Є макет реконструкції Святоюрського парку
кореспондент Ватиканського Радіо
Кость ЧАВАҐА
Свого часу я мав приємність висвітлювати в пресі діяльність надзвичайно активної групи молодих львівських художників і архітекторів з майстерні на вулиці Друкарській. Орест Скоп, Олег Микита, Микола Прокопович, Ігор Прокопенко та ще кілька талановитих мистців серйозно заповзялися повернути Львову європейський шарм. Запам’яталось, як одного разу Олег Микита в оточенні колег-співавторів обережно ніс на руках новенький макет реконструкції верхньої частини митрополичого саду на Святоюрській горі. Було це в середині 80-х років. А пригадався той момент під час недавнього “круглого столу” в сесійній залі ратуші, коли зайшла мова про подальшу долю зеленого масиву, що прилягає до митрополичого палацу.
Зустрівши Олега Микиту, я поцікавився, чи, бува, не зберігся згаданий макет. Виявилося, що його передали тодішньому намісникові Московського патріархату на Святоюрській горі митрополитові Никодиму. Хтось колись нібито бачив той макет на горищі митрополичого палацу. Невдовзі разом з Миколою Прокоповичем, котрий нині є членом дорадчої Координаційної ради при Львівській митрополії УГКЦ, ми піднімалися крутими вузенькими сходами понад митрополичими палатами. І відразу натрапили на макет.
– Тоді, у 80-х роках, – каже Микола Прокопович, – у Львові проводили низку заходів для того, щоби привести до належного рівня основні споруди, які були в списку охорони пам’яток історії та архітектури. Великі за обсягом роботи провадилися на Ринковій площі, в ансамблі Бернардинського монастиря. Дійшла черга й до Святоюрського комплексу. Наша творча група взяла для опрацювання відтворення партерної частини митрополичого палацу. Ми виконали необхідні дослідження і пошуки. Знайшли авторські проекти Меретина, у тому числі й нереалізований через смерть автора проект партерної частини. Послідовник і виконавець не цілком зреалізував той проект. Опираючись на розробки Меретина і, звичайно, додавши своє бачення, ми зробили проект реконструкції партерної частини. Дуже актуальним є обговорення цієї проблеми тепер, на “круглому столі”. Тоді не було сили і не було кому тим заопікуватися. Наш проект так і не був реалізований, фактично, він не отримав життя. Про нього мало знали, тож так він і припадав порохами, а вся праця змарнувалася. Правда, збережений проект реконструкції і зібрані нашою групою матеріали можна нині використати в світлі згаданого обговорення щодо майбутнього Святоюрського комплексу. Збереглася частина графічних матеріалів і, що найважливіше, – макет, який ми зробили тоді згідно з проектом.
Нарешті в митрополичому саду почали демонтувати одну вежу. Тоді, у 80-х, ми не могли вирішити це питання, бо відомо, ким конструювалася територія саду. Ми хотіли розробляти й проект нижньої частини партеру, але на ту територію взагалі не можна було потрапити. Ще тоді ми подавали текстові й ескізні натяки відносно того, як відтворити митрополичий сад і, можливо, включити його в організм міста. Мали багато напрацьованого. Нині це було б дуже доречним з огляду на великий ювілей – 2000-ліття від Різдва Христового. Всі автори згаданого проекту і макету є у Львові, й вони могли б завершити цю роботу. Для всіх нас доля Святоюрського комплексу є архіважливою.
|
|
