередині Львівського ґетто. Дехто став на шлях індивідуального терору.

Загибеллю багатьох людей закінчився теракт у концтаборі на вулиці Чвартаків. Його вчинила 23-річна Ліна Ганс. Вона жила в місті під фальшивими документами на Уршулу Лободу, познайомилася з аґентом таємної поліції Карлом Швеґлером. Ліна запросила його до себе до дому, де й убила пострілом з пістолета. Після цього вона сховалася.

Рух опору набув особливо широкого характеру в травні-червні 1943 року, коли гітлерівці підійшли до “кінцевого рішення єврейського питання” в дистрикті “Галичина”.

Кінцеве винищення євреїв Львівського ґетто почалося в червні 1943 року. Гітлерівці мобілізували для цієї мети велику кількість есесівців, німецьких і місцевих поліцаїв. Вони обходили кожен будинок, виганяючи на вулицю всіх мешканців. Євреї ховалися у підвалах, бункерах, ямах, горищах, сховках між стінами будинків. Щоб змусити вийти людей зі сховків, нацисти закидали підвали будинків ґранатами та слоїками із запальною рідиною. Багато будинків були підпалені. Люди рятувалися на дахах і балконах. Фашисти розстрілювали їх із автоматів і гвинтівок. У відповідь лунали постріли з вікон будинків, горищ, підвалів – приречені на смерть стріляли по своїх убивцях. Дійшло до того, що вбивці змушені були відступити. З особливим героїзмом захищалися євреї у глибокому бункері під старою пекарнею на вул. Локетка і на площі Клоппера. Гітлерівці закидали підвал цього будинку ґранатами, підпалили сам будинок, але його мешканці продовжували відстрілюватися.

Львівське ґетто було остаточно знищене в останні дні червня.

А тим часом активізувався опір останніх в’язнів Янівського табору і в “Бригаді смерті”.

В Янівському таборі в майстернях військового обладнання (ДАВ) діяла підпільна організація у складі А.Вармана, письменника Р.Ґріна, його дружини Гелени, Д.Френкеля, Ф.Клейнмана, А.Штайнберґа та ін. Підпільникам із технічного бюро вдалося знищити декількох зрадників – донощиків, підкуплених фашистами. Але поки вони готувалися до втечі, в таборі почалася нова акція знищення. В червні 1943 року загинули Р.Аксер, В.Рапопорт, Ф.Клейнман та інші. Гітлерівське керівництво намірилося ліквідувати табір, а разом з ним і всіх його в’язнів, у тому числі особливу команду, зайняту ліквідацією слідів гітлерівських злочинів, так звану “бригаду смерті” – “зондеркоманду 1005”.
Про плани гітлерівців дізналися приречені на смерть члени “бригади смерті” на чолі з керівником Хорхесом. У бригаді було 120 смертників. Більшість із них вирішила організувати групу, яка би розправилася з охороною, забрала в неї зброю і втекла до лісу. План втечі Хорхес обговорював з найдовіренішими і найсміливішими членами бригади. Було вирішено здійснити план у середині листопада.

19 листопада Хорхес наказав членам “бригади смерті”, молодим хлопцям, зійтися в майстерні, де виготовляли пристрої для кремації трупів. Бригадир пояснив зібраним критичність ситуації, сказав, що в найближчі дні, як тільки бригада закінчить кремацію трупів, з ними розправляться. Тому краще загинути в боротьбі, ніж пасивно піти на смерть. Був розроблений план дій: у неділю, 20 листопада, група, розділена на четвірки, почне діяти. Одна група нападає на охорону біля воріт, друга повинна ліквідувати фашистів всередині сторожового приміщення. Потім втікачі планували дістатися місця, де зберігалася зброя, захопити його і прорватися крізь ворота табору, а потім – до лісу. План був старанно розроблений, але фактично не вдався. Смертники вбили охорону – шуцполіцаїв і есесівців – і вирвалися на волю. Але фашисти наздогнали їх. Одних розстріляли на місці, інші загинули в нерівному бою. Лише кільком щасливцям вдалося врятуватися. Зокрема, Л.Величкер сховався у знайомих людей, вижив і дочекався визволення. Він і розповів про кінець “зондеркоманди 1005”.
Після цих подій Янівський табір було ліквідовано. Львів залишився майже без євреїв. Коли через сім місяців у місто ввійшли радянські війська, в ньому залишилося в живих не більше 600 євреїв. За два роки німецької окупації у Львівському ґетто загинуло 136 тисяч людей, а в Янівському та інших таборах Львова – 200 тисяч. На решті території дистрикту “Галичина” було вбито 550 тисяч євреїв. Від голоду і хвороб у тюрмах померло близько 40 тисяч. Понад 20 тисяч євреїв покінчили зі собою. Загалом упродовж німецької окупації в дистрикті загинуло 620 тисяч, а по всій Західній Україні – понад 700 тисяч євреїв.

Лише дуже мала частина єврейського населення брала участь в русі опору. Вони не змогли запобігти трагедії західноукраїнського єврейства, але зберегли його честь і гідність. У цьому безсмертна заслуга тих, хто, не шкодуючи власного життя, піднявся на боротьбу з катами євреїв Європи.

POSTUP - ПОСТУП
№ 83 (527), п"ятниця
12 травня 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Львівські вибори 2000
·Відлуння Українського дому
·Біля Шевченка знову житимуть журналісти

ПЕРША СТОРІНКАІ
·Директор "Топ-Сервісу" "замовив" вісьмох

ПЕРША СТОРІНКА
·Побили композитора і журналіста

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Кілька слів
·Офіційне безробіття
·Біля Шевченка знову житимуть журналісти
·Коли вивішувати прапори?
·Краса чорна як перлина
·У Львові буде ще один університет
·Срібна підкова залишається

НАША СТОЛИЦЯ
·Що чекає Америку?
·Львівські вибори 2000
·Архіваріус

ПОСТУП З КРАЮ
·Краєвид
·Відлуння Українського дому
·Директор "Топ-Сервісу" "замовив" вісьмох
·Затримано кримських міністрів
·Кучма, Ющенко і Медведчук - найвпливовіші

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·Край
·Енергетичний скандал
·Глобальна провокація
·Світ

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Варшава визначається з візами
·Росія знову уникнула санкцій
·Декрет Бенеша - на заваді абсолютній гармонії

ОСВІТНІЙ ПОСТУП
·Що буде з садочками, якщо "шестирічки" підуть до школи?
·Діти повинні ходити до школи
·Готуються до "перегонів"

АРТ-ПОСТУП
·Химерне літочислення "Віртуозів"
·"Де-терміно - антитеза" Василя Бажая

МАРГІНАЛИ В ПОСТУПІ
·Бомжівські вечори на хуторі
·Старий цвинтар

ПОСТУП В ІСТОРІЮ
·Рух опору у львівському гетто і концтаборах

СПОРТ-ПОСТУП
·"Макларен" почав наздоганяти "Феррарі"
·Фінал Ліги чемпіонів без чемпіонів
·"Спартак" уже майже чемпіон

КРАЇНА РАД
·КАЛЕНДАР
·Час зупинитися, якщо
·ГОРОСКОП