Художні контакти із Заходом
Існує думка: той, хто виконує твір генія, на мить виконання сам наближається до геніальності автора. Коли ж продовжити міркування, що геніальність є Божим даром, то виконання твору генія є певною мірою пізнанням Бога, Божої благодаті.
Протягом квітня у концертах львівської філармонії спостерігалася символічна тенденція: на великі релігійні свята музиканти закликали до так потрібного в часі Великого посту пізнання Божої благодаті. Музика Моцарта звучала на і на Благовіщення, і на Вербну Неділю – в концерті, де солісткою виступила лауреат міжнародних конкурсів Олександра Зайцева.
Ця молода львів’янка – випускниця ЛССМШІ ім. С.Крушельницької, дипломант Національної музичної академії ім. П.Чайковського, а тепер – аспірант тої ж академії – уже знана нашій публіці з багатьох монопрограм, які вона щороку представляє у Львові за участю симфонічного оркестру філармонії. Постійні слухачі пам’ятають її концертні вечори, присвячені творам Ф.Шопена, Й.С.Баха, Л.Бетховена. Не стала винятком і пропонована цього разу програма з концертів В.А.Моцарта. Уже те, яку кількість програм різних авторів здолала піаністка, заки приступилася до музики Моцарта, свідчить, яким наполегливим і нелегким був шлях до осягнення високо артистичної і водночас безпосередньої простоти Моцартової музики. Справді, у виконанні фортепіанного концерту Сі бемоль мажор (К. № 450) перед слухачами постала вже сформована артистка, яка всі технічні труднощі презентованого твору (а було їх доволі) довела до трансцендентного рівня і з натхненням щиро тішила слухачів своїм виконанням. Робила це з усмішкою, без зайвої артистичної афектації, що одразу скасовувало урочисту емоційну скутість, присутню при кожному концерті. Особливо це було помітно на зворушливо милих варіаціях другої частини і приперченому гумором фіналі концерту.
Ту ж ауру піаністці вдалося зберегти у концерті для двох фортепіано, який вона виконала з доцентом НМА ім. П.Чайковського, лауреатом міжнародних конкурсів Світланою Шебалтіною. У дуеті вражала синхронність і злитість звучання. Не бачачи на сцені двох інструментів, ніколи б не вгадав, що то звучить ансамбль! Солісти зарядом свого виконання зуміли зворушити оркестр, який під керівництвом Яреми Колесси досяг цього разу чи не найвищого можливого ґатунку в інтерпретації ювелірно виточеного стилю Моцарта.
По знаменитому фіналі подвійного концерту так і хотілося вигукнути євангельське: “Осанна на висоті!”, – а на питання, схоже на здивування, тих, що спостерігали в’їзд Христа до Єрусалима: “Хто це такий?” – кортіло відповісти: “Це Моцарт – бог...”.
|
|
