Дарія Цвек про Великодні традиції
З давніх давен по довгій і затяжній зимі всі чекали весни, а з нею – і Великодніх свят. Великдень завжди припадає на місяць квітень. Було таке повір’я, що як свято припаде на початок квітня, то буде рання весна, тепла і сонячна. Якщо свято випаде в другій половині квітня, то весна буде пізна і холодна. Часто це повір’я справджується. Побачимо, як буде цього року.
Великоднім святам передує піст. У той день жінки, котрі цілу зиму пряли, виносили куделю з прядивом до комори, бо треба було братися за вишиття. Давно жінки пряли цілу зиму, щоб напрясти ниток на полотно. З нього шили сорочки, і на ньому, вже вибіленому, можна було вишивати. Така була традиція, що на Великдень треба було вбратися у все нове.
З цим святом була пов’язана ціла низка приготувань. Треба було білити хату. Образи, які висіли в хаті, прикрашали новими вишиваними рушниками. Був ще такий звичай, що прикрашали образи виробленими з паперу квітами. У ті часи жінки були великі спеціалісти в такій роботі. Символом свята були писанки, де кожне село мало свої узори і кольори. Колись вивішували їх межи образами разом із попарно зв’язаними качанами дорідної кукурудзи, передовсім на Поділлі, де основою урожаю була кукурудза. Було таке повір’я, що так Бог в’яже людей у подружні пари. Писанками обмінювалися під час свята зі щирими побажаннями здоров’я і добра. Були також яйця, пофарбовані одноколірними фарбами, які називали галунками або крашанками, й мати або бабуся у перший день свята, коли дочка вмивалася, клали до води галунку, щоби дівчина була гарною, як та галунка, а батько клав гроші, щоб багатою була.
Про писанки є така легенда, що як пані цісарева вродила сина, у той же день курка знесла яйце в червоних крапочках, що було великим знаком щастя, яке сповнилося. Те яйце подарували цісаревій. Відтоді й по нинішній день в Італії так красять яйця на Великодні свята і дарують одні одним.
Також фарбують на один колір яйця, зварені в лушпинні з цибулі. Розповідають, що в Китаї є також таке весняне свято, де один одному дарують фарбовані яйця в цибулинні на щастя і на добро. Є й друга легенда, яка розповідає, що Матір Божа пофарбувала яйця на різні кольори, щоб маленький Ісусик мав чим бавитися. З Великодніми святами було пов’язане ще й традиційне печиво. Основним печивом була паска. Були господині, що дуже майстерно її оформляли. Жінки колись дотримувалися особливої традиції при замісі тіста. У той час не смів ніхто прийти до хати, бо тісто могло не вдатися.
Господиня молилася при замісі, і на замішаному тісті долонею робила знак хреста. Перед замісом мука повинна бути загрітою біля печі, її два рази просівали. Господиня вбирала чисту сорочку і довго мила руки. Усе, що робила, робила з молитвою. Якщо паска вдавалася, то була гордість господині на все село. Вдала паска – то був прогноз на цілий рік для цілої сім’ї. Верх паски перед печенням прикрашали з тіста: наверх укладали хрест, як символ терпіння Христа, між раменами хреста укладали з тіста птички-зозульки, як символ довголіття. Кругом укладали колоски, сформовані з тіста, як символ урожаю.
Дотримувалися тої особливої церемонії не тільки при замісі тіста, але також і під час випікання. Поки паска була в печі, нікому не можна було в хаті сісти, бо паска теж могла б сісти. Дуже перестерігали, щоб ніхто з чужих не прийшов до хати. Як це був мужчина, то ще якось було простимо, але якщо це була жінка, то господиня хрестилася декілька разів, кропила хату свяченою водою, щоб злих духів відігнати, аби ті не наробили шкоди. Паски випікали тільки круглої форми: чим більша паска, тим дужче гордився сам господар, який дуже радо ніс її на рушнику до посвячення. Особливою гордістю кожної господині були баби. Випікали їх у спеціальних формах, які називалися бабниками. Ці форми були бляшаними або керамічними. Тісто на баби вимагало спеціальної уваги, бо складалося з дуже багатьох жовтків, розтертих з цукром, різних спецій (ванілі, шкірки з цитрини, теплого масла і дріжджів). Тісто мало бути дуже ніжним і приділялося йому багато уваги. У хаті мало бути дуже тепло, щоб тіста не застудити. Коли бабки пеклися, треба було тихенько ходити по хаті, не стукати дверми, щоби бабки не сіли, а пеклося їх цілу піч. Для кожного в сім’ї була призначена одна бабка. І я на своєму господарстві для кожного призначала одну бабку. Подумайте тільки: хоч усі були з одного тіста, та одному бабка вдавалася, а комусь перекосилася, а декому навіть була пригоріла, що мене дуже журило, хоч не можна було вірити в зле, та це псувало добрий настрій. Щоби паска мала жовтий колір, до замісу вливали запарений окропом шафран. Це були пиляки рослин, які привозять з теплих країв.
2-3 пилячки давали достатній колір тісту. Чим хвалилися господині, то це тим, що їх паска в замісі мала шафран, бо він був дуже дорогий. Бабкове тісто було таким ніжним, бо давали до нього ще й копу жовтків (б0 штук), збитих із цукром. Це нам тепер не під силу. Як витягали “бабу“ з печі, то треба було колисати на рушнику, поки не охолола, бо могла запастися. Верх баби посипали цукровою пудрою з ваніллю, поливали цукровою помадою і писали наверху кольоровим начервоно “Христос Воскрес” – або тільки дві букви “X. В.“, а також посипали кольоровим мачком, який і тепер є у продажу. Обов’язково до великоднього печива належав ще й сирник, або сирна паска. На сирній пасці з гвоздики все укладали букви “X. В.”. До традиційного печива ще належали випечені із тіста “баранчики”, які в спеціальних формах випікають і тепер. Їх покривають білою помадою та зав’язують кольоровою стрічкою як символ покірності. Кондитери виробляли такі “баранчики” з білої помади. Їх можна було купити в кондитерських магазинах. Дотепер існує такий звичаї, що виробляють на Гуцульщині зі спеціально приготовленого сиру баранчики. Їх не печуть. Такими баранчиками обдаровують одні других на щастя, “щоб овечки щасливо покотилися.”
Традиційними були також ріжні вироби з м’яса, такі, як печене порося з хроном у роті, якого з гордістю ніс господар святити: це був символ добробуту в його сім’ї. Готуючи різні страви, треба пам’ятати і про прикрашення столу. За два тижні до Великодня ставили у воду галузки черешні або вишні, яблуні чи груші. Якщо вони зацвіли до свята, то кожний господар мав надію на добрий урожай, а пчолярі – на прибуток пчолиних роїв. Так і ви попробуйте запросити весну до хати і поставте галузки бозу, котрі мають нагорі дві бруньки, то вони зацвітуть, і галузки форзиції, що вкриються жовтим квітом (і дуже скоренько) вам на радість. На столі, застеленому сніжно-білим обрусом, це все пишалося б: паска і баба, прикрашена барвінком, сирник, кільце ковбаски... І горіла б свічка, яку принесли по свяченню з церкви, як символ радісного свята. Якщо йдемо святити паску, то все складаємо в кошик, який називається пасківник.
Його зберігають з року в рік. У кошик вкладаємо пасочку, сир, масло, кільце ковбаски, що символізує добробут, яйця і писанки. Яйце – це земля, а жовток – це сонце. Свяченим яйцем ділимося на великодній сніданок, до якого всі постили. Господар підходить до кожного з побажаннями і словами “Христос воскрес!”, а тоді цілує кожного. Ми все тата, діда і маму цілували в руку, бо так вимагав звичай. Кладемо в кошик ще сіль – як символ мудрості, хрін – як символ терпіння Христа. На великодній сніданок не просимо нікого, мають бути самі тільки рідні. Свячене яйце нарізаємо на стільки частин, скільки є присутніх осіб. На столі горить свічка, щоб нагадувати про світлість цього дня. Усі страви прикрашають зеленими листочками петрушки, салати. Кожному на тарілку кладуть галузочку барвінку з весняною квіткою, бо барвінок – це символ Великодня. Описую все з подробицями для тих, хто не знає наших галицьких традицій, які складалися віками. А тепер даю рецепт паски для молодих господинь.
Великодня паска
1 кг муки, 0,5 л молока, 50 г дріжджів, 3-4 жовтки, 0,5 склянки цукру, шкірка з цитрини, ванілін, 0,5 склянки олії, сіль.
До посіяної муки кімнатної температури додати подрібнені дріжджі, влити половину всього теплого молока, посипати цукром і легко замішати до густоти сметани. Як тільки дріжджі піднімуться, відразу братися до замісу. Дрібно посолити, додати жовтки, розтерті з цукром, шкіркою з цитрини, ваніліном, долити решту молока і мішати дерев’яною ложкою або рукою. Тісто має бути тугим. Якщо утворилася однорідна маса, влити теплу олію. Місити, поки олія не всотається у тісто і тісто не відстане від руки. Тоді загладити поверхню і долонею зробити на тісті хрест. Накрити рушником і дати тісту підійти. Якщо на поверхні появляться жилки, то воно вже викиснуло. Тоді ділимо тісто. Дві третини тіста викладаємо на стільницю, посипану мукою, вимішуємо його ще раз, формуємо буханку і вкладаємо до круглої форми, посмарованої жиром. Якщо у вашій печі низ пригорає, то на дно покласти папір, змащений жиром. До третьої частини тіста домішуємо ще муки, щоб тісто стало дуже тугим, бо з нього будемо формувати прикраси. З довгого тонкого ролика формуємо хрест. З грудочки тіста – зозульки, які вкладаємо поміж раменами хреста. В очі зозульок вкладаємо перець. Якщо є ще місце, то з кружалець тіста формуємо зірки.
Краї паски обкладаємо колосками пшениці (це валочок тіста з боковими надрізами). Таким чином підготовану масу легенько накрити і дати тісту підрости. Як тільки воно підросте (не можна давати тісту перекисати), змастити двічі білком і покласти на одну годину до нагрітої печі. Трапляється, що під час випікання тісто тріскає: то вина неякісної муки. Відразу ж тріщини треба замащувати збитим білком, щоб вони запеклися. Вибирати з печі треба тоді, як вже паска дещо охолоне, щоб прикраси не повідпадали (їх перед накладанням треба помастити білком). Якщо запланували спекти бабку, то до тої самої маси додати до тіста 8-10 жовтків, збитих зі склянкою цукру, ваніліном, шкіркою з цитрини. Під час замісу додати під сам кінець помиті й підсушені родзинки (500 г), притрушені мукою, щоб не осідали на дно. Обережно вимішувати, бо родзинки розмішуються. Смаку бабці додають і нарізані соломкою цукати з помаранчевої шкірки, які можна дати до тіста разом із родзинками. По замісі треба дати тісту дещо підрости, а тоді жирною рукою накладати тісто до різної величини “банячків”, у яких дно застелене жирним папером (з-під маргарину). Тісто треба накладати тільки до 1/З об’єму форми, бо воно як підросте, то форму заповнить. Вибирати бабки з печі, коли охолонуть, в міру готовності. Верх бабок змастити цукром-пудрою, розтертим до білого з білком, або соком цитрини. Верх посипати кольоровим мачком.
Бажаю всім, усім добрим людям радості, яку повинне принести це традиційне світле свято.
Дарія Цвек
|
|
