Рушниця вистрілила
Так. Так. Так. Так.
РЕФЕРЕНДУМ
Дмитро ЯЦЕНКО
Отже, референдум “з народної ініціативи” відбувся. Його організатори отримали те, чого так бажали: з усіх чотирьох питань “так” зашкалило за 80%. Це підтвердило попередні прогнози про готовність народу голосувати за будь-які запропоновані питання, не вдумуючись у їхній зміст (і наслідки). Хто знає, може, якби в четвертому пункті запитальника на референдумі йшлося про трипалатний парламент, то й тоді відповідь могла б бути позитивною... Отже, тепер можна говорити, що надалі ми житимемо вже в дещо іншій державі...
Дамоклів меч референдуму, який зрушив з місця у неділю, було підвішено не позавчора. Ідея його проведення як засобу перерозподілу владних повноважень між президентом і парламентом – виникала вже двічі. Рушниця ж на стіні з’явилася в 1995 році, коли мало не відбувся плебісцит на тему, кому народ більше довіряє. Але тоді протистояння між главою держави та депутатами завершилося компромісом – Конституційним договором. Рушниця могла вистрілити і через рік, під час прийняття Основного закону. Леонід Кучма лякав у ті дні парламент референдумом, але марно, бо прийнята тоді Конституція виявилася “недосконалою”. І ось нарешті виборці надали гарантові Конституції додаткове право розпуску законодавчого органу у разі, якщо парламент протягом місяця не зможе сформувати більшість або затвердити протягом трьох місяців бюджет.
Тепер у питанні скасування депутатської недоторканості парламентарії матимуть серйозні проблеми у відносинах із виконавчою владою. Чинник імунітету досі гостро поставав лише у двох випадках – з Юхимом Зв’ягильським та Павлом Лазаренком, а крім того, було чимало запитів, які Генпрокуратура серйозно так і не розглядала. Така вибірковість наводить на думку, що позбавлення депутатів недоторканості зовсім не означатиме автоматичного арешту всіх порушників закону, які серед них є. Але зробить декого значно слухнянішим. А мета знайдеться. За версією народного депутата Сергія Головатого, прагнення позбавити парламентаріїв імунітету пов’язане з тиском окремих кланів на Президента для встановлення авторитарного режиму, щоби згодом можна було повернути в Україну тіньові капітали.
Про переваги двопалатного законодавчого органу говорити зарано, бо ще ніхто достеменно не знає, яким він буде. Його недоліки відчують передусім партії: їхня вага у Верховній Раді може відчутно зменшитися. З іншого боку, зменшення депутатського корпусу до 300 осіб (і збільшення розміру виборчих округів) поставить на виборах “грошові мішки” поза конкуренцією. Потужніше представництво регіональних еліт з часом може призвести до посилення сепаратистських тенденцій. І не лише в Криму, бо, може, і Галичина захоче автономії...
Тепер можна чекати чергового загострення між Президентом і парламентом: коли Верховна Рада почне розглядати результати референдуму. На те, що зміни до Конституції будуть легко прийняті депутатами з першого разу, шансів небагато: лояльна до глави держави більшість не має необхідних 300 голосів. А тому можливі варіанти: розпуск парламенту, дострокові вибори etc.
Продовження теми – стор. 3, 7
|
|
