Народ забуде Танюка
Євген ГУЛЕВИЧ
17 квітня в рамках традиційних заньківчанських вечорів у Львові побував народний депутат, голова Комісії ВРУ з питань культури і духовності ЛесьТанюк, знаний ще до початку своєї політичної діяльності як поет і режисер.
Є ті, хто намагається зробити все. Інтенсивно і за один вечір. Власне інтенсивність вечора-зустрічі Танюка полягла в тому, що впродовж двох з половиною годин він зумів перейти від мистецтва поезій до величезного блоку відповідей на політичні запитання, знову повернутися до поезій..., довівши цим, що ніяка безодня, навіть у часі, не може розділяти поезію та політику. Як висловився сам народний депутат – “поети можуть зробити більше, ніж люди розрахунку”.
Можна було написати цілу статтю лише про знаковість та символіку навколо організації таких вечорів, однак обмежимося лише вихопленням деяких цитат. Дуже доречно до сцени звучали з неї слова: “Я вчора був Гамлетом... Хто ж я тепер?”, – нагадуючи про режисерський період творчості Леся Танюка. Далі в контрапункті багатьох голосів однієї людини (даруйте певну тропізацію) лунало: “Єднайтеся, Гамлети, чи в жилах у вас вогонь уже згас?..”, – і маршовим ритмом закінчувалося: “Де наша віра?”
Звісно, будь-який різновид поезій цінний і корисний на свій час – ніхто ж не може спростувати корисність поезій. А втім, було б дуже добре, якби шанований депутат обмежився якимось одним проявом своєї натури. Йдеться про те, що публіка, – а в залі були практично самі рухівці, – явно чекала не поезій. Цим, скажімо, зумовлюється та драстичність ледь не всіх питань до героя вечора, з якою він мусив змагатися. Всеперемагаючий голос патетичних емоцій, видко, успадкував у Танюка естафету з поетичної патетики – політичні емоції квітли, буяли.
А втім, Ігор Калинець був “вдячний, що вельмидостойний Лесь Танюк запросив” його на часткову артикуляцію вечора. Він пригадав початки Танюка як театрального режисера в тій київській групі, яка, “очевидно, 62-го року розбудила тут трохи львівську інтелігенцію”: “Як митець ви здійснилися. Ви достойний послідовник Леся Курбаса”. Як до політика Калинець передав прохання: “Не будьте надто демократичними, будьте камікадзе... Зробіть останній прорив, бо буде трагічно (овації)... бо інакше народ забуде вас усіх”.
|
|
