Перспективи України в перетині “Срібного квадрату”
МАЛЯРСТВО
Напередодні відкриття в Перемишлі міжнародного бієнале малярства “Срібний квадрат 2000” один із членів журі – куратор, який представляв художників України, історик мистецтва доктор Орест Голубець – продовжує започатковану минулого тижня в “Поступу” розповідь про досягнення львівської малярської школи.
– Даруйте каламбур: “засвітитися” на бієнале тим художникам, що не потрапили у ваше кураторське поле зору – “не світило”?
– Присутність куратора не означала, що інші претенденти не могли брати участі в бієнале. Окрім пропозицій куратора, відбувався ще й відкритий конкурс, де всі охочі могли подати на огляд свої твори. Тобто вибір куратора суттєво доповнювали твори авторів з “вільної подачі”. Серед авторів, які виставляли твори на вільний огляд, було 50 українських художників. Журі вибрало 5 із них. Так, на бієнале потрапили Мирослав Ягода, Роман Листвак, Олекса Жиров-Манжелій, Микола Грималюк і Христина Гжегоцька. Цікаво, що Христина Гжегоцька як полька представляє національні меншини Львова. У середньому від кожної країни, окрім запропонованих кураторами, було відібрано ще 4-5 художників.
– А чому львівські метри не зголосилися до цього конкурсу?
– Якщо б представляти наше малярство в цілому, треба було б починати від таких дуже відомих постатей, якими свого часу були у Львові Карло Звіринський чи Роман Сельський, а нині є Володимир Патик, Любомир Медвідь, Олег Мінько. Але організатори бієнале ще на попередніх засіданнях визначили, що не варто залучати відомих митців. Бієнале розраховане (і це принципово) переважно на художників середнього і молодшого покоління. Тобто створене воно для підтримки тих молодих митців, які активно входять у світ мистецтва.
– А наші художники особисто мають якийсь хосен із цих виставок?
– Цьогорічне бієнале особливе, бо експонуватиметься не тільки в Перемишлі, а й у інших містах Польщі. Окрім того, виставку побачать у всіх країнах-учасниках. Для цього якраз і була визначена система кураторів. Кожен куратор відповідатиме ще й за демонстрування виставок у своїй державі. Протягом цього року виставка відбудеться спочатку в Угорщині, потім – в Україні (Львів), потім у Словаччині (Кошице). Такі міжнародні імпрези для нас важливі тим, що серед всіх тих країн, які беруть участь у цьому бієнале, Україна має найменше можливостей показувати себе за кордоном. Бо для нас усе ще існує візовий режим, особливо обмежені можливості побувати за кордоном, подивитися виставки такого рівня, показати свої твори на міжнародних конкурсах, фестивалях мистецтва та інших представницьких акціях у молодих художників. Те, що така виставка відбувається в Перемишлі, тобто дуже близько до нашого кордону, дало змогу позаторік відрядити зі Львова на виставку цілу групу студентів з нашого коледжу й академії. Побачити таку міжнародну виставку і порівняти критерії оцінювання міжнародного журі – це важливий досвід.
– Бієнале 2000 року буде організоване якось по-особливому?
– Міленіум зобов’язує! На бієнале скеровано досить значні кошти із Карпатського єврорегіону, внески від різних доброчинців. Виставка супроводжуватиметься великим кольоровим каталогом. Сама процедура відкриття 6 травня буде проведена на високому рівні. Бієнале дозволить учасникам, які отримають гран-прі, наступного разу організувати персональну виставку, тобто Мар’ян Олексяк у 2002 році буде представлений персональною виставкою.
– Коли й де можна буде побачити “Срібний квадрат” у Львові?
– Виставка запланована приблизно на 25 вересня і триватиме вона місяць. Є вже попередня домовленість із Музеєм етнографії, хоч не виключено, що експозицію представлятиме Палац мистецтв.
М. Г.
|
|
