Арт-світ
Одна із найстаріших фірм з торгівлі друкованою продукцією John Smith & Sоn закрила свою книжкову крамницю у Глазго. В цей затишний магазинчик ще полюбляв заходити видатний шотландський поет XVIII століття Роберт Бернс. Фірма зробила ставку на архаїчність, власний колорит, консерватизм і... програла війну книжковим супермаркетам та книжковим крамницям on-line. Закриття однієї крамниці не є єдиною ознакою кризи цієї старої та поважної фірми, адже John Smith & Sоn планують закрити ще одну крамницю в іншому районі Глазго. Тож, як писав їх постійний клієнт Роберт Бернс: “Забудь, Шотландіє моя, свою колишню славу”...
Спадкоємці відомого французького продавця творів мистецтва подали в суд на державу у зв’язку з тим, що свого часу їх батька-єврея було відправлено у концтабір, а його колекцію конфісковано німцями. Суд відмовив їм уже втретє. Жан та Анн Караїми, син та вдова власника галереї Saint-Ouen, вимагають повернення їм чотирьох картин, які зараз знаходяться у музеї MNR (Національний музей відшкодованих творів), які Німеччина передала Франції після війни до того часу, поки не зголосяться спадкоємці. Спадкоємці зголосились і вимагають повернути їм “Голову старця” Поля Сезанна, “Збори в саду” Огюста Ренуара, “Гравців у карти” Ежена Фішеля та “Етюд оголеної” Огюста Родена, які демонструвалися на виставці у музеї д’Орсе в квітні 1997 року. Побачивши ці картини на виставці, син та вдова подали до суду, проте першого разу позов було відхилено за недостатністю доказів. З того часу держава намагається довести, що месьє Караїм не оформив факт купівлі цих картин, і тому його власність не доведена. Жан Караїм, який без адвоката бореться за власні права, також вимагає від держави відшкодування збитків у 4 мільйони франків. Наразі теж безуспішно.
Поп-скрипалька Ванесса Мей прийшла до тями після кількох невдач і дала концерт у Базелі в межах грандіозного шоу Basel 2000. Проте, виглядає, що пік слави для Ванесси минувся і їй вже не оговтатись остаточно після позаминулорічного “фонограмного” скандалу.
“Мистецтво проживання” – таку дивну назву має оригінальна виставка у галереї Етьєна Леві. Вона являє собою фрагменти інтер’єру, датовані 1700-1830 роками. Проживання має бути функціональним, зручним та надійним. Інтер’єр має поєднувати вишуканість ліній та видовищність. Тому виставка має своєрідні підрозділи: “Зручність розмови”, “Зручність гри” тощо. Виставка розповідає також про приватне життя наших предків: сон, харчування, не забуває і про гардероб. І, судячи з експозиції, розгорнутої у галереї, жили вона гарно та зі смаком.
У паризькому IMA (Інститут арабського світу) відбувається виставка гобеленів, виготовлених людьми, які колись хворіли на проказу і, вилікувавшись, мають поважні проблеми з руками. Експозиція називається “Нитка життя” і презентує традиційне андалузьке та арабське ткацтво. Її ініціювала асоціація AMAAF, а голова асоціації француженка Елізабет Десво вважає, що основною метою її є боротьба з неробством та непотрібністю колишніх прокажених. Проколювати голкою канву і виставляти свої твори є, на думку мадам Десво, чудовим шляхом до адаптації у світі.
|
|
