Християнсько-соціальні візії
На шляху до громадянського суспільства в Європі
ФОРУМ
Ігор МЕЛЬНИК
Минулого тижня у німецькому містечку Бад-Гоннеф, що біля Бонна, відбувся ІІ Європейський соціальний тиждень на тему “На шляху до громадянського суспільства в Європі – християнсько-соціальні візії”. У цьому форумі взяли участь делегації з 30 країн Європи, переважно представники громадських організацій християнського спрямування. Від України прибуло близько десяти осіб. Зокрема – за сприяння Фонду святого Володимира – приїхали професор Ярослав Дашкевич, депутат Верховної Ради України Олег Тягнибок.
Громадянське суспільство
Основною темою нарад, які проходили у будівлі Католицького соціального інституту Кельнського архієпископства, було поняття “громадянське суспільство”, яке, на думку західних політиків та політологів, мало б змінити звичні дефініції понять “капіталізм”, “соціалізм”, “соціальний прогрес”...
За визначенням декого з доповідачів, громадянське суспільство – це суспільство, в якому люди є вільними, але повинні мати відповідальність. “Любов і право – на цьому ґрунті ми повинні знайти майбутнє європейське суспільство,” – заявив Дойкле Терпстра, голова ініціативної групи “Європейського соціального тижня”.
Місією Європи повинен стати пошук суспільної бази для морального оновлення, бо від цього значною мірою залежатиме цивілізаційний вибір ХХІ століття. Що ми виберемо – чи матеріалізм безконечного виробництва та споживання, чи християнський ідеалізм? У найбагатших країнах Європи (поряд з економічним процвітанням та високими життєвими стандартами) існують сфери страждання, безробіття, морального спустошення та приреченості.
Апостольський нунцій при Європейській Спільноті, монсеньйор Фаустіно Сайнц наголосив на необхідності віднайти “душу старого континенту” на дорозі до єдиного цивілізованого суспільства у Європі й нагадав слова Івана Павла ІІ, що людина має мати пріоритет у сучасному світі.
Натомість голова Європейської комісії, професор Романо Проді сказав, що Європа має свою душу і наше завдання – не замикатися лише у кордонах своїх держав. Бо в кожній з них – Франції, Італії, Німеччині – треба думати разом, щоби знайти своє місце в процесі глобалізації й бути готовими до взаємного інформаційного впливу та перемішування культур, бо поряд з інтеграцією повинна посилюватись ідентичність локальних спільнот у європейському просторі.
Зупиняючись на мовній проблемі, професор Проді наголосив, що наші діти мусять вчити інтернаціональні робочі мови для взаємного порозуміння, але не забувати про свої власні національні мови, щоб їх не втратити. “Якщо ми не побудуємо етичного громадянського суспільства – ми нічого не варті!” – сказав на завершення голова Єврокомісії.
Доповідачі багато говорили про розвиток у західноєвропейських країнах громадських організацій, зокрема християнських, про їх роль у політичному та економічному житті, а також у вирішенні проблем довкілля. Однак чомусь майже нічого не говорилося про значення у цьому “громадянському суспільстві” таких важливих інститутів, як виконавча влада, адміністрація, військо, правоохоронні органи... Можливо, на Заході ці інститути настільки органічно вписались у суспільне життя, що їх і не помічають?.. До речі, за час свого кількаденного перебування у Бад-Гоннефі та його околицях я не бачив жодної людини в однострої поліції, хоча кілька разів на день доводилося проходити біля місцевого відділку.
Візії Європи
Про них говорили майже всі, однак кілька спеціальних доповідей були цілком присвячені цій темі. Пані Мєт Смет, член Європарламенту, вважає, що насамперед необхідно укріпити демократію, добиватися заміни двопартійної системи влади, яка фактично існує у багатьох країнах, багатопартійними коаліціями. Щодо розширення ЄС, то спочатку йдеться про 9 країн, хоча не виключено, що їх усіх згодом може стати і тридцять. Наскільки далеко піде Європа, чи включить до себе Україну, – поки що залишається предметом дискусій. Західна Європа несе великий фінансовий тягар у зв’язку з “підтягуванням” Іспанії, Португалії, Греції, Ірландії, Східної Німеччини до загальних стандартів ЄС, І витрачати більше 1% ВВП на аналогічні операції щодо країн Центральної та Східної Європи “в часи рецесії та безробіття” західноєвропейські країни не можуть, бо повинні думати насамперед про власних громадян.
Натомість колишній президент Польщі Лех Валенса закликав західних політиків не заспокоюватися, бо зберігається загроза комуністичної контрреволюції, тому необхідно створити щось на зразок “Плану Маршалла” для Центральної та Східної Європи. І це треба зробити вже, бо завтра може бути пізно, і тоді ми будемо мати “слов’янську імперію Лукашенка-Путіна-Мілошевича”. Якщо ми цього не зробимо, то можемо втратити подарунок, який отримали від Бога.
Українська тема.
На цьому форумі організатори не передбачили виступів українських доповідачів, однак про Україну згадувалося чи не найчастіше порівняно з іншими державами, насамперед завдяки активній роботі нашої делегації.
Зокрема, Романо Проді заявив, що він готовий до діалогу з Україною щодо її вступу до Європейської спільноти, і навіть піднімав нещодавно це питання під час зустрічі з Віктором Ющенком. Але Україна повинна спочатку навести у себе лад, і лише тоді можна буде з нами говорити. Він вважає, що в Україні повинні бути проведені реформи не на папері, а в реальності: перехід до ринкової економіки, політична структуризація суспільства, встановлення правових рамок в усіх сферах життя. Головне, щоб ініціатива йшла не тільки від влади, а щоб усе суспільство цього хотіло.
Лех Валенса сказав, що через 20 років це питання вже не стоятиме. Тобто що тоді або Україна вже буде у Європі, або Європа назавжди втратить Україну.
Узагалі ж, відчутною була велика ментальна різниця між делегатами зі Сходу і Заходу Європи. Наші західні колеги ніяк не могли зрозуміти, чому східні європейці не хочуть спілкуватися російською мовою, хоча майже всі вони її знають. Багато речей їм важко осягнути, не знаючи реалій нашого життя, але для того й проводяться такі конференції, щоб християни різних країн знаходили шляхи до порозуміння.
А європейського громадянського суспільства поки що не існує, бо є лише його уламки в окремих державах, і починається процес його творення, який, можливо, приведе до суспільства миру і справедливості. Про це просили Господа всі учасники форуму під час завершальної екуменічної молитви.
|
|
