На службі в суспільства Мальтійська молодь Львова
Роман ДИСАК
Львів’яни, мабуть, іще пам’ятають зимову благодійну акцію “Святий Миколай”, ініційовану “Мальтійською службою допомоги у Львові” (МСД у Львові), яка втретє відбулася в області з благословення владики УГКЦ Любомира Гузара. Тоді дарунки від Чудотворця отримали понад 2500 дітей у 23 дитячих будинках і школах-інтернатах 10 районів. Залишивши дітлахам теплі спогади, свято Миколая давно минуло. Знову тривають сірі, важкі будні... Та “мальтійці” й сьогодні навідуються до дітей в інтернати, допомагаючи їм не лише матеріально, але й духовно.
МСД у Львові до цих відвідин активно залучає молодь. Понад 20 юнаків і дівчат студентського віку, познайомившись із мальтійцями ще два роки тому, перетворилися на здружений, але завжди відкритий для новачків колектив. Сьогодні не без почуття гордості вони називають себе мальтійською молоддю і, дотримуючись давніх традицій мальтійців, популяризують багатовікове гасло: “Збереження віри і допомога потребуючим”. Час від часу молоді люди навідуються у Буківський та Роздільський дитячі будинки для розумово неповносправних дітей, аби пожвавити їхні будні цікавими забавами та подарунками.
З розповідей молодих мальтійців вибудовується приблизно такий алгоритм долучення до кола волонтерів МСД: “Спочатку ти приходиш з цікавості, згодом тобі подобаються ці люди, і ти почуваєш потребу у спілкуванні з ними, а потім усе це переростає у спосіб життя”. Хто ж такий “мальтієць” у розумінні цих молодих людей? Чому ця молодь так охоче горнеться до волонтерської роботи, за яку не отримує жодної платні? На ці запитання молоді мальтійці відповідають – кожен особисто за себе:
– Навіть достеменно не знаю, що означає бути мальтійцем. Але мені здається, що в його образі втілені якісь світлі, теплі частки людського серця. Мальтієць – це людина, котра прагне творення та гуртування, людина, налаштована на щось піднесене... А ще такі люди, на мою думку, прагнуть руйнувати бар’єри у стосунках і позитивному взаємовпливі один на одного і цим відрізняються від багатьох, хто хоче жити за рахунок інших.
– Я потребую спільноти, хочу почуватися потрібним, приносити комусь радість і дарувати свою любов. Тут я почуваюся впевненим у собі й маю можливість спілкуватися з цікавою та визначеною щодо свого шляху в житті молоддю, наближатися до Бога і бачити його любов у різних проявах.
– Спершу я приходила на зустрічі в МСД, щоби відпочити від напруженого тижня, забути про всі свої проблеми. Та одного разу вперше поїхала з молодими мальтійцями у школу-інтернат, і коли на власні очі побачила, як діти в ній потребують нашої допомоги та любові, зрозуміла, що моя мета в цій організації повинна бути зовсім інша. Я не хочу жити лише для себе і тепер часто замислююся, як зробити, щоби дітлахи в інтернатах теж чулися любленими, потрібними, могли всебічно розвиватись і проявляти себе, відкриваючи світ у його красі...
Молоді мальтійці разом навчаються, працюють, духовно розвиваються і, зрозуміло, відпочивають. Щороку наприкінці липня в містечку Підкамінь на Бродівщині мальтійська молодь самостійно проводить відпочинково-трудовий табір, навчальна програма якого спонукає її до соціально усвідомленої поведінки в повсякденному житті. Молоді люди в таборі беруть участь у щоденних літургіях і мають можливість пізнавати потреби та проблеми осіб, котрим необхідна допомога суспільства (осіб із фізичними та психічними вадами, самотніх літніх людей, сиріт тощо), практично допомагаючи місцевому психоневрологічному інтернату для хворих жінок, у стінах якого щоразу розташовується табір.
МСД залучає молодь до реалізації у Львові мальтійського проекту надання першої допомоги. Навчання охоплює вивчення реанімаційних заходів у поєднанні з вправами з манекеном, і третій рік поспіль доступне для всіх охочих віком від 14 років. Двоє молодих мальтійців, засвоївши курси, вже отримали звання інструкторів, а разом із ним і право викладати самостійно.
Мальтійська молодь залишається незмінною учасницею щорічної травневої прощі до Святоуспенської Унівської Лаври, яку з 1994 року організовує Товариство українських студентів-католиків “Обнова” спільно з отцями-студитами. Молоді прочани щоразу проходять пішки 64 кілометри шляху, зміцнюючись у вірі, навчаючись зі ще більшою відповідальністю ставитися до ближніх, насамперед фізично слабших за себе. МСД всіх прочан забезпечує гарячими зупами та медичним обслуговуванням (останнє бере на себе група молоді, яка на практиці засвоїла курс надання невідкладної допомоги). Щоразу у прощі беруть участь молоді інваліди з Реабілітаційного клубу мальтійців в Івано-Франківську. У дорозі їх обслуговує служба сервісу, до складу якої постійно зголошуються молоді волонтери. З кожним роком проща відбувається щораз організованіше, а тому кількість прочан помітно зростає.
Щотижня у п’ятницю молоді мальтійці Львова збираються на духовні бесіди, а двічі на рік у часі посту з’їжджаються до одного з санаторіїв у Брюховичах на триденні реколекції. Милуючись красою довкілля та чергуючи молитву з тишею, юнаки та дівчата розважають над Святим Письмом, сповідаються, беруть участь у нічних чуваннях. Програму духовних бесід і реколекційних заходів щоразу складають і з участю капелана провадять студенти Львівської духовної семінарії Св. Духа в Рудно. Так твориться спільнота, де кожен є рівним між рівними, де кожен кожному – духовний брат, де кожен має що сказати й уміє слухати, бо йдеться про Боже...
Нещодавно молоді мальтійці створили ще й суботній клуб англійського кіно, де не лише переглядають, але і обговорюють фільми англійською мовою, поліпшуючи її знання.
Зусилля мальтійської молоді Львова належно оцінили мальтійці Угорщини та Німеччини, – саме в цих країнах молоді львів’яни впродовж останніх років встигли відвідати європейські табори мальтійської молоді.
|
|
