BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 21 квітня 2000 року |

Останній романтик галицького класичного мистецтва

До 100-річчя Петра Обаля (19.04.1900 - 26.05.1987)

МИТЕЦЬ

Андрій ДОРОШ

Від середи в Національному музеї у Львові відкрито велику ретроспективну виставку графіки і малярства до сторіччя Петра Обаля, укомплектовану з творів, що зберігаються у фондах Івано-Франківського державного художнього музею, Стрийського краєзнавчого музею “Верховина”, Стрийського літературно-мистецького об’єднання “Хвилі Стрия”, Національного музею у Львові, Тернопільського краєзнавчому музеї, а також приватних колекціях.
Виступаючи на відкритті експозиції, директор Національного музею у Львові Василь Откович акцентував увагу присутніх на “закоріненості у традиції українського мистецтва” творчості нашого визначного краянина. А начальник обласного управління культури Роман Лубківський – цього разу на диво лаконічний у висловлюваннях – окреслив коло конкретних заходів на вшанування ювілею художника, наголосивши, що “варто було б визначитися зі статусом музею Петра Обаля в Стрию”. Натомість пафосу не бракувало розлогій промові стрийського літератора Віктора Романюка, який використав публіку як вдячну аудиторію для політичного ангажування. Щоправда, трактування політичного моменту в інтерпретації В. Романюка було надто редукованим: “Ми знаємо, що жиди з олігархами все це роблять”. Однак ці та інші перепони не зашкодили стриянам зрихтувати фотодокументальну виставку на 500 експонатів до 100-річчя Обаля, видати ювілейну поштівку і запропонувати видавництву “Каменяр” до друку монографію Мирона Нестерчука про художника, знайомство з котрим зламало йому кар’єру інженера та натомість відкрило світ мистецтва. М. Нестерчук впевнений, що справжнє відкриття Обаля ще попереду, зокрема, цьому має прислужитися і його дослідження, виданню якого сприяє Р. Лубківський, а також зацікавлення ширшого кола стриян творчістю художника. Так, на відкриття ювілейної виставки в Стрию одна жінка принесла 4 досі невідомі акварелі Обаля.

Заввідділом Тернопільського краєзнавчого музею Віра Стецько повідомила, що, окрім куточка Обаля у постійній експозиції, в Тернополі також влаштовано фотодокументальну виставку до ювілею майстра. Безцінними експонатами в ній є листування Обаля з дирекцією музею, де 1966 р. було влаштовано його першу після заслання персональну виставку. До речі, і теперішня виставка з Національного музею після місяця експонування у Львові переїде до залів Тернопільського музею.

Що ж до самої експозиції, то направду привабливими на ній виглядають графічні й малярські роботи 20-х років. Картини ж, написані після 30-х років, створюють враження, ніби художник геть “розучився” малювати. Такою страшною у своїй наочності є демонстрація впливу насадження одного єдиноправильного художнього методу. Створені в рамках соцреалізму, полотна Петра Обаля навряд чи зможуть залишитися в історії мистецтва як оригінальні артистичні твори. Тільки про це чомусь місцеві мистецтвознавці воліють не висловлюються відкритим текстом.


* * *

До свого історичного ювілею живописець і графік Петро Обаль не дожив усього тринадцять літ. І хоч життя для нього ніколи особливо не розливалося молочними ріками (частіше навіть навпаки), він зумів зробити для української культури не менше, ніж його сучасники – Я.Музика, Г.Смольський, О.Кравченко, О.Шатківський.

Дотепер нема серйозного дослідження творчості П.Обаля, хоч існує-животіє (і за це слава Богу!) у Стрию меморіальний музей митця, підтримуваний героїчними зусиллями дочки художника Віри. Щораз менше лишається людей, які могли б додати до образу Майстра живі штрихи, та не видно й бажаючих зафіксувати їх. А Петро Обаль був особистістю далеко не пересічною. Це останній романтик – як у власному житті, так і в тому періоді галицького мистецтва, який на сьогодні вже прийнято називати класичним. Бо тільки романтик міг привезти зі заслання за багато тисяч кілометрів свого кота, який узлагіднив йому поселенські будні, тільки романтик після знайомства зі слідчими НКВС і “зоною” міг створити, будучи вже далеко не юнаком, цикл таких радісних казково-яскравих пейзажів, як зробив це П.Обаль. Але для цього необхідний був відповідний фундамент, який митець на щастя.

Народився він у селянській родині в селі Ободівка на Тернопільщині. Це поміж Збаражем й Підволочиськами, там, де плосковерхі горби Медоборів, неквапливо простують від уступу Кременецьких гір на південний Схід до Дністра. До дитинства серед мальовничого довкілля додалося належне виховання у добрій селянській традиції, доповнене гімназіальною освітою. Тому зовсім не дивно, що коли у круговерті I світової війни зблиснула іскра надії для української державності, юнак з усім запалом своїх неповних двадцяти весен подався здобувати для народу кращу долю. Не розчарувався він і тоді, коли стало зрозуміло, що сила наша замала – лишився шлях пізнання краси й служіння народу в такому уособленні. П.Обаль поїхав навчатися до Краківської Академії Красних мистецтв, яку свого часу закінчили старші товариші по недавніх боях О.Курилас, М.Гаврилко, Ю.Бушманюк, а тоді вчилися такі учасники Визвольних змагань, як О.Сорохтей і Л.Гец і з ними поряд ще чимало майбутніх знаменитостей українського мистецтва, як з різних кінців Галичини, так і з Наддніпрянщини – С.Литвиненко, Н.Мілян, М.Анастазієвський, Д.Горняткевич, В.Перебийніс, Р.Турин, Р.Сельський. З 1921 по 1926 роки П.Обаль пройшов добрий вишкіл під керівництвом професорів-живописців В.Яроцького й Т.Аксентовича, які добре знали галицькі реалії й не вороже ставилися до студентів-українців. Але навіть найліпше ставлення викладачів не могло звільнити студента від наліпки “неблагонадійного” щодо польської держави. Тому місце праці П.Обаль зміг отримати лише якнайдалі від українських земель. Це була посада вчителя рисунка у гімназії невеликого міста Гнєв над Віслою на Помор’ї у 70 кілометрах від Ґданська.

Працюючи в тоді ще “Вільному місті Данцігу”, П.Обаль не лишався поза контекстом культурної діяльності галицьких українців – брав участь не тільки у виставках, які вони організовували у Львові та інших містах Західної України – Перемишлі, Коломиї, Тернополі, а й для української діаспори у Празі, Відні, Берліні, Чикаго. Його роботи завдяки позитивній емоційності мали успіх й отримували відзнаки. П.Обаль одним із перших з-поміж галичан проявив себе в індустріально-романтичному пейзажі – відчувався вплив значно сильніше урбанізованого середовища, в якому на той час мешкав. Поряд із краєвидами тоді ж постав ряд портретів близьких та знайомих митця, оскільки їх можна було малювати й вечорами при електричному освітленні. У 1934 році виник (згодом декілька разів перевиданий) цикл портретів українських письменників від Г.Сковороди до П.Тичини для шкіл, оскільки наклад подібної серії, створеної ще у 1920 році О. Кульчицькою, на той час уже вичерпався.

Завірюха Другої світової війни зірвала родину Обалів з Гнєва – й у 1940 році вони опинилися в гірському Сяноку, де у ним же створеному музеї “Лемківщина” працював Л.Гец. Тепер приятелі же вдвійку мандрували довколишніми горами, малюючи етюди сяноцьких околиць. Тут постали Обалеві “Лемківські ниви” – глибоко філософський образ землі, який став одним із програмних творів митця (тепер зберігається у Національному музеї у Львові), а також цикл гравюр, у якому зафіксовані пам’ятки архітектури українців Західних Карпат – як продовження аналогічної серії гравюр О.Кульчицької. Ця частина Обалевої спадщини на сьогодні має не лише мистецьку, але й історичну вартість. У тому ж 1940 році Гец й Обаль влаштували у Сяноку велику виставку власних творів, яка засвідчила самобутність та зрілість творчого почерку обох майстрів.

З 1942 року митець із родиною замешкав у Стрию, де також викладав малювання. Всюди, куди б не закидала його доля, П.Обаль старався знайти учнів – як у гімназіях й школах, так і поза ними, просто з потреби ділитися знайденим, відчутим й відкритим, а потім осмисленим – риса справжнього інтелігента, не за зовнішнім лоском, а за духом, за розумінням своєї місії. Зрозуміло, що така постать у порівняно невеликому місті, яким був Стрий повоєнних років, – та ще й у період конфронтації з “гнилим Заходом”, коли загальнолюдські поняття гуманізму й свободи думки, в традиціях яких виховувалася галицька інтелігенція, розцінювалися, як нелояльність, – не могла залишитися незауваженою. Обаль був явним “білим круком”, який підлягав або уніфікації (іншими словами перефарбуванню, що для митця рівнозначно духовній загибелі), або ж ізоляції. Через багато літ митець не без гумору розповідав, як йому інкримінували “паплюження імені видатного радянського поета Павла Тичини”, оскільки в текстовій передмові до виданого у 1934 році альбому українських письменників (написаній, зрештою, зовсім не художником), Тичина був названий “співцем Визвольних змагань” (що також не миналося з істиною). Головне, що була знайдена зачіпка.

Нове відкриття Обаля сталося у час хрущовської відлиги. Спочатку на виставках з’являлися окремі полотна, а у першій половині шестидесятих років у приміщенні Спілки художників у Львові відкрилася велика персональна виставка нових полотен митця. Це був час приємних несподіванок від старшої генерації митців, які показували роботи, тривалий час мальовані “за шафу” – того ж П.Обаля, Я.Музики, О.Кравченка, О.Шатківського. Всі вони були нещадно цьковані в минулі роки за “формалізм”. Проте навіть в такому, далеко не з другорядних авторів товаристві, полотна П. Обаля вирізняються переможно-сонячним колоритом й по-юнацьки темпераментним трактуванням довколишнього світу, яке нерідко переростає у пантеїзм. Одним із перших серед українських митців він відважно і вдало компонував у свої вповні упізнані (з-під Стрия, Болехова, Дашави, Миколаєва, Щирця) пейзажі сонячний диск на фантастичному рожевому, бузковому, помаранчевому небі, нерідко в оточенні хмар, які своїми конфігураціями нагадували архітектуру готики або далекосхідні пагоди. Взагалі, хмари й небо були особливою пристрастю художника. Ще в Сяноку, де особливості рельєфу Бескидів створюють умови для виникнення найнеймовірніших форм хмар, постала низка краєвидів, які потім стали підставою для багатоповерхових домислів критиків, що трактували ці вповні згідні з натурою композиції як стилізації під впливами сецесії, експресіонізму і бозна-чого ще. Ці полотна П.Обаля стали важливим внеском до новітнього трактування краєвиду в українському малярстві й тою підставою, з якої виросло поняття декоративного пейзажу кінця 70-80 років.

Рівночасно з живописом, у 60-ті роки митець працював над графікою. Основу його графічного доробку тих літ становлять книжкові знаки – екслібриси місцевої інтелігенції. Часом постають і ліричні пейзажі. У низці естампів митець успішно розв’язує складні формальні завдання, зокрема можливість передачі в естампній графіці нічного краєвиду. Однак з бігом часу загострилися набуті на Півночі хвороби, почала вгасати творча напруга, все рідше хотілося брати до рук пензля. І митець, чесний, як перед світом, так і перед собою (а таким був завжди), одного дня сказав “досить”. І з немеркнучим від плину часу гумором додав: “світ не став менше цікавим і розмаїтим, аніж був за часів моєї молодості, але ліпше його тепер уславлять молодші, а я буду грати з приятелями у карти і попивати горілочку”. Так, завершуючи творчу дорогу, міг сказати лише митець, який добре усвідомлює значення й вартість того, що він вклав до скарбниці національної культури.

POSTUP - ПОСТУП
№ 74 (518), п'ятниця
21 квітня 2000 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата "Поступу"
·Лобановський визначив кандидатів
·За свободу слова
·Кучма пішов в атаку

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Кілька слів
·Напад на голову профспілки ЗМІ
·Обвал у Львові
·Кулик не долар - не всім подобається
·Вагітна вбивця

НАША СТОЛИЦЯ
·Справедливість на Вулецьких пагорбах
·Військові отримали подарунки
·"Львівавтозапчастину" - на запчастини?
·Архіваріус

ПОСТУП З КРАЮ
·Краєвид
·Слідчі комісії існуватимуть і надалі
·На полюсі теж потрібні гроші
·Парламентаризм - дороге задоволення

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·Край
·Чи знайдуть гроші для "Утел"
·Готуйтеся до значного подорожчання срібла
·Світ

ПОСТУП У СВІТ
·Світоогляд
·Мечіяра брали штурмом
·Берлусконі повалив 57-й уряд
·Австрія може вийти з ЄС
·Угорщину врятують українці

АВТО-ПОСТУП
·News
·Нове Audi A4
·Технічний огляд-2000

АРТ-ПОСТУП
·Останній романтик галицького класичного мистецтва
·Таїнство причащання до світла

ШАХІВНИЦЯ ПОТУПУ
·Бакай
·Бакай (продовж)

СПОРТ-ПОСТУП
·Ривалдо гратиме в "Лацiо"?
·"Смерть" "Манчестера" перед власними вболівальниками
·Українці на чемпіонатах Європи
·Спорт-бліц

POST-SCRIPTUM
·Календар
·Чого не треба робити з пейджером
·Гороскоп