На полюсі теж потрібні гроші
ПОМПА
Остап ЛЕШИК
Трохи не розрахували своїх фінансів організатори помпезної акції “Україна на полюсі”. Як наслідок, трьох осіб зі складу екіпажу літака Ан-28 першої української національної експедиції “Україна – Північний полюс-2000” “взяли у заставу” до повернення боргу за паливо. А налітали українські полярники чимало: близько 32 тис. дол.
Ціле щастя, що на полюс літали знані в Україні люди, в яких на батьківщині залишилося багато друзів. Як повідомив один з учасників експедиції, завдяки особистим контактам було знайдено (зібрано) необхідну суму. Тепер хепі-ендом мало б стати тріумфальне повернення “заручників” на рідну землю.
Дався взнаки і суто український підхід до справи: жити не за статками, зате вразити весь світ (а найбільше – рідну країну) своїм “подвигом”. А якій благородній меті мала б служити експедиція! Адже шлося про популяризацію України як спортивної й авіаційної держави. Акція також мала продемонструвати можливості українських виробників, оскільки вся екіпіровка й техніка вироблені в Україні. Але, всупереч очікуванням, стала свідченням чергових фінансових та організаційних негараздів.
“Експедицію було профінансовано у 5 разів менше, ніж було необхідно”, – заявив один з учасників експедиції “Україна – Північний полюс-2000”. Як наслідок, підкорювачам Арктики довелося харчуватися канапками, наготованими ще з дому, або оплачувати харчі з власної кишені. Через непроплату номерів упродовж деякого часу “кантуватись” у холі готелю, даючи змогу місцевим журналістам досхочу поспілкуватися з “популяризаторами України”. Однак, усупереч цим дрібним прикростям, десантування на Північний полюс таки відбулося, прапор України там було піднято. “Такі експедиції потрібні, але без помпи і політичних амбіцій”, – переконані учасники акції.
Два дні тому основна група все ж повернулася в Україну. Сподіваємося, що й інші недовго бавитимуть білих ведмедів у Заполяр’ї.
|
|
