Самотнє соло для гітари
ВІРТУОЗ
Мар'яна САВКА
19 квітня в клубі-кафе “Лялька” відбувся концерт гітариста-віртуоза Енвера Ізмайлова з Криму. Долаючи шлях у півтори доби, Енвер Ізмайлов заїхав на кілька годин до Львова, щоб зіграти концерт перед... двома-трьома десятками львів’ян, і знову сісти у потяг. Було, чесно кажучи, соромно запитувати після концерту в Енвера, чи не дуже він розчарований малою кількістю людей. “Що ж, – сказав музикант, – бувало й менше”. Відразу ж згадалося, скільки поважаної публіки зійшлося на клоунаду Поплавського. А щодо Енвера Ізмайлова, то це ім’я відоме в цілому світі, але більшості українців воно є цілком незнайомим. На жаль. Зрозуміло, “Лялька” має вже сформоване коло відвідувачів, але, запрошуючи музиканта такого рівня та ще й із такої далечі, варто було б подбати і про додаткову рекламу.
А ті, що таки прийшли на концерт, щиро і тепло приймали чудового музиканта, насолоджуючись його оригінальною, високотехнічною і натхненною грою.
Львівська камениця наповнилася екзотичною атмосферою Сходу і теплого Півдня, ароматом солодких динь і мигдалю. Особливо вражали неповторні ритмічні малюнки його гітарних композицій, уміння музиканта примусити абсолютно по-різному звучати один і той самий інструмент.
Енвер Ізмайлов народився музикантом, хоча зовсім не має професійної школи. Його спеціальність – газовий зварювальник. Кілька років він навчався в музичному училищі по класу фагота. А грати на гітарі його вчило саме життя. Родина Енвера, як і більшість кримських татар, була вивезена з Криму. Багато років Енвер прожив в Узбекистані, у місті Фергана. Музичний досвід він здобував на народних узбецьких весіллях, намагаючись зіграти за цілий оркестр. Усього десять років минуло відтоді, як Енвер Ізмайлов разом зі сім’єю повернувся до Криму, в своє рідне село. Але хоч понад усе він любить свій дім, та проводить більшість часу в дорозі. Він уже об’їздив півсвіту, отримував нагороди на багатьох престижних музичних фестивалях. На запитання, що попереду, відповів: “Туреччина, Німеччина, Польща. Можливо, вдасться дорогою з Польщі ще раз заїхати до Львова.” Хотілося б його ще раз побачити у нашому місті, – мабуть, наступного разу аудиторія слухачів не буде такою обмеженою.
Відразу по концерті Енвер Ізмайлов рушив далі, на Південь. Сам, без свити менеджерів і антрепренерів. Залишаючи Львів, він несподівано запитав, повільно добираючи українські слова: “Як ти думаєш, за скільки часу я б навчився розмовляти українською?” Я завжди залишатимуся йому вдячною за цю одну-єдину фразу.
|
|
