BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 13 квітня 2000 року |

Львівський смалець

Вуйко БУДАН


Батько мені оповідав, як у тридцяті роки українці в Польщі розвивали своє підприємництво на противагу польському. Організували “Маслосоюз”, продукція якого була славна навіть у Європі. Успішно діяли українські споживчі спілки, кредитові спілки, допомогові комітети, банки, видавництва. Українці проголосили: “Свій до свого – по своє!”. І так робили. Побачили, що можна успішно боротися за своє. Вміли боротися. Мали гідність.

Тепер живемо у своїй українській державі. Маємо свою владу. Про це нагадують щодня, від ранку до вечора телевізія, радіо, газети. Чому тоді чуємо знову: свій до свого – по своє? Прецінь усе в Україні має бути наше, рідне, щиро українське. Але так не є. Скрізь пропонують і рекламують закордонний непотріб. А влада, замість того щоби заборонити це неподобство раз і назавжди, радить: свій до свого – по своє. Видобули лозунг сімдесятилітньої давності. Фіговий листок.

Бути в Україні громадянином, порядною людиною і патріотом дуже тяжко. Це – подвиг. Але намагаюся бути таким. Тому намагаюся споживати лише своє, українське. Отож, купив колись пачку смальцю, бо на обгортці намальовано рожеву тлусту свинку і є патріотичний напис: “Смалець домашній львівський”. Розгортаю обгортку, відкраюю кавальчик, кидаю на пательню. Смалець біленький, як парафін. Без запаху і смаку. Не з’явилося ні запаху, ні смаку і після того, як розтопився. Якась прозора рідина. Через десять хвилин її не стало. Випарувалася. Пательня стала знову чиста і суха. Недобра підозра змусила мене поглянути уважніше на обгортку. Розгортаю її і читаю дрібненький напис: Р.Р.Н. ALFA s. c. Da,browka Wielka, ul. Glowna 109 b 95-100 Zgierz, зъерігати у прохолодному мисці”.

От і маєш: свій до свого – по своє! Я почувався так, мовби заліз у мою хату нахабний непрошений гість і наплюв мені в обличчя. Тату мій, тату! Знову – Польща!

Та поляки тут ні при чому. То наші, українці, везуть від них усілякий шкідливий ерзац і підробки. То чому би полякам не дурити, коли “ґлупі кабані” все з’їдять?

А влада наша, найпатріотичніша, бідолашна, не знає про це, не відає... Та знає! І з того щось має! Така вона українська, як той смалець.

Зрана до вечора по радіо, телевізору – концерти, конкурси виконавців українських пісень. УТ-1 показує передачі, де депутати, професори, політики з України та діаспори повчають, як бути патріотом. Інші канали телевізії – не патріотичні, бо там і обгортки вже не українські. Всюди на всі голоси піють про свою любов до України. Та вірити тому не треба. То – підробка. То – смалець львівський. Бо справжня любов – тиха і скромна. Хто любить – не галасує про це.

У державних установах, конторах, адміністраціях (так званих бюджетних), що множаться, як жуки колорадські, позасідали здебільшого тупі самовдоволені людці. То родичі, куми, свати, чада тих, хто при владі. То спритники, котрі просто купили посади. Всі вони знущаються, глумляться над бідними, безробітними, пенсіонерами, інвалідами, над нашими матерями, котрі вистоюють у чергах за всілякими вигадками владних чиновників: довідками, субсидіями, інде... інде... тьху, чортівня, – ідентифікаційними номерами. Бач, нас уже потаврували, як бидло.

Українцю! Ти був рабом, кріпаком, совєтським гражданіном. Ти захотів бути людиною, вільним громадянином? Уже не будеш. Ти вже є лише “платником податків”, перегноєм для бюджету. Ти для держави, а не держава для тебе. На твоїй могилі буде стояти бетонний стовпчик із лекальним тавром – ідентифікаційним номером...

У самісінькому центрі Львова – величезний рекламний щит. На ньому намальований бородатий дядя в тозі. Здається, Піфагор. І напис: “Це – теорема. Доведення не потребує”. Отже, автори того рекламного “шедевра”, а також ті, хто дав дозвіл, вчились у школі погано, бо не знають різниці між теоремою та аксіомою.

Ото такі “специ” сидять у бюджетних установах! Багато з них стали тепер докторами наук. І чомусь усі – економічних. То – смалець львівський.

У вуз чи коледж без грошей не вступиш. Патріоти-професори встановили такси, тарифи й відверто деруть зі студентів “зелені” за заліки, іспити. Державу таку вони дуже люблять, ще й закликають народ голосувати. Вчителі у школах натякають батькам: “Якщо хочете, щоби ваша дитина мала добрі оцінки, треба щось думати...”.

Отакі вихователі нового покоління. Смалець львівський.

На базари йти міліції, податківцям, інспекціям нема потреби. Данину базарні збирачі несуть до них самі, з поклоном. Як татаро-монголам.

Ну, а з автоінспекції і дивуватися не треба. То давні майстри перетворити найсвятішого автовласника на нікчему та злочинця. Ті вгодовані “красномирдіни” в уніформах – то женці на асфальті, “цінні” фахівці. Смалець львівський.

Оті інспекції, перевіряючі мають властивість множитися, виховувати собі подібних. На тому і стоять. Створили свою касту. Витворили свою мораль. Вірять, що то вони годують народ, що вони господарі людських доль. Що безкарні та вічні. Ім’я їм – легіон. Але то все львівський смалець, що випаровується.

Невже зникло зовсім оте справжнє, непідробне, щире? Ні – є. То – народ, до тіла якого присмокталися галапаси-кровопивці. А справжні фахівці, спеціалісти викинуті на узбіччя, як непотріб. На бігових доріжках стадіонів-базарів стоять науковці, конструктори, архітектори, будівельники, хіміки, біологи, інженери, лінґвісти, історики, геологи... На марґінесі – інтелектуальний цвіт нації. Торгує своїми бібліотеками, інструментами, всіляким начинням. Бо треба вторгувати якусь копійчину на хліб. А обдурювати, красти не вміють і не можуть. Там, де мали би бути саме вони, засів нахабний люмпен. В офісах, у мерседесах.

Правдиві трудівники, селяни зі справжніми, непідробними українськими продуктами туляться на базарах у найгірших, найбрудніших місцях. Або стоять попід мурами. Бо скрізь усе зайняте підробками. Все заповнив львівський смалець.

Оглядачі, теоретики просторікують, що все те, що твориться в Україні – закономірне, що інакше і бути не може. Тому треба з цим змиритися, терпіти і чекати. Довіритися мудрим поводирям, бо вони ведуть правильною дорогою. Не треба вірити тим теоретикам. Бо то – смалець львівський.

Має бути референдум. Люди не знають, що то таке і для чого. Та на обгортці влада написала: “Народна ініціатива”. Бо влада хоче якнайбільше влади. Не дивно, бо тоді легше смоктати народну кров. Так виглядає, що народ любить тих, хто до нього присмоктався. Той референдум – то проба. За ним можливий другий, під час якого народ “проявить ініціативу” попросити на шию ще більше ярмо. Як білоруси.

Обгортка, як і сам смалець, зроблена за кордоном. Про це кажуть дрібні, не наші, літери. Треба нарешті навчитися читати, навчитися бачити, де підробка, фальш, а де щира правда.

Правду видно, й упізнати її можна всюди. Вона обпльована, упосліджена, тиха, придушена смальцем львівським. Потроху спивається, нищить здоров’я дешевим алкоголем-підробкою, самогоном. Умирає без ліків. Поодинці та сім’ями втікає за кордон, бо на рідній землі стала непотрібом, бо скрізь панує смалець львівський.

Мій 92-річний батько знає смак і запах свого, правдивого, львівського, українського. Скуштував добре і тортури польських, німецьких і більшовицьких катівень. Пережив своїх катів із дефензиви, ґестапо, енкаведе. Пройшов усі кола пекла Бриґідок, Лонцького, Інти, Воркути. За любов до свого, за те, щоби ми були щасливі. Перемикає телевізійні канали і плюється: нема України. Старечими ногами дрібоче Львовом, добре бачить, що тут панує, ще більше горбиться. Подивився на ту обгортку, на польську гидоту, покивав сивою головою і гірко мовив:

– Нема української держави. Є смалєц львовскій, напівмосковскій. З польської сьвіні!

POSTUP - ПОСТУП
№ 69 (513), четвер
13 квітня 2000 року
·PDF - ст.01
ПЕРША СТОРІНКА
·Матеріали з продовженням
·Хліб подешевшав на 4 копійки
·Польоти з вікон стали традицією

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Кілька слів
·Геть Сенчука і москалів!
·Здобутки львівських податківців
·Напад на російське товариство
·СЕЗ “Яворів” – перші результати

НАША СТОЛИЦЯ
·Львів – наполовину російськомовний, каже “Наше радіо”
·Велика весняна акція
·Хочеш закреслити “ТАК” – іди на референдум

ПОСТУП З КРАЮ
·Краєвид
·Кук пообіцяв 10,5 мільйона стерлінгів
·Чи легалізує референдум “тіньові капітали”?
·Американського видавця не пустили в Україну
·“Cправу зошитів” відкладено
·Кучма і Ющенко знову перші
·Референдум відбудеться на "Ура!"

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·Край
·Ющенко реанімував ОВДП
·Коридор, який веде до кризи?
·Світ

ПОСТУП У СВІТ
·Світоогляд
·Прем’єра змусили піти
·Не можна заперечувати Голокост
·Ні – диктатурі президента!
·У Березовського відберуть мандат?

ДИСКУСІЙНИЙ ПОСТУП
·“Україна має нарешті започаткувати свою інформаційну політику в Європі”
·Львівський смалець

АРТ-ПОСТУП У СВІТ
·Арт-світ
·Космос у Венеції: запрошення у подорож
·Міу-Міу, що Ви робите на цих галерах?
·Премія Георга Бюхнера

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
·Юзьо ОБСЕРВАТОР

НЕРУХОМІСТЬ
·Житло у Львові. Повоєнний період

СПОРТ-ПОСТУП У СВІТ
·Півфінал пройде без львів’ян
·Львiв розпрощався з Кубком України
·Ребров i Шевченко знову разом?
·Спорт-бліц