Ісус і далі серед нас
ВИДОВИЩЕ
Від 17 квітня до 16 липня у Палаці спорту в Парижі розігруватиметься грандіозне видовище Робера Оссея “Христос. Воскресіння”.
Це вже втретє Оссей звертається до євангельського сюжету. Проте цей проект є найбільш потужним: живі картини, євангельські тексти за сценою, розкішне освітлення та музика. І все це на майданчику площею 1000 квадратних метрів.
Що стосується архієпископа Паризького, який відвідав одну із прем’єрних вистав (усі вони, до речі, відбувалися при повному аншлагу), то він сказав: “Це видовище не суперечить нашому баченню Святого письма. Воно не нав’язує якогось особливого погляду на історію Христа. Воно просто робить цю історію наочною та живою”.
Актори та статисти у виставі мовчать. Вони то рухаються, то завмирають в ефектних позах посеред сірих скель, пагорбів, з гірським пейзажем на задньому плані та постійно захмареним небом.
Постановник використовує численні звукові ефекти: гуркіт грому, інструментальні та вокальні партитури, у яких чергується музика Малера, Брукнера, Ліста, Римського-Корсакова, Чайковського, Вівальді, а також екзотична східна музика, частково підібрана, частково написана Андре Оссеєм, батьком Робера, який народився в Узбекистані.
Людина театру ще в материнській утробі, Оссей-син цього разу вирішив вкласти чи не всі театральні засоби зі свого небідного арсеналу у кульмінаційну для нього роботу, бо, за його словами, “саме у Воскресінні Ісуса я бачу свідчення того, що Бог серед нас”. І саме з огляду на таке ставлення до історії Оссей її й розповідає сцена за сценою, акцентуючи, зокрема, на Хрещенні, танці Саломеї (єдиний епізод, який випадає із загального малюнку).
“Ісус серед нас”, – це фінальна фраза у виставі, текст якої був написаний академіком Аленом Деко за текстами Євангелій від Іоанна, Луки, Матвія та Марка. Деко намагається повернутися до самої суті тексту, акцентуючи на “Любіть одне одного, як я вас любив”.
Постановник не боїться повторити прийоми, які він використовував у попередніх виставах: “Людина, названа Ісусом” (1983) та “Ісус був своїм іменем” (1991), які відвідали, відповідно, 710.000 та 450.000 глядачів.
Наприклад, щоб показати сцену вигнання торговців із храму, він виводить у зал продавців програмок, які викликають спалах люті в Ісуса у виконанні 23-річного актора Жоржа Ісшенко. Його тонкий силует, тендітний попри 1,90 м зросту, блакитні очі на тонкому обличчі в обрамленні світлого волосся, зведені до мінімуму жести, стримана пластика в туніці із грубої тканини за кілька прем’єрних вистав зробили з молодого актора зірку.
Також Робер Оссей повторює просто геніальний прийом із вистави 1983 року: Ісус роздає хліб апостолам, ті передають його в зал, дістаючи хлібини, сховані у складках одягу і таким чином кожен глядач отримує шматочок, передаючи хлібини один одному. Тоді ця сцена розчулювала до сліз. Напевно, зараз так само. Адже цей простий прийом єднає зал у символах причастя.
Вхід Христа в Єрусалим у виставі 1991 році супроводжувався натовпом, який розмахував пальмовими гілками. Цього разу натовп теж супроводжує кумира, проте розмахує він номерами газет “Фігаро”, “Франс Суар”, “Паризьєн”, тощо з тими ж словами на перших сторінках: “Ісус серед нас”...
К. С.
|
|
