BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 15 квітня 2000 року |

Якщо Львів – перлина, не варто її кидати перед свиньми

Вікторія САДОВА

За завісою непрозорої інформаційної політики міськради можна необґрунтовано зруйнувати всі архітектурні пам’ятки Львова, і це минеться безкарно.

У патогенному інформаційному полі

Не тільки журналісти знають, як складно буває довідатися у виконавчих органах про певні містобудівничі проекти. Деякі громадські організації (ТШЛ чи навіть ІКОМОС) можуть роками безрезультатно чекати відповіді на свої листи. А зміст оприлюднених через ЗМІ відповідей інколи має на меті зовсім протилежне завдання: не проясняти ситуацію, а навпаки, затуманювати.

Зацікавившись торік, чому в звіті про роботу виконавчих органів Львівської міської ради (“Ратуша”, №9 (871) за 1999 р.) міський голова у дивовижно оригінальний спосіб оцінив діяльність інформаційного центру за звітний період. Я, на жаль, так і не змогла отримати чіткої відповіді від начальника інформаційного центру. Колега відмовлявся коментувати до затвердження на сесії положення про його структурний підрозділ і на всі запитання говорив лише одне: “Ми діємо в межах Конституції і законодавства про ЗМІ”.

Мені ж залежало на тому, аби докладніше довідатися про “єдину інформаційну політику”. На думку про те, що така існує, наштовхували слова міського голови: “Працівники міськвиконкому не дотримуються єдиної інформаційної політики. Часто висловлювання працівників виконавчих органів ради та міських комунальних підприємств не збігаються з офіційними повідомленнями інформаційного центру. Ця тенденція зберігається ще з минулого року, Тому, очевидно, є підстави говорити про активізацію ведення внутрішньої інформаційної роботи у самій міській раді або про її відсутність взагалі.
Доцільність зовнішньої інформаційної роботи вже ні в кого не викликає сумніву. Проте згадані незбіжності негативно впливають на вже проведену роботу, зовнішній імідж міської ради.” Далі йшлося про ускладнений процес формування громадської думки, про важливі проблеми міста через погане технічне забезпечення центру, запізніле надходження інформації та відсутність регулярного муніципального періодичного видання тощо.

Тепер міськрада має власне періодичне видання. Відтак через нього стала виднішою в дії і “єдина інформаційна політика”. Здається, полягає вона у дозуванні вибіркової інформації, яку міському голові, міськраді (а ще більше – виконкому) з якихось кон’юнктурних міркувань вигідно оприлюднювати.
Цікавитися якимись даними у начальників департаментів чи відділів не варто: не годиться заважати державним мужам працювати над важливими проблемами міста. Задовольняти жадібну до знань громадськість повинен інформцентр. Робить він це, щоправда, у предивний спосіб. Ні, тут не йдеться про відмову в акредитації журналістам з “недружніх” видань, забезпечення прес-релізами чи вільним кріслом на прес-конференції! Просто за окремими пунктами з розпоряджень міського голови можна простежити, що саме є першочерговим в інформаційній політиці: “Інформаційний центр має забезпечувати висвітлення урочистих заходів у засобах масової інформації”. Переважно важливість решти подій є факультативною, бо вони не мають такого чіткого припису щодо їх оприлюднення.

Наприклад, ніхто не поспішає інформувати громадськість про спорудження багатоповерхових підземних автостоянок на місці Низького замку і руїнах будинку на пл. Міцкевича, 10, проте всім чомусь накидають думку про необхідність такого перспективного проекту, як фунікулер на Високий замок. Не поширюються й про те, що зруйнування “вивихнутого” будинку нині визнано протиправним. Мовчать і про хід кримінальної справи проти СП “Технобуд” за знесення пам’ятки архітектури на пр. Свободи, 45 (де, до речі, 17.03.2000 склалася загрозлива ситуація, про яку попереджали фахівці: порушилися сусідні будинки). І тому коли навіть завалиться півміста, городян усе одно годуватимуть солоденьким сиропчиком про “внесення Львова до списку світової спадщини ЮНЕСКО”.

Отак на цьому патогенному (чи патокогенному) інформаційному полі визріває спекулятивна тема: славнозвісне “внесення до списку ЮНЕСКО”. Здається, воно посприяло хіба що створенню деяким владцям привабливого іміджу, і вони й тепер не від того, аби при будь-якій нагоді козирнути цим фактом. Та Львову ця радісна подія мало чим зарадила, бо керівництво міста не надто прислухається до порад і вимог як ІКОМОСу, так і ЮНЕСКО, не кажучи вже про те, що ратуша вперто ігнорує національне пам’яткоохоронне законодавство.

Погляд із Києва на львівські руїни

Про ігнорування: це не злісне очорнення влади. Це оцінка стану справ, яку виклав голова Держбуду В. Гусаков у відповідь на листи ТШЛ. За словами В. Гусакова, Держбуд поділяє занепокоєність станом збереження будівель історичного середмістя, тож надіслав у Львівську облдержадміністрацію та міському голові Львова листа, у якому зажадав “навести належний порядок в цих питаннях, строго дотримуватися чинного законодавства, в тому числі й нормативно-правових актів Держбуду України. Якщо з боку відповідних органів державної влади Львівської області та органу місцевого самоврядування м. Львова не буде вжито належних заходів, Комітет змушений буде поставити питання про службову відповідальність посадових осіб органів у справах містобудування, архітектури, охорони пам’яток містобудування і архітектури”.

Ось так. Не встигли нагородити державною відзнакою керівника управління охорони історичного середовища, як світить йому “службова відповідальність”. Стосується це, мабуть, безпосередньо й головного архітектора міста, якому – за химерною логікою – підпорядковується Управління охорони історичного середовища, створене замість незалежної дирекції Державного історико-архітектурного заповідника. Хоч важко собі уявити, як це підлеглий має контролювати, чи дотримується начальник пам’яткоохоронного законодавства.
Та й сам головний архітектор міста вважає рішення управління охорони історичного середовища лише рекомендаційними, тобто не зовсім повноцінними за статусом. Тому обидва ці керівники в унісон стверджуватимуть, що у Львові не відбувається необґрунтованого руйнування споруд чи їх незаконного знесення. Вони вважають, що відбувається тільки природна руйнація. Тобто все списують на вікове старіння і гідрологію.

Але В. Гусаков, звертаючись до В. Куйбіди, воліє називати речі своїми іменами: “Останнім часом у Держбуд України надходять звернення щодо численних порушень чинного законодавства, пов’язаних із необґрунтованим руйнуванням споруд – пам’яток архітектури національного та місцевого значення, розташованих у межах історичного середмістя Львова, яке оголошене Державним історико-архітектурним заповідником та включене до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Зокрема, з листом аналогічного змісту, в якому наведені конкретні факти руйнування історичного середовища Львова, звернувся Президент Товариства шанувальників Львова І. Могитич. Як видно з цього листа, відповідні структурні підрозділи облдержадміністрації та виконкому Львівської міськради проігнорували рішення Науково-методичної ради з питань охорони та реставрації пам’яток містобудування і архітектури Держбуду України від 31.03.98, яка розглядала питання щодо пам’яток архітектури на пл. Міцкевича, 9, 10.

Окрім того, Управління містобудування і архітектури львівської облдержадміністрації та правління охорони пам’яток виконкому Львівської міськради систематично ігнорують обов’язкові для виконання нормативно-правові акти з питань забезпечення охорони пам’яток містобудування і архітектури, зокрема наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 02.06.99 №128 “Про державний реєстр національного культурного надбання (пам’ятки містобудування і архітектури), “Тимчасовий порядок погодження приватизації (відчуження) об’єктів, що є пам’ятками містобудування і архітектури місцевого значення, затверджений за погодженням з Фондом держмайна та Мінкультури наказом Комітету від 19.01.98 № 8, а також вимоги чинного законодавства України щодо погодження розміщення зовнішньої реклами в охоронних зонах пам’яток архітектури національного значення з Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України.

Незважаючи на наші наполягання, своєчасно не виконане доручення КМ України від 11.10.99. № 22309/2 до доручення Президента України від 16.10.99 №1-14/1316 щодо розробки Національної програми збереження і використання пам’яток архітектури та історичних міст.

Прошу дати доручення відповідним управлінням Львівської облдержадміністрації та виконкому Львівської міськради вжити невідкладних і вичерпних заходів щодо суворого дотримання встановленого порядку вирішення питань, що стосуються збереження архітектурно-містобудівельної спадщини, безумовного і своєчасного виконання доручень центральних органів влади, а також
доповісти Комітету про вжиті заходи”.

“Біла брехня” проти очорнення

Навряд чи – з огляду на “єдину інформаційну політику” – львів’яни мають шанс знайомитися з подібними епістолами. Проте ТШЛ вважає за доцільне домагатися прозорої інформаційної політики як щодо новітніх містобудівних проектів, так і дотримання пам’яткоохоронного законодавства.

Наприклад, досить дивно було довідатися з вуст міського голови, що проблема забудови Святоюрської гори “виссана з пальця”. Бо особисто В. Куйбіда ще 14.10.94 у листі до голови УГКЦ Мирослава Івана кардинала Любачівського повідомляв, що Львівський міськвиконком вважає можливим будівництво патріаршої курії УГКЦ (йшлося про кількаповерхову споруду курії, прес-центру, радіо й телестудії, редакції газети “Мета”) “за рахунок саду ансамблю Собору Св. Юра зі сторони вул. Листопадового чину”. Це ж саме тому ж таки адресатові 29.11.94 рекомендував заст. начальника управління містобудування і архітектури Я. Кушнір: “питання розвитку будівництва... рекомендуємо вирішувати в комплексі споруд Святоюрської Гори та, в першу чергу, на території радіопередавального центру по віл. Міцкевича, 28, що передана Львівській архієпархії”. Та й за рік до цього, а саме – 15.12. 93 заступник голови міської адміністрації С. Луців повідомляв главі УГКЦ, що “одним із можливих варіантів...може бути розміщення окремих служб курії двоповерховому будинку №28 по вул. Міцкевича, який поки що займає радіопередавальний центр, але закріплений розпорядженням міської адміністрації за УГКЦ та будівництвом 3-поверхової споруди на цій ділянці... Для реального вирішення питання про розміщення цього будівництва... рекомендуємо через “Містопроект” розробити проектні пропозиції на розміщення будівництва на вказаній ділянці та подати в Головне управління архітектури і містобудування на розгляд”. Отже, твердити владцям, що на рівні міста ніколи не піднімалося питання забудови Святоюрської гори, принаймні некоректно.

Такою ж “білою брехнею” можна вважати і повідомлення через місцеву пресу про те, що внаслідок будівельно-монтажних робіт на пам’ятці архітектури ХVI ст. (ох. №326/23) офіцини будинку №25 на пл. Ринок “пам’ятка не постраждала”.
Насправді ж експерти твердять інакше. Члени ТШЛ 20.03.2000 виявили, що на об’єкті провадяться роботи з розбирання бічної і тильної офіцини, вже розібрані дахи і частково стіни верхнього поверху, безповоротно втрачено парцелярну стіну між буд.№25 і 26, яка мала збережені білокам’яні кронштейни галереї XVI ст. Такі ж кронштейни є на тильній офіцині буд. №25, і їм також загрожує знищення. Оскільки неодноразові звернення до управляння охорони історичного середовища про постійне руйнування пам’яток не дають жодних результатів, ТШЛ звернулося до начальника управління архітектури і містобудування ЛОДА І. Олійника. До речі, ця особа підтримує ініціативу з відновлення заповідника, що забезпечило б принципову непоступливість виконавським структурам, які затверджують проекти злочинного нищення міста, що недарма скидаються на ретельно сплановану – за асоціацією з практикою російських вояків у Ічкерії – “зачистку території”.

Ще одна “біла брехня” стосується тактики “вибивання” в центру коштів на відселення мешканців з аварійних будинків (не ставимо під сумнів те, що міськрада вигідно провадить закупівлю нових помешкань). Цікавою була підбірка слайдів, яку задля наочності демонстрували в РОКСі на недавній виїзній нараді міністерства з надзвичайних ситуацій: Соборна, 14, Соборна,12 а, Соборна 15, Ів. Федорова, 28, Братів Рогатинців, 18, Сербська, 3, Міцкевича,5... Можливо, саме такий відеоряд спонукав
М. Гладія зронити сакраментальне: “Нема логіки в центрі...” Хоч видається, що є. Бо як тоді пояснити зумисне приречення площі Соборної? Полишені мешканцями будинки приречені на миттєве саморуйнування. А кошти ж “вимантачують” на “порятунок історичного середмістя”. Таке ж цільове призначення мають і гроші, які мають надходити на ремонтно-реставраційні роботи гостроаварійних пам’яток архітектури у центральній частині Львова згідно з ухвалою львівської міськради від 13.05099 №228 “Про спрямування коштів від орендної плати за нежитлові приміщення на ремонтно-реставраційні роботи у центральній частині м. Львова”. Отже, варто поцікавитися, на які конкретні об’єкти вони надходять.

І ось тут уже кожен львів’янин може сторопіти. Бо з того довжелезного переліку об’єктів, на які торік виділили кошти, хіба лише деякі є справді аварійними пам’ятками архітектури. Решта – такі ж аварійні, як будинок облради, за словами
С. Сенчука. Переважно це кам’яниці на проспекті Шевченка і проспекті Свободи, вул. Князя Романа, Коперника – тобто причепурені до саміту об’єкти. Відповідно і перерахування коштів на рахунок приватних фірм виглядає дещо дивним. У наступному спецвипуску сторінки ТШЛ редакція має намір опублікувати інформацію про виплату за виконані на так звані ремонтно-реставраційні роботи. Сподіваємося, що це не буде потрактовано як очорнення “білої брехні”.

POSTUP - ПОСТУП
№ 70 (514), субота
15 квітня 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Матеріали з продовженням
·“Хвиля Свободи” накрила Львів
·Росія ратифікувала застарілий договір

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Кілька слів
·“Хвиля Свободи” накрила Львів
·Павловський – за третій шлях для України
·Рятування людини, яка народжується
·Діагональ співпраці

НАША СТОЛИЦЯ
·Масові заходи так і не впорядковано
·Ліві теж уміють пікетувати
·Екуменізм в історії Церкви
·Фатальна “Мама-Мія”
·Архіваріус. Про що писала львівська преса 15 EA?OI?

ПОСТУП З КРАЮ
·Краєвид
·Мадлен Олбрайт буде ставити умови
·Закон про політичні партії: поневіряння тривають
·Завтра — референдум

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·Край
·Дефолту не буде
·Оптимістичні прогнози МВФ
·Світ

ПОСТУП У СВІТ
·Світоогляд
·Тепер трясуть гроші з Австрії
·Маніфестація проти мас-медіального терору
·Єдиний порятунок – стати прем’єром
·На вишкіл до Бен Ладена

КНИЖКОВИЙ ПОСТУП
·Наука про цивілізацію як нова основа гуманітарної освіти
·БІБЛІО-ТЕЧКА

ТОВАРИСТВО ШАНУВАЛЬНИКІВ ЛЬВОВА У ПОСТУПІ
·Якщо Львів – перлина, не варто її кидати перед свиньми

ЦЕРКВА У ПОСТУПІ
·Церква і суспільство: творення сув’язі

ЦЕРВА У ПОСТУПІ
·Християнсько-соціальні візії

ЦЕРКВА У ПОСТУПІ
·Є макет реконструкції Святоюрського парку

СПОРТ-ПОСТУП У СВІТ
·“Кубок Лева 2000” – у журналістів Львова
·Медведєв знову показує свою найкращу гру
·“Козачка” та “Динамо” їдуть грати у Росію
·Спорт-бліц

POST-SCRIPTUM
·КАЛЕНДАР
·ГОРОСКОП