BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 25 квітня 2000 року |

"Музичний діалог": сократівська суперечка

КОНЦЕРТ

Яким ГОРАК

Саме діалогом, а не концертом – з будь-якого огляду – доцільніше назвати ту акцію, яка відбулася у концертному залі ім. С. Людкевича наприкінці минулого тижня. Окрім діалогу, який завжди існує в концертах між виконавцем та слухачем, це поняття було внутрішньо притаманним міжнародній акції ще на кількох рівнях. По-перше, “Співрозмовниками” у діалозі були польські (Гж. Олькевич) та українські виконавці. По-друге, до програми увійшли твори польських (К. Шимановський) та українських (Ю. Ланюк, В. Рунчак) композиторів. Причому обидва українські автори були присутні у залі. А В. Рунчак виступав ще й як диригент. І це створювало рідкісну можливість спостерігати “на живо” завжди цікавий творчий діалог “композитор-інтерпретатор – слухач”, а також сприяло підняттю рівня й цінності виконання до рангу авторського.

Піаніст Йожеф Ермінь, який виконанням “Масок” К. Шимановського розпочав діалог, уже давно і заслужено став улюбленцем львівської публіки. Стилістичний діапазон творів, які він виконує, надзвичайно широкий. Та особливу й найбільшу увагу (це проявляється і кількісно, і якісно) піаніст приділяє виконанню музики XX ст. І в цьому він найавторитетніший у Львові, та й, мабуть, не має конкуренції в Україні, й саме через це він досить популярний за кордоном. Титанічна працездатність дозволяє Й. Ерміню найчастіше з-поміж львівських музикантів з’являтися з новими концертними програмами на сцені, а частота виступів ніколи не позначається на якості виконання. У цього музиканта просто відсутні невдалі чи навіть посередні виступи. На афіші ім’я Й. Ерміня серед учасників будь-якого концерту є запорукою добротного і високопрофесійного виконання, завжди цікавого і для музиканта-професіонала, і для любителя. У слушності цього вже укотре переконав і його виступ на концерті “Музичний діалог”. Як інтерпретатор музики XX ст. Й. Ермінь має талант так “розсвітити”, так подати твір, що незворушними не залишаться навіть ті слухачі, які не сприймають (або важко сприймають) музичну стилістику
XX ст. До речі, не в одного музиканта-професіонала з’являлася спокуса самому взятися за виконання якогось твору – після того, як він почув його у виконанні Ерміня. Це так само стосується і “Масок” К. Шимановського, і
“ТанГОпака” львівського композитора Ю. Ланюка. Зрештою, “ТанГОпак” був написаний з розрахунку на виконання Й. Ерміня. Твір давно здобув собі популярність завдяки досі єдиному і неперевершеному виконавцеві. Уже в своїй назві твір містить елемент гри. З одного боку, “танго-гопак” – то поєднання, здавалося б, непоєднуваних, різних між собою українського та латиноамериканського танців. З другого боку, “тан” (скорочене від танець”) – “гопак” – звернення до переосмислення питомо українського характеристичного танцю чи й бойового мистецтва козаків (тан як бій). Усі ці тлумачення блискуче синтезовані композитором і не менш блиснуче відтворені піаністом. Карбований, майже лейтмотивний у творі ритм, та ще й характеристично – з козацькою присадкуватістю, – передав Й. Ермінь та його “співрозмовники” у діалозі, виконавці на ударних інструментах Д. Олійник та А. Гетьман.
Завершила концерт камерна симфонія № 3 для солюючої флейти і ансамблю солістів В. Рунчака під назвою “Музичний дарунок В. А. Моцарту” (соліст Гж. Олькевич, флейта). Загальне враження від виконання залишилося приємне. Твір свідчив, що композитор має сформовану в кращих авангардових традиціях музичну мову, яку завдяки добрій і вибагливій в ефектах інструментовці вміло доносить до слухача. Переконливості виконанню надавало й те, що диригентом виступив сам автор. А хто, як не він, краще знає, яким в ідеалі має бути звучання його твору? До слова, львівські учасники “Ансамблю нової музики” самотужки розучували камерну симфонію за надісланими нотами і лише напередодні концерту мали кілька репертицій із диригентом. Тому й після концерту автора непокоїло, яке звучання було в залі, чи не заголосно щодо флейти грав оркестр.

Проте сам опус залишив слухачів дещо розгубленими. І непороуміння це спричинила не музика, а ... назва твору. На думку декого, вона була претензійною: чому саме Моцартові адресував цей “дарунок” автор? Чим твір перегукується (або що його споріднює) з музикою Моцарта? Адже мати сміливість присвятити твір Вольфгангу Амадею – феноменальному музичному генію, “богові музики”, до рівня краси і простоти музичного стилю якого донині не дорівнявся жоден композитор, – може лише той, хто або використовує в творі моцартівські мелодії, переосмислюючи їх у відповідності до власного стилю (чи наслідуючи його стиль, як це робив свого часу П. Чайковський у “Моцартіані”), або у своєму творі, у своїй стилістиці використовує ідеї чи риси притаманні музиці Моцарта. У творі
В. Рунчака не відчувалося ні того, ні іншого. Мелодичний зворот теми фуги з Моцартової симфонії “Юпітер”, який могли вловити вухом у складній музичній тканині твору лише професійні музиканти, навряд чи можна визнати за використання моцартівських мелодій. Бо цю тему хоч і опрацьовував Моцарт, але вона є загальностильовим мелодичним зворотом, який використовували й інші композитори і до Моцарта (Й. С. Бах, наприклад). Тому почутий твір наштовхував слухачів на таке тлумачення заголовку: мовляв, до кінця XX ст. композитори дійшли до величезної складності і вибагливості музичної мови, але добитися геніальної простоти вислову, емоційної безпосередоності, архітектонічної симетрії цілого, характерних для Моцарта, так і не зуміли...

Загалом, “Музичний діалог” дуже нагадував сократівський метод суперечки, де збірний образ Сократа створювали усі, хто концертував того вечора. Виконанням творів вони настільки вміло, майстерно ставили питання, що змушували “опонента” (публіку) лише до ствердних відповідей (це проявлялося в оплесках після кожного пункту програми), чим остаточно переконовали у своїй правоті.

Від редакції.

Прикро лишень, що свідками цього діалогу була жалюгідно мала кількість слухачів. Можливо, підготовка таких концертів потребує більшої промоції, попередньої реклами, і над цим варто замислитися дирекції філармонії й вдосконалити політику пропаганди цікавих концерних програм та залучення спонсорів. Бо такий підхід до справи, коли соліст мусить викупити і розповсюдити енну кількість квитків серед своїх учнів, навряд чи є нормальним. Можна тільки собі уявити, що коли б цей “Музичний діалог”відбувся у рамках міжнародного фестивалю сучасної академічниї музики “Контрасти”, у залі був би повний аншлаг. Так спрацьовує вже сама марка фестивалю, яка не потребує додаткової реклами! У даному ж випадку варто було б ширше заанонсувати приїзд київського диригента і польського флейтиста. Можливо, вже самі лише їхні біографії викликали б зацікавлення у львівської публіки. Бо й справді, творчий доробок кожного гостя такий цікавий, що “Поступ”, нехай хоч і постфактум, але радо зазнанайомить своїх читачів із гостями, сподіваючись на те, що вони колись знову завітають до нас.
Отже, В. Рунчак – із тих обдарованих і беручких волиняків, які працею ладні спростувати міф про вайлувату ментальність земляків. Він, схоже, таки серйозно наміряється шукати міжнародного визнання. В. Рунчак народився 1960 р. в Луцьку, де вивчав гру на акордеоні в музичній школі 1975-79 рр. Навчався в Київській консерваторії, яку закінчив по класах диригування (1984) і композиції (1986). У 1984 р. здобув першу премію на Республіканському конкурсі акордеоністів. Твори композитора записані на CD і опубліковані музичнимим видавництвами Німеччини, Італії, США. Як диригент Рунчак виступав зі симфонічними і камерними оркестрами в Україні (Національний симфонічний оркестр, Оркестр Державної радіомовної компанії, “Київська камерата” та ін.), а також з оркестрами Казахстану, Узбекистану, Таджикистану, Росії, Франції. Володимир є засновником Камерного оркестру Київської міської організації Спілки композиторів. Він диригував у понад ста прем’єрах українських і зарубіжних композиторів. Серед них – українські прем’єри творів А. Веберна, Л. Ноно,
Е. Вареза, С. Губайдуліної, В. Сильвестрова. Свого часу Рунчакові довелося співпрацювати з такими визначними солістами, як альтистка К. Невскі з Бельгії, флейтистка Д. С. Майдл і акордеоністка Е. Мозер з Німеччини, піаніст
Дж. Бернс і віолончеліст С. Сензбах зі США тощо. Цього разу доля його звела з молодшим від нього на рік Гж. Олькевичем.
Гжегож Олькевич народився у Варшаві, там же під керівництвом визначного педагога С. Міхаліка закінчив Музичну академію, вдосконалював майстерність в А. Боурка (Академія Лєоша Яначка в Брно, Чехословаччина) і
С. Газзелльоні (Академія Чігяна в Сьєні, Італія). Тричі мав стипендію від міністерства культури і мистецтв Польщі. Музичні критики дуже вчасно зарахували Гж. Олькевича до грона найвидатніших польських флейтистів, і це великою мірою визначило його подальший творчий шлях. “З певністю можна зарахувати його до трійці найкращих флейтистів в Польщі,” – писав Ruch Muzyczny 8, 1983 р. “...Grzegorz Olkiewicz war in technischer und musikalischer Hinsicht ein hervorragender Solist. Sein Spiel war angenehm weich, silbern klar in der Hohe aber auch klangvoll in der Mittellage...” - зазначав BENSHEIMER ANZEIGER 9, 1985.“ Гжегож Олькевич – це визнаний польський інструменталіст. Його реалізація флейтового концерту в Познані справила корисне враження (краще, ніж недавня, прем’єрна Жана П’єра Рампала), стверджував Glos Wielkopolski, № 12, 1993.
Після кількох років праці солістом оркестру Шльонської філармонії та Каїрського симфонічного оркетру в Єгипті, присвятив себе сольному концертуванню. Виступав із більшістю польських оркестрів, а також з рециталами, і як соліст з оркестрами в інших країнах (США, Англія, Австрія, Бельгія, Данія, Франція, Іспанія, Голландія, Литва, Люксембург, Німеччина, Швейцарія, Швеція, Італія, Єгипет, Україна). У репертуарі Гж. Олькевича – понад 40 концертів, 100 сонат і величезна кількість флейтових композицій від ренесансу до XX ст. Багато польських композиторів присвятили йому свої твори. Кількарічна співпраця з двома визначними артистами – віолончелістом А. Бауером та піаністом В. Маліцьким у “Польському тріо” – була плідною не лише багатьма концертами, а й численними архівними записами для Польського радіо і телебачення. Гж. Олькевич виконав понад 50 годин записів. Причому радіозаписи флейтових сонат Баха і Генделя у 1983 р. були визнані найкращими. Окрім того, флейтист записувався на студіях Koch International, KLASSIK GALA (Німеччина), Edycji Paulinskiej (Ватикан), Pony Canyon (Японія) та інших. Твори в опрацюванні Гж. Олькевича публікувалися музичними видавництвами Польщі і США. Від 1994 р. його обрано головою Польського товариства флейтистів. Ім’я Гж. Олькевича пов’язане не тільки з концертними залами. Кажуть, що його часто можна побачити в журі розмаїтих дитячих інструментальних конкурсів, а також почути в ролі автора і редактора програм Польського радіо і телебачення, що популяризуть гру на духових інструментах.
Окрім того, Гж. Олькевич працює і як педагог, провадячи майстер-класи в Польщі й за її межами: він був педагогом Академії мистецтв в Каїрі (Єгипет), а тепер викладає у Вроцлавській музичній академії. Отож і в Україну
Гж. Олькевич приїхав ділитися досвідом: мав у Києві кілька виступів і майстер-класів. А щаслива думка організувати концерт у Львові належить Польському інституту в Києві та Центру міжнародних культурних ініціатив, під егідою яких і відбувся цей “Музичний діалог”. До речі, було приємно довідатися, що тоді ж прибув до Львова, здолавши у той день понад тисячу кілометрів на авто, й сам радник Посольства Республіки Польща в Україні, директор Польського інституту в Києві
п. Пйотр Козакевич, який не тільки засвідчив своєю присутністю на концерті моральну підтримку відомому флейтисту, а й узяв участь в обговоренні концерту, яке відбулося у Львівській спілці композиторів. На цій зустрічі музикати двох країн не тільки мали змогу навзаєм подарувати один одному награння на CD, а й зміцнити контакти на майбутнє. Те, як польські культурницькі інституції та амбасади піклуються про репрезентацію своїх артистів в інших країнах, може послужити добрим прикладом і для українських дипломатичних службовців, яких не часто побачиш на вернісажах, виставах і концертах наших краян за кордоном.
Виконуючи дещо сумбурну камерну симфонію В. Рунчака, Гж. Олькевич на львівській сцені беззастережно сприймався як знак світла. Враження позитивного виникало від того, як цей блондин перетворював теплий подих у чисту й прохолодну мелодію: від шумового подуву – до ясного звучання. Саме завдяки флейтовій партії долалися протиріччя між взаємно поборюваними темами, що надміру буфонадно драматизували “Музичний дарунок
В. А. Моцарту”. Окремі фрагменти твору, коли флейтове соло підхоплював і продовжував дівочий вокал, були неперевершено зворушливими. Саме цю делікатну ліричну лінію хотілося слухати у виконанні Гж. Олькевича ще і ще. Захоплення викликало й те, як стоїчно польський музикант зневажає підступну хворобу, протиставляючи їй невтомну працю, досконале опанування фаховим інструментом і віртуозне нестандартне звуковидобування, якого потребує виконання сучасної музики. Здається, у Гж. Олькевича від перебування у Львові залишилися такі ж приємні враження, як і у львів’ян від його виступу. А чого він справді довго ще не забуде, так це bardzo milej niespodzianki, сходинки на філармонійну сцену, про яку його не попередили...

POSTUP - ПОСТУП
№ 76 (520), вівторок
25 квітня 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Бий своїх, щоб чужі боялися
·Голодування припинено. Барикаду розібрано

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Кілька слів
·Лицарство до Києва доведе?
·Львівщина - європейської орієнтації
·Махно у Львові
·Порубав жінку на шматки

НАША СТОЛИЦЯ
·Сенсаційний рейтинг згадуваності
·Куйбіда бере справу у свої руки
·Убивство в "Мама-Мія"
·Нове про "Хіт-FM-радіо"
·Архіваріус

ПОСТУП З КРАЮ
·Краєвид
·Ющенко горою за "принцесу"?
·Космічний злодій-науковець і бананові "фармацевти"

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·Край
·Росія зав'язує борговий вузол
·Кінець вугільної ери
·МВФ чекатиме результатів другого аудиту
·Світ

ПОСТУП У СВІТ
·Світоогляд
·Урочистості на площі святого Петра
·Еліан повертається додому
·Росіяни знову потрапили у засідку
·Екс-соціаліст формує перехідний уряд

ОСОБИСТІСТЬ У ПОСТУПІ
·Програма діяльності Кабінету міністрів

АРТ-ПОСТУП
·Самотнє соло для гітари
·"Музичний діалог": сократівська суперечка

ПОСТУП У ПОСТУПІ
·Ігор Слісаренко:"Я відчуваю себе вільним журналістом"

ПОСТУП У МЕДИЦИНУ
·Цивілізована допомога узалежненим
·Новини ортопедії
·Найінтимніша подія в житті жінки
·News

СПОРТ-ПОСТУП
·"Манчестер" - чемпіон Англії
·"Карпати" зупиняють "Кривбас" на дорозі до Ліги чемпіонів
·Переможні секунди "Шахтаря"

POST-SCRIPTUM
·КАЛЕНДАР
·Як правильно водити машину в умовах мегаполіса?
·ГОРОСКОП

 

Аренда спецтехники в казани. ; компания кокос
Работа для девушек в Москве, gif смотрите на http://www.virginia-club.ru.