"Медікус": сорок років українського джазу!
Нещодавно у Палаці мистецтв Фундація Наталі Хоми “Діти Музики” та очолюваний Мартою Хомою львівський жіночий клуб “Замок”, що має намір незабаром влитися до мережі Міжнародного жіночого клубу Zonta, з нагоди 40-річчя першого українського джаз-оркестру “Медікус” організували благочинний вечір. Публіці, серед якої були присутні й учасники семінару “Проти насилля в сім’ї”, що прибули із США, ювілярів-джазменів представила музикознавець Галина Слобода. Стенд із архівними світлинами давав змогу простежити історію становлення джазового колективу, заснованого 1960 р. під керівництвом уже, на жаль, покійного Ігоря Хоми, дітище якого здобуло собі заслужену славу не тільки в рідному місті, а й поза межами України.
Професор кафедри фортепіано ВДМІ ім. Лисенка Марія Крих так згадала на вечорі про своє знайомство з Ігорем Хомою: “На початку 50-х років, коли ми були студентами, й мови не могло бути про якийсь джаз, але вже були такі фільми, як “Серенада сонячної долини”, з прекрасними джазовими мелодіями, і студенти консерваторії намагалися імпровізувати на подібні теми. Я вчилася професійного мистецтва музики, і в тих роках у стінах нашого навчального закладу джаз, на жаль, не вважали класичною музикою. Це тепер всі знають, що джаз – високе мистецтво, а тоді він належав до легкого жанру і нам, вихованим на класиці, делікатно кажучи, забороняли виконувати легку музику. Та, попри ті заборони, всі паузи між лекціями мій колега – дуже здібний музикант Ілля Боровський – імпровізував зі мною джаз у 4 руки! Потім студентам дозволили виступати із джазом на неофіційних вечорах...
Одного разу до мене зателефонував незнайомець і дуже симпатичним низьким баритоном спитав дозволу, аби прийти і порадитися з питань джазу, бо, як він зізнався, йому також дуже подобається така музика. Це був Ігор Хома. Як виявилося, наші батьки були знайомі ще з Тернополя, де вони разом працювали. Цей імпозантний молодий чоловік був дуже скромним, а ще більше – талановитим. Я звела Ігоря з Боровським та Михайлом Лерманом, і вони навчили його основам джазу.
Ближче до 60-х приїхав Мирослав Скорик – і в консерваторії з’явився джаз: багато хто пам’ятає Любу Чайківську, яка співала “Не топчіть конвалій” і “Намалюй мені ніч”. І паралельно з’являється джаз у медінституті. То не була проста самодіяльність, бо джаз-оркестр Ігоря Хоми вражав високим професіоналізмом. Хоч у “Медікусі” зібралися не професійні музиканти, але вони були надзвичайно талановитими і дуже любили свою справу. Звідси їхні великі досягнення... Класичну музику недарма називають камерною, бо доволі мала кількість людей любить її. Джаз же – для всього народу, і при цьому він не перестає бути високим мистецтвом, про що красномовно свідчать багаторічні успіхи “Медікуса”.
Справді, незважаючи на те, що склад “Медікуса” постійно змінювався, – від квінтету до біг-бенду, – цей оркестр здобув II премію на фестивалі “Юність-73” у Дніпропетровську, чотири рази був лауреатом Талліннських джазових фестивалів, не злічити його виступів у Польщі, де дуже шанують свінгування львів’ян. У 1975 і 1976 р. “Медікус” записав диски на фірмі “Мелодія”, а також зробив записи на студіях “Радіо Варшава”, “Радіо Берлін”, “Радіо Вроцлав”. Статті про “Медікус” з’являлися в таких поважних музичних виданнях, як варшавський Jazz (1969, 71, 77) та берлінський Melodik und Rhythmus (1967, 68). Від 1994 р. “Медікус” грає в стилі диксиленд, а до його сталого складу входять подвійні фахівці: керівник оркестру Володимир Кіт (труба, фармаколог), Ярема Камінський (кларнет, реаніматор), Євген Прокіп (тромбон, стоматолог), Орест Довганик (тенор-саксофон, онколог), Мирослав Цюпак (банджо і вокал, радіолог). Ритм-секцію становлять Андрій Цегельський (контрабас, анатом) та Іван Господарець (ударні). На вечірці звучали джазові обробки українських мотивів: “Ой не ходи, Грицю”, “Байда”, “Ой під вишнею”, “Сумна я була”, “Біле личко” тощо. А спеціально для гостей з Америки – відомий стандарт Dr. Jazz. Завершився вечір успішно проведеним на користь ансамблю “Медікус” доброчинним аукціоном, яким “диригувала” пані З. Остафійчук. Кожен міг придбати на пам’ять про цей ювілейний вечір малярський (на плексигласі) або графічний твір відомого українського художника Івана Остафійчука із серії “Українські пісні”. Музиканти переконані, що це не єдиний концерт, присвячений 40-річчю українського джазу: “Медікусу” дуже хочеться влаштувати великий концерт у круглому залі III поверху Порохової вежі – там, де вони колись починали...
|
|
