Земля на продаж
РЕФОРМИ
Тарас СМАКУЛА
Знято всі обмеження на право юридичних і фізичних осіб розпоряджатися землею. Таке право закріплене новою редакцією проекту Земельного кодексу, що його затвердив учора Кабмін своєю постановою.
“Це їх конституційне право”, – заявив голова Держкомітету з питань земельних ресурсів Анатолій Даниленко.
І виглядає на те, що його таки задовольнять, причому в повному об’ємі – і то вже найближчим часом.
Новий проект Земельного кодексу, звичайно ж, розроблений на виконання указу Президента про прискорення реформування аграрного сектора. І, як стверджує Даниленко, сам голова Верховної Ради Іван Плющ надзвичайно “зацікавлений у якнайскорішому його розгляді”.
Оскільки цей документ нібито виводить нашу державу в ранг цивілізованих держав світу, до оприлюднення повного тексту спробуємо подати про нього хоча б ті куці дані, що стали відомі з коментарів голови Держкомітету.
Насамперед, як каже Даниленко, основними принципами нової редакції є “широкий розвиток приватного землеволодіння”.
Діяльність Президента Кучми та уряду Ющенка в аграрному секторі визначається двома – і до того ж цілком протилежними за якістю – напрямками: надзвичайні успіхи у так званому законотворчому реформуванні сільського господарства й доволі помірні – у практичному застосуванні.
Перший вектор було накреслено після несамовитого за темпами перетворення всіх колгоспів на приватні підприємства. Причому відзвітували про цю історичну подію, як і передбачав указ Президента, до 1 березня.
Протилежна його якість окреслилася відразу після того, як в Україну прийшла весна. Декларації Ющенка про те, що цього року уряд відмовиться від дотацій для аграріїв, закінчилися крахом. І почалися пошуки дешевих кредитів для забезпечення села паливно-мастильними матеріалами і хімречовинами
Дещо таки вдалося знайти. За словами міністра аграрної політики Івана Кириленка, комбанки виділили кредити в розмірі 420,1 млн. грн. І вже надано 225,7 млн. грн. З того дуже задоволений Ющенко, який вірить у те, що до 1 червня поточного року ця сума збільшиться аж до 650-700 млн. грн.
А тим часом аграрії, як запевняє офіціоз, на 91% (3653 тис. га) закінчили посівну ранніх зернових і зернобобових. Минулого року на ту ж саму дату було засіяно 95% плану (3856,1 тис. га).
І хоч із цих темпів усі в уряді нібито також задоволені, варто згадати прогноз колишнього львівського посадника, а тепер першого віце-прем’єра Михайла Гладія, який казав, що все мало закінчитися ще до 15 квітня.
І вже тоді уряд стурбувався тритижневим запізненням посівної, пояснював його її поганою погодою і обіцяв обов’язково надолужити втрачені темпи. А ще Гладій ставив умову, що термін 15 квітня є реальним лише за умови повного забезпечення аграріїв матеріально-технічними ресурсами.
Тепер усі начебто задоволені: все добре, але посівна ранніх зернових станом на 21 квітня усе ще триває.
Серед тих, хто попереду, є Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, Харківська, Черкаська, Чернівецька області. Про рідну для Гладія Львівщину в офіційних зведеннях не згадується.
Тож – поза чисто паперовим перетворенням колгоспів у приватну власність – нічого не змінилося. Ситуація навіть погіршилася. Бо ж приватний власник не може народитися в чітко визначені терміни президентського указу. Це довгий і складний процес, який, окрім порожніх звітів, передбачає довгу і кропітку роботу мізків урядовців і вчених, не кажучи вже про банальну зміну людської свідомості простого селянина.
Але життя триває. Цього разу зняли всі обмеження на право юридичних і фізичних осіб розпоряджатися землею.
Тобто прийнято положення, без якого в принципі неможливе реформування c/г. Можна було б тішитися, але, зважаючи на весь попередній досвід реформування українських колгоспів, наразі обійдемося без коментарів.
Серед інших визначальних рис – іноземні громадяни, які матимуть право купувати земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності в населених пунктах. У той же час така норма не поширюється на землі сільськогосподарського призначення.
Також цим документом буде введено іпотеку землі й виписано норми про охорону земельних ресурсів. Перше нібито мало б сприяти тому, що аграрії могли б отримувати кредити, друге – стимулювати землевласників до відновлення ресурсів землі.
|
|
