На Личакові - без компромісів
ПЕРЕГОВОРИ
Ольга ЯЦЕНКО
“Я не задоволений результатами цієї зустрічі. Це можна охарактеризувати так: в найкращому випадку, ми стоїмо на місці. Не було жодного поступу в тій розмові. Єдине, на що я можу сподіватися, що з 10 травня польська фірма “Енергополь Трейд” почне проводити відновлювальні роботи, але тільки частково”, – так невтішно поділився своїми враженнями після зустрічі з головою Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій Володимиром Гусаковим генеральний секретар Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва Республіки Польща (РОПБМ РП) Анджей Пшевознік.
Нагадаємо, що головною причиною запланованої зустрічі голів двох відомств України і Польщі було з’ясувати, коли і в який спосіб розпочнуться відновлювальні роботи на польських військових похованнях, що на Личаківському цвинтарі. З вище поданого пояснення генерального секретаря РОПБМ РП Анджея Пшевозніка стає зрозуміло, що українська сторона дала згоду проводити роботи лише з упорядкування могил. Інші об’єкти пантеону, як-от катакомби чи пілони, є тимчасово не доступні для виконання робіт на них. Триватиме ця заборона до 1 червня 2000 року. Саме до цього дня польська сторона має надати інформацію про те, як просуваються справи щодо поховання останків воїнів УПА, знайдених минулого року в селищі Бірча, які зараз знаходяться в Ряшівському інституті судово-медичної експертизи.
Що б там не говорили злослівці, але інакше, ніж торгівля могилами, цю історію назвати не можна. Відсутність розуміння польською стороню вразливості цього питання для українців, відтягування дня поховання воїнів УПА і невиконання протоколу міжурядової угоди змусили київських урядовців відважитися на останній крок і не дозволити проводити роботи на Личаківському цвинтарі польським будівельникам. Моральну підтримку і, можливо, основну вагу у прийнятті такого рішення їм надали члени Об’єднання товариств депортованих українців, які в день зустрічі влаштували пікет біля приміщення Ратуші, де вона відбувалася. Доказом цього може служити хоча б вихід до людей Володимира Гусакова, який вислухав побажання пікетників і пообіцяв, що робитиме усе можливе, аби “питання Бірчі і Монастиря” було вирішено якнайшвидше. Більше того, голова державної комісії підтвердив, що його позиція є однаковою з тією, що її зайняли члени Об’єднання, й іншого місця для поховання воїнів УПА, окрім недіючого греко-католицького цвинтаря у старій Бірчі, він наразі не бачить. Натомість Анджей Пшевознік відмовився зустрітися з українцями з Об’єднання, лише сказав: “Я не для того сюди приїхав, аби розмовляти з цими людьми!”. “Що стосується місця поховання віднайдених упівців, то про Бірчу не може йти мови. Цей цвинтар вже давно недіючий, тому, за польським законодавством, проводити там поховання неможливо”, – пояснив свою позицію у цій справі генеральний секретар РОПБМ РП. Скидається на те, що польська сторона може поховати упівців лише на цвинтатрі в Пікуличах, що біля Перемишля. І зробити це в найкоротший часовий термін – “навіть у червні без жодних проблем”, так говорить пан Пшевознік. Важко прогнозувати, як розгортатимуться події навколо цвинтарів і в Польщі, і в Україні. Без сумнівним є одне: комусь розходиться, аби ця могильна тяганина тривала, і хтось намагається заробити на цьому дивіденди.
|
|
