Цивілізована допомога узалежненим
АА
Тарас РИБКА
12-15 квітня 2000 року у Варшаві проходила ІV Міжнародна Школа Консультантів, організована Комісією освіти в галузі алкоголізму та інших узалежнень Фонду Стефана Баторія (польський відповідник українського Фонду “Відродження”).
Учасниками школи були алкоголіки та наркомани на шляху до одужання, котрі прагнуть допомагати узалежненим людям та їхнім сім’ям, а також наркологи, психологи, лікарі та соціальні працівники.
У тому, що Польща перебуває в авангарді країн, що досягнули значних успіхів у лікуванні узалежнення від алкоголю, велика заслуга доктора медичних наук Богдана Вороновича, котрий очолює Центр терапії узалежнень. Проте й в Україні дещо робиться в цьому напрямку. Так, Ірина Березовська розповіла про терапевтичну програму Одеського реабілітаційного центру “Сходинки”. Фелікс Думановський повідомив про програму видужання “12 кроків”.
Учасники школи мали змогу відвідати збори “анонімних алкоголіків” (АА) або “анонімних наркоманів”. Виявляється, таких у Варшаві та її околицях близько 180. Учасники школи спілкувалися з особами, яких алкоголь та наркотики колись штовхнули до бомжування та у в’язниці. Тепер вони вже понад 10-15 років не вживають алкоголю. Сьогодні, спілкуючись із цими людьми, важко навіть уявити, який шлях вони подолали.
Викладачі школи використовували в процесі навчання ... ляльок, вдавалися до методу імпровізацій. А наприкінці курсу учасникам школи запропонували відвідати в’язницю, де розгортається спільний проект Фонду Стефана Баторія та Центрального комітету в’язничних служб Польщі.
До речі, Польща – єдина країна Центрально-Східної Європи, яка стаціонарно впровадила програму терапії “Антлатіс”. Це – психотерапевтична праця з в’язнями, де за основу взято як професійну допомогу терапевтів, так і співпрацю зі спільнотою Анонімних Алкоголіків. І ось нас, представників різних країн, водили цією в’язницею. Я був шокований. Лакований чистий паркет, доступний телефон, чисті столи та стільці без зарубів. Як у дитсадку.
Я одразу порівняв це з темним, сірим, пошарпаним Львівським обласним наркологічним відділенням №3, що на Кульпарківській.
У приміщенні були засуджені на терміни від 4 до 12 років. Серед них були й убивці. Усі разом – і слухачі Школи, і в’язні – смакували каву з печивом і розмовляли. Без сітки, без вартового. Засуджені активно розповідали про себе.
Все було організовано легко. Все було виконано просто.
|
|
