BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 13 квітня 2000 року |

Юзьо ОБСЕРВАТОР


Юзьо Обсерватор знову з вами щочетверга!!!

Боже мій! Не віриться! Вмовкло! Заходжу туди, забігаю сюди – не чути. Прислухаюся, наставляю вуха, мов заєць – а бігме, жи заткалосі!

А я не казав, жи наш славний пан губернатор – то є справжій лицар і оборонець землі Галицької?

Після такої тривалої експансії кацапів на наш ефірний простір нарешті завдано ворогу нищівної поразки. І я можу цю перемогу порівняти тільки з перемогою під Конотопом, поставивши ім’я пана Стефця поруч із іменем гетьмана Виговського.

І я вже бачу, як тисячі українських муринів, метисів, креолів співають осанну нашому панові губернатору за те, що вже не будуть ві Львові методично вбивати у кнайпах негра. Душа радіє і розквітає. Є Бог на землі!

Пантеон

На вічі-реквіємі пам’яті В.Чорновола перед пам’ятником Шевченку ведучий Я.Кендзьор сказав:
– До національного пантеону увійшли такі постаті: Євген Коновалець, Юрій Шухевич (павза)... Роман Шухевич, Степан Бандера, В’ячеслав Чорновіл...
Певно, жи мусив хтось його загіпнотизувати. І я навіть знаю, хто, але ніц не вповім, хіба би мене лямпкою припекли в одне місце.

ВИСОКИЙ ЗАМОК

24 березня газета видрукувала матеріал “Сода: ще одна “біла смерть”, який слово у слово збігався з однойменним матеріалом у “Московском комсомольце”. При цьому не було вказано джерела, та Юзьо тілько плечима стенув: та нехай...

Але 31 березня раптом бачу продовження “Сода: ще одна біла смерть”, який знову ж таки слово у слово повторює ще один матеріал “МК”. При цьому газета запевняє: “У зв’язку з великим зацікавленням читачів до матеріалу... ми адресували свої запитання докторові мед. наук... С.В.Нальотову”. З цього виходить, що обидві газети запитували одну і ту ж особу однаковими запитаннями й отримували однаковісінькі відповіді. А це, погодьтеся, можливе тільки з допомогою телепатії. Хіба би нє.

ВІРУЮ

О, дожилися! Маємо ше їдного обсерватора. Газета втворила свою рубрику “Видюще око”, щоб обсервувати все, що сі пише на теми релігійні. “Схоже, світську журналістику охопила пошесть писанини на релігійні теми. І вже такі “перли” видають, що сам Юзьо Обсерватор з “Поступу” не годен все це чтиво ретельно прообсервувати. Отож допоможу ближньому”.

То і я в боргу сі не лишу і пообсервую “Вірую”. Звернув мою увагу репортаж “Вірмо Богові, а не екстрасенсам”, де наведено слова однієї духовної особи: “Такі популярні нині лікувальні методи як гомеопатія, акупунктура, акупресура, іридодіагностика ґрунтуються на окультних науках та східних філософіях, на магії, а тому для християн абсолютно неприйнятні”.

Святі слова, і Юзьо, який не є навіть паламарем, давно про це писав. Але чому досі Церква не зробила жодного рішучого кроку, спрямованого проти навали ворожбитів, чаклунів, знахарів та іншої нечисті? Чому Церква не висловила своєї позиції твердо та голосно, а не в газеті, яку читає обмежена кількість осіб? Якщо не всі конфесії, то бодай УГКЦ могла би зобов’язати всіх священиків проголошувати анафему всім цим чаклунам і пройдисвітам-екстрасенсам, котрі приїжджають сюди тільки на зарібки. Це можна було би чинити щонеділі.
Тим часом читаємо про чергову конференцію, на якій про все це, щоправда, говорилось, але в надто вузькому колі.

Церква могла би зобов’язати всіх вірних, котрі користали з послуг посланців нечистої сили, сповідатись і приймати покуту. З нечистю треба боротися рішуче і без цереґелів. Тим часом львівські газети, з одного боку, публікуючи релігійні статті, вітаючи нас із усіма релігійними святами, охоче друкують також оголошення різноманітних відьмаків. “Її боїться нечиста сила... – проголошують газети про одну з численних знахарок. –
Протягом багатьох років ця тендітна жінка майже кожного дня перемагає зло”.

Новоявлені знахарки позують до фоток із піднятими руками, копіюючи поставу Богородиці. Чи це не блюзнірство? Чому Церква про це мовчить? Чому не відлучить від свого лона тих газетярів, котрі друкують це свинство, свідомо дурять своїх читачів, наживаючись разом із шарлатанами на чужих болячках?
Усі ці пройдисвіти подають номери ліцензій, виданих у Міністерстві здоров’я. Та це брехня, бо ліцезій на знімання вроків чи відвертання чарів ніхто не видає.

Я розумію, що на мене образяться цілком поважні видання, бо ж їхні працівники не ходять на ті сеанси, а реклама коштує гроші. Добре, але підіть подивіться, що робиться на тих сеансах. Подивіться, якими методами буцімто зцілюють хворих. Чомусь жодна газета не надрукувала ЖОДНОГО свідчення реальної особи, під листами стоять або ініціали, або прізвища без місця проживання, а коли є і те, і друге (у надзвичайно рідкісних випадках), то воно фікція. Ні в телефонному довіднику, ні в адресному бюро не вдалося відшукати авторів листів. Усе це просто велика брехня, і чомусь про це має мужність сказати галицький блазень Юзьо, а не ЦЕРКВА!

Листи

Шановний п. Юзю,
Певні, знаєте таке старе приповідало, жи нема пророка в своїй вітчизні. Ади, дивітсі, та то сьвіта правда! Заки ми сі вдома розглідаєм за яким-таким провідничком, то ту, в Торонто, вже такого давно знайшли. І вже йому названий музей є, зак ше живе. Бо то такому, жи колись вмер, і дурний потрафи зробити. Придумала тотой музей ім. Леоніда Макаровича така собі колишня вихованка львівського пансійону шляхотних дівиць, а тепер одноосібний директор пансійону для старших людей пані Євгенія Пастернак. Тєжко сі здогадати, шо мают спільного ті три молоді кубітки на знимці до імені Л.М.Кравчука, але, певні, пані директор шось знают, шо ми нє, бо навіть мают від першого президента медалю, але не відаю за що, то не хочу здурити. Аби-сьте Ви, пане Юзю, не мали сумніву, жи то ходи за нашого, то тилько Вам по великім ціху на вухо скажу, шо той наш Макарович вже має в тім пансійоні ґварантовану собі на старість кімнату. І туткай в Канаді, кожен їден, хто вміє читати по-українськи, знає, жи дістав він колись урочисто від пані директорки навіть ключика до тої кімнати, і може там іти, як скоро му сі схоче. То-то маємо сі тішити, що не треба буде мати парха на старість з тим нашим Леонідом Першим, а той Другий, то, може, ше буде вигравав кілька разів, то йому так і зийде... Ну, і нам якось також. На тім жичу Вам, пане Юзю,
з-за моря здоров’їчка, і жиби-сьте теж дослужили до якого музею.
Мацько Зальондинський з Торонто
Ну, видите, яка діяспора бистра! Та ми ту мусимо так само хутенько прижиттєві музеї створювати, бо заки наші герої ше живі, то можуть ше й самі спонсорами бути.
Для початку організував би музей пана губернатора. Він чоловік заможний, заради музею на мотоцикля пересяде або на роверка. А як покличе його архангел Михаїл до свого небесного вояцтва, то мож буде зробити мавзолей з мумією. І всі би ходили до тої мумії, і хто би цьомкав, а хто би і по писку бив, але всім би було добре. А перед музеєм – аграрний памнітник. Вели-и-икий бразилійський банан. Отакий-во!

Бразилійський гаразд

Вернулися! А я думав, жи попросять азилю. Нє, приїхали. І я си страшно тішу, бо так могли зробити іно великі патрійоти. Хоча я вважаю, жи вони трохи поквапилися, бо тра’ було там лишитись і організувати бразилійський аграрний комплекс.

Я си тілько уявляю, як тішили би ся “Ратуша” і “ЗВУ”, якби вони не вернулись. Обидві газети стали шпіґати губернатора, жи львівська диліґація стратила цілих 50 тисяч долярів. У “Ратуші”, приміром, замислилися: “Яка користь області від того, що її чільник подивився на власні очі, а не, скажімо, через Інтернет, на збудований потомками “мумби-юмби” найсучасніший “Фольксваґен”?.. Чи не доцільніше витрачені долари було би вкласти у спорудження, може, й не гіганта, але новітнього підприємства?”.
Але хлопаки загнули! Та й коли йому по Інтернетах гасати, як він сам на одному зібранні заявив, жи навіть не має часу, аби з жінкою тойво-во.

Тим часом “ЗВУ” має свої претензії, бо відразу після повернення “з поїздки до сонячної Бразилії, де наші візитери успішно проциндрили близько 50 тисяч баксів, як його пахолки з відділення нерухомості негайно звернулися до арбітражного суду, аби той видав наказ про виселення редакції із незайманих приміщень”. Але редакція борониться тим, що буцімто їхній будинок належить міській раді, й нібито обласна не має до того пхати носа.
Оце хитруни! А Львів де знаходиться? Не на терені області? Жиєте на землі пана губернатора, їсте хліб насущний, вирощений на неозорих нивах пана губернатора, і ше му нерви пуцуєте? Нє, я давно казав, жи редакцію “ЗВУ” треба переселити у приміщення податкової. Шоби не були такі цвані.
Одне слово, шо ви, матолки, тямите? Читайте класику. Що сказав великий Каменяр про Бразилію? Га? У-у, гунцвоти! То так ви си в школі вчили?! Цитую. Записуйте.

Потішу всіх, хто гнувся і терпів,
А особливо вірних русинів.
Із сього краю, що є край дідівський,
Жебрацький, і шляхетський,
і жидівський,
Я виведу свій вірний люд у край
Заморський, де є справді
хлопський рай.
В Бразилії царем я хлопським
стану,
Там жиду доступу не дам, ні пану.
Се край багатий, оком не зуймеш,
Ніхто ще там ланцем не міряв меж.
Плідних земель безмірні там
простори,
Буйні пасовиська, лісисті гори.
В лісах малпи – от звір
несамовитий!
Що бачить, сам хапається робити.
Освоюєсь, привчається сей звір
Врубати дров, позамітати двір.
Там слуг нема з хрещеного
народа, –
Освоїш п’ять-шість малп – і є
вигода.
(Іван Франко “Листи з Бразилії”)
Ну, не рай?

І я си так думаю, жи скоро доживемо до того, що мавпи замінять нас на всіх роботах і посадах. І настане в нас ера благоденствія. Будемо лежали під пальмами, чи як хто любе текілу, то під кактусом, а мавпи нам всьо до писка кинуть, а як кому тра’ інтиликтуального спілкування, то й “Український шлях” уголос прочитають.

Листи

Вельмишановний пане Юзю!
Обов’язок сумлінного читача змушує констатувати той сумний факт, що в газеті “Поступ” окреслилися тенденції “розвитку” на кшалт “Експресу” і “Тижня” (перенесення “Обсервацій” у суботній номер, публікації всілякої дурні про уроки тенісу і таке інше). Виникає просте запитання: чи не зникне той дух інтелектуального середовища щирої української еліти і доброго галицького “сепаратизму”, та чи не займе його місце оте “как мы там разгаваривали з різними ворожками та чаклунами”.

Та зараз мова не про це, студентсько-гуртожитська гордість змушує вертатися до статті “Запобіжний рейд гуртожитками” Зоряни Іленко від 23 лютого. Але хоча ця публікація і висвітлює протипожежний аспект, у пересічного громадянина нашої неньки-України може скластися дуже хибне враження про студентство, яке тільки те і робить, що горить у власних кімнатах, смажить бульбу на заборонених електричних кухенках та час-від-часу розважається, крадучи засоби протипожежної безпеки. Звичайно, ця і подібні до неї розмови формують міф про сіру напівзруйновану будівлю з заґратованими вікнами, великою небезпекою займання та підозрілими мафіозними обличчями. Але це не так! Студентський гуртожиток зовсім інший. Тут гуртується дух товариськості та взаємодопомоги, тут формуються команди, що здобувають спортивні першості, тут панує дух творчості та культури, проходять різноманітні забави та вечори поезії, ведуться філософські дебати чи просто спів пісень. Гуртожиток – це діагноз. Так, тут є свої проблеми, дещо відмінні від проблем антропології, але не менш цікаві, отже, досліджуйте глибоко та всебічно.

У Львові є необхідність у газеті “Поступ” – газеті професіоналів.

Р.S. До речі. Як просувається справа з написанням шлягера всіх часів і народів про “убітого кацапа”?

Щирий шанувальник газети “Поступ” та Юзя Обсерватора Юрко Стецишин.

Про урочисту Академію з нагоди річниці Т.Масарика в Концертному залі ім. С.Людкевича “Поступ” згадав лише коротко, в анонсі, й більше до цієї теми, здається, не повертався. А шкода. Шкода з огляду і на фігуру самого Масарика, і на... нездалу організацію Академії. Зі сцени було виголошено чимало гарних слів: про Масарика, його значення для розвитку української справи тощо, та ці слова летіли в майже порожній зал. На концертній частині, як у нас водиться в таких випадках, публіки стало ще менше. Програма, складена з симфонічних творів чеської класики (диригент – В.Плоскіна), була вельми цікава, та тільки афіша (писана від руки) з’явилась у Вищому музичному інституті, звідки очікувалася би відповідна публіка, лише в день концерту. Принагідно згадалися професори та студенти університету, зокрема відділу славістики, які, звісно, “прагнуть знань”, але це так, між іншим.

Важлива імпреза була розрекламована цілком незадовільно, і не знати, чого в цьому більше: нашої хронічної безалаберності чи неспроможності зробити (крім гарних розмов) щось конкретне.

На академії був присутній посол Чехії в Україні, отож ми знову (вкотре за останні роки!) “пописалися” на ниві міжнародних контактів. Залишається лише поговорити про Європу і про “П’ємонт”, звісно...
Ярема Якубяк

Високоповажаний пане Юзю!
Маю я неприємну звичку відшукувати в нашому коханому “Поступі” всякі помилки і почну зі статті “Дуелі у Львові” (а чому не поєдинки?), яка вражає русизмами: “неодмінний”, “переслідувати ціль”, “товариство опіки ветеранів” (замість “опіки над ветеранами”).

Куди гірше виглядає справа з публікацією “Злодій в музеї” із серії про комісара Бонця. Звичайно, це не наукова розвідка, але тим не менше не личить поширювати хибну інформацію про Львів. По-перше, храми св. Анни, Войцеха, Ельжбєти (а не Ельжбети) – це костели, а не церкви, а назвати католицьку каплицю Боїмів божницею, тобто синаґоґою – це вже майже жарт. Так само Фсторичний музей Львова ніколи не знаходився в кам’яниці Бандінеллі. І нарешті, нумізматична колекція Чапських містилась у Кракові, а не у Львові. А що в італійській мові звуку “и” нема, то й не варто писати прізвище італійського сіньйора “Бандинеллі”.

Роман Макітра.

POSTUP - ПОСТУП
№ 69 (513), четвер
13 квітня 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Матеріали з продовженням
·Хліб подешевшав на 4 копійки
·Польоти з вікон стали традицією

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Кілька слів
·Геть Сенчука і москалів!
·Здобутки львівських податківців
·Напад на російське товариство
·СЕЗ “Яворів” – перші результати

НАША СТОЛИЦЯ
·Львів – наполовину російськомовний, каже “Наше радіо”
·Велика весняна акція
·Хочеш закреслити “ТАК” – іди на референдум

ПОСТУП З КРАЮ
·Краєвид
·Кук пообіцяв 10,5 мільйона стерлінгів
·Чи легалізує референдум “тіньові капітали”?
·Американського видавця не пустили в Україну
·“Cправу зошитів” відкладено
·Кучма і Ющенко знову перші
·Референдум відбудеться на "Ура!"

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·Край
·Ющенко реанімував ОВДП
·Коридор, який веде до кризи?
·Світ

ПОСТУП У СВІТ
·Світоогляд
·Прем’єра змусили піти
·Не можна заперечувати Голокост
·Ні – диктатурі президента!
·У Березовського відберуть мандат?

ДИСКУСІЙНИЙ ПОСТУП
·“Україна має нарешті започаткувати свою інформаційну політику в Європі”
·Львівський смалець

АРТ-ПОСТУП У СВІТ
·Арт-світ
·Космос у Венеції: запрошення у подорож
·Міу-Міу, що Ви робите на цих галерах?
·Премія Георга Бюхнера

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
·Юзьо ОБСЕРВАТОР

НЕРУХОМІСТЬ
·Житло у Львові. Повоєнний період

СПОРТ-ПОСТУП У СВІТ
·Півфінал пройде без львів’ян
·Львiв розпрощався з Кубком України
·Ребров i Шевченко знову разом?
·Спорт-бліц

 


Курсы наращивания ресниц в саратове | Мы знаем где купить питьевую воду Киев! | форма 095у Красногвардейская