BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 68 (512), середа
12 квітня 2000 року


  • FRONTPAGE [ст.1] - PDF
    1. ПЕРША СТОРІНКА
      • Аргументи на користь Валерія Меладзе
      • Чи скинули Олега Скибу з вікна райвідділу?
      • Суперечливі висновки української делегації
      • “Наше радіо” зникло з львівського ефіру
      • Чиї крилаті ракети? Нічиї...
    2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
      • Кілька слів
      • Аргументи на користь Валерія Меладзе (Закінчення)
      • Чи скинули Скибу з вікна райвідділу? (Закінчення)
      • Французькі книги від бельгійського посла
      • Роман Крип’якевич У ПЕРШУ РІЧНИЦЮ СМЕРТІ
    3. НАША СТОЛИЦЯ
      • Ротація у прокуратурі
      • На українському автомобілі – в XXI вік!
      • Рейтинг згадуваності
      • Свято демократії почалося 6 квітня
      • Пам’яті єпископів УГКЦ
      • Традиція благодійних фуршетів
      • архіваріус: Про що писали газети...
    4. ПОСТУП З КРАЮ
      • краєвид
      • Суперечливі висновки української делегації (Закінчення)
      • Україна – від полюса до полюса
      • Злодія з Мінфіну затримали
      • МЗС протестує проти затримання рибалок
      • Українці хочуть закриття ЧАЕС
      • Епідемія харчових отруєнь
    5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
      • край
      • Аграріїв прирікають на виживання
      • У Німеччині – реформа століття
      • СВІТ
    6. ПОСТУП У СВІТ
      • СВІТоогляд
      • Єднання навколо “труби”
      • Король помер – нехай живе королева!
      • Війна армії з міліцією
      • Кваснєвський і далі без конкурентів
      • Вашингтон і Белград на шляху до порозуміння
    7. ДИСКУСІЙНИЙ ПОСТУП
      • Так званий референдум: волевиявлення чи примус?
    8. АРТ-ПОСТУП
      • Хаджинов і Kо зметикували на трьох
      • ФАЛЬШ під фонограму
      • Найкращий баритон Польщі – українець!
    9. ПОСТУП У РЕГІОНІ
      • Львів’яни і космос
      • автобусний ніхто не претендує
    10. ПОСТУП У МЕДИЦИНІ
      • Чи потрібен нам банк крові?
      • Хто подарує надію діабетикам?
      • NEWS
    11. СПОРТ-ПОСТУП
      • Наталя Григоренко – найсильнiша в Українi серед ровесникiв
      • Хто зупинить старшого Шумахера?
      • Сьогоднi стартують матчi Кубка Стенлi
      • СПОРТ-БЛІЦ
    12. ПОСТ-SCRIPTUM
      • КАЛЕНДАР
      • Хто такі КОРИСТУВАЧІ, і як з ними боротись
      • Гороскоп

  • pp_68_8  
     АРТ-ПОСТУП
    СТОРІНКА 8
    № 68 (512), СЕРЕДА 12   квітня 2000 року

    Хаджинов і Kо зметикували на трьох

    Але, бажаючи підсилення кайфу, вирішили подвоїти дозу. І мусимо визнати, вона моцно вставляє, ця виставка “3x3”! Бо представлено на ній трьох польських митців: Цезари Стоєка, Клавдіуша Заремби і Міхала Заремби, та трьох українських: Михайла Красника, Валерія Батракова й самого Віктора Хаджинова, який став куратором цього міжнародного проекту, що представляє пошуки сучасного європейського мистецтва.

    Львів’яни і польські гості належать до середнього покоління митців, яким тепер близько сороківки. Молодший за своїх колег на добрий десяток років торішній випускник Вроцлавської академії мистецтв Цезари Стоєк представив серію великих і відвертих жіночих прортретів у стилі поп-арту: “Максі”, “Датура”, “Наташа”, а також серію малоформатних “Об’єктів” (картон, сґрафіто, акрил). Ці супереротичні об’єкти, змодельовані колажним цитуванням порнографічних світлин та японської еротичної графіки і власних рисунків, не тільки втаємничують у царину сексу, а й претендують на певну естетичну вартість. Уродженець Львова Володимир Батраков, що востаннє виставлявся на осінньому салоні, але не львівському а київському, запропонував глядачам найновішу роботу 2000 року із серії “Фантазії вод небесних”. А Віктор Хаджинов, який так само не вилазить із столичних та польських галерей (торік це були київська “Ірена” та Дім мистецтв у Варшаві), показав великоформатне панно “Деякі конструкції рослин” (полотно, олія, акрил). Клавдіуш Заремба дав собі волю коли не в фантазії, то в розмаїтті застосованих матеріалів, з яких змонтував на білому екрані грандіозну веселковоколірну платівку із багатозначною і вражаючою чорною дірою. Це символічне твориво називається більш ніж лаконічно і концептуально – “1, 2, 4”. Найтрадиційнішими у контексті цієї виставки виглядають Михайло красник і Міхал Курковський. Найбільш плідний львівський живописець продовжив свою нескінченну мандрівку електричкою, з вікна якої постають його “видовжені” пейзажі, вибудувані на містичному світляному тлі з первинних геометричних форм, де перетинаються лінії горизонту, полів, небесних світил, хмар, будівель, скирт, колгоспних стаєнь (серія картин “Без назви” 1999 року). Народжений в Лодзі Міхал Курковський після завершення у 1998 р. студіювання графіки у Ворцлавській академії мистецтв створив серію “Енігма”, застосувавши техніку аквафорте, акватинти та сухої голки. Ці графічні аркуші – інтелектуальний тайнопис, що приступає крізь капіляри дактилоскопічних відбитків, магічний орнамент примітивних культур, схожий на крейдові записи формул натхеннного Ейнштейна : трикутник, коло, пунктир, зигзаг, E= mc2...



    ФАЛЬШ під фонограму

    Відкрита у Палаці мистецтв виставка творів графіки з нагоди 70-ліття з дня народження Георгія Якутовича – одного з провідних митців України у минулих десятиліттях – здавалося би, повинна вдовольнити найвимогливіші запити львів’ян.

    На експозиції показана справді вже класична ліногравюра “Аркан” (1960), яка знаменувала початок сплеску творчості шістдесятників – як у Києві, так і в інших містах України, в тому числі й у Львові. Усе начебто найліпше, але майже половина з кількох десятків експонованих аркушів є... ксерокопіями!

    Та невже ж шановний автор та організатори його виставки вважають Львів третьорядним райцентром, у який оригінали навіть естампної, себто друкованої у багатьох десятках примірників, графіки посилати не варто? А що про це думає керівництво Палацу мистецтв (там же працюють такі розумні й освічені фахівці з мистецтва!)?
    Навіщо дозволяти виставку такого непотребу в одному з найпрестижніших виставкових залів України? Це приблизно рівнозначне тому, щоб Ермітажу пропонувати виставку гіпсових відливів зі скульптур Донателло, а оперному театру Ла Скала – виступ славетного співака під фонограму!

    Донині у Львові активне творче життя провадять з десяток соратників Георгія Якутовича. Ці художники разом з ним закладали підвалини новітньої української графіки. Досить буде назвати З.Кецала, І.Крислача, В.Овчиннікова, М.Ілку,
    Є. Безніска. Дуже сумнівно, чи хтось із них, навіть подумки, міг би погодитися з можливістю везти до Києва замість своїх естампів їх ксерокопії (чому ж тоді не фотографії?). Мабуть, ще не остаточно сконала якась мистецька етика, межі якої художнику, що шанує себе, переступати ніби й не годиться.



    Найкращий баритон Польщі – українець!
    Саме так писала про Андрія Шкургана “Газета виборча”.
    Хто ж він – співак, про якого знають у світі,
    а в місті його alma mater майже нічого не чули?

    Галина КАНАРСЬКА

    ГАСТРОЛІ

    Так, саме у Львові Андрій Шкурган після закінчення факультету прикладної математики Чернівецького університету розпочав свою дорогу до світового визнання, його вчителями у Львівській консерваторії ім. М.Лисенка були нар. арт. України І.Кушплер (солоспів), засл. арт. України З.Максименко (камерний спів), професор О.Грицак (оперний спів), нар, арт. України О.Гай (акторська майстерність). Ще студентом Андрій став лауреатом конкурсу ім. С.Крушельницької та Всеукраїнського конкурсу ім. М.Лисенка.

    Андрій Шкурган прийшов на підготовче відділення Львівської консерваторії, не маючи за плечима навіть традиційної музичної школи, яку закінчує чи не кожен екстатичний громадянин нашого міста. Андрієві пощастило більше, бо він виріс у сім’ї, де панувала музика. З розповіді молодшого брата Андрія, Арсена, можна довідатися набагато більше, ніж вичитати за скупими рядками каталогів. Батько матері – Мар’ян Васильович Хромовський – за фахом доктор правничих наук, закінчив Міжнародний інститут торгових відносин у Гданську, був суддею зі справ цивільних у Станіславові та, як в той час кожен галицький інтелігент, отримав ще й іншу освіту – закінчив Вищий музичний інститут ім. М.Лисенка по класу скрипки. Дід Мар’ян дуже гарно співав, мав тенор. Бабця добре співала також. З боку батькової родини дід Василь Шкурган – січовий стрілець, добре грав на мандоліні, керував хором у товаристві “Січ”, співав дуже добре. Та й батько чудовий голос мав. На думку братів, якби батько мав змогу показати себе на Заході в той час, то, може б, його доля склалася інакше. Але тепер те, чого не вдалося зреалізувати батькові в ті важкі часи, зробив Андрій.

    Батьки Андрія Шкургана познайомилися в Івано-Франківську, де обоє навчалися у музичному училищі. Батько – на хормейстерському відділенні, а мати – на фортепіанному. Обоє стали студентами Львівської консерваторії, не завершивши навчання в Івано-Франківському музичному училищі. І на першому курсі народився первісток Андрійко.

    Дитинство Андрія проминуло в товаристві бабусь і дідусів та ще тітки Ганнусі, яка заходилася вчити Андрія співати, коли йому виповнилося 4 роки. Коли після завершення консерваторії батьки переїхали до Чернівців, то в їхній домівці любила збиратися українська інтелігенція. І це середовище формувало Андрія. І навіть якщо хлопець мав вагання щодо майбутньої професії, то співати не переставав ніколи, зокрема, співав у вокально-інструментальному ансамблі університету. Був дуже обдарований і як математик – аж так, що в дитинстві його хотіли забрати до Всесоюзної математичної школи, але батьки вирішили, що син мусить виховуватися у сім’ї. З часом музика захопила його більше, ніж математика.

    Андрій Шкурган був одним з найкращих математиків на факультеті, але душа його жила музикою. Батько був абсолютно проти рішення сина робити музику своїм фахом, бо, все життя пропрацювавши солістом Чернівецької філармонії, знав, що й до чого. Тож казав: “Синку, якби ти знав, що таке життя на колесах, який то важкий і невдячний труд, коли ти співаєш про щось вічне, добре, а перед тобою сидить якийсь хам і лузає насіння!” Ці слова промовляли до Андрієвого розуму, але не до його серця. І як наслідок Андрій все-таки наважився співати...

    По закінченні консерваторії для Шкургана (на той час уже лауреата двох премій!) роботи у Львові, на жаль, не знайшлося. У Києві також, рівно ж як і в Одесі, і Донецьку... І поїхав він до Молдавії, але пропрацював там недовго. Був змушений повернутися у Чернівці, бо в Молдавії хвиля національно-визвольного руху піднесла радикалів, які дуже нетерпимо ставилися до присутності українця в молдавському середовищі. Тож, повернувшись додому, Андрій працює у Чернівецькій філармонії. Звідси він і поїхав на 4-й конкурс вокалістів ім. Ади Сарі (Польща).

    Агітували його поїхати на цей конкурс батьки: “Поїдь, спробуй, і так нічого не втрачаєш. А може...”. Повернувся Андрій переможцем та володарем чотирьох спеціальних премій. І одразу ж отримав запрошення на роботу в чотири різні театри. Вибрав Лодзь, оскільки там був великий театр, де тоді директорував Славомір Петрас, а в скорім часі змінив його Антоній Віхерек. Конкурс ім. Ади Сарі був у травні, а в червні, завдяки сприянню товариства “Україна”, Андрій поїхав до США. В Америці виникла несподівана ситуація, коли Шкурган дізнався, що буде конкурс співаків на роль короля Роджера у Мічіган-опера та Грейт Баффало опера Компані в опері “Король Роджер” Р.Шимановського. От тільки термін перебування Андрія в Америці завершувався за два дні до прослуховування. І лише завдяки такому представникові України, як п. Г.Удовенко, Андрієві вдалося залишитися.

    Прослуховування виглядало так: на першому турі Шкурган виконав три арії, тоді йому дали клавір абсолютно незнайомого тексту і сказали, що завтра вранці треба проспівати всю другу дію з листа. Коли Андрій проспівав наступного ранку домашнє завдання, то після нього вже нікого не прослуховували, хоч ще лишалося понад 60 претендентів. Тож з травня наступного року на Андрія Шкургана мав чекати контракт у США. А 16 серпня 1991 р. Андрій розпочав роботу в Лодзі.

    За якийсь місяць, а точніше 14 вересня, Лодзький театр повинен був їхати з оперою “Кармен” на гастролі до Франції. Викликав Андрія режисер і сказав, що коли той вивчить негайно партію, то поїде до Франції. Тож за два тижні партію Ескамільйо Андрій вивчив французькою мовою, якої до того часу не знав. Виручила його феноменальна пам’ять. Поїхати на гастролі до Франції Андрій хотів ще й тому, що на той час у Тулузі мав відбутися XXXVII Міжнародний вокальний конкурс під патронатом президента Франції. У журі тоді були Леоне Маджієра (тодішній директор Ла Скала і диригент Паваротті), Крістін Майер (директор Королівської опери в Стокгольмі), Чезаре Манзоні (з театру Массімо в Палермо), а головою журі – сам президент Франції.
    Тож після виступів з театром Андрієві довелося чекати лише три дні до початку конкурсу. Так була вирішена банальна проблема, де знайти гроші, щоб поїхати на конкурс... Після першого туру польський концертмейстер, з яким домовився Андрій, забирається геть, бо ж після першого туру жоден польський учасник не пройшов на другий тур. Андрій залишився сам. Підійшов до грузинки, яка в останню хвилину також відмовилася грати... Нічого іншого не залишалося, як звернутися до людей у кулуарах: раптом хтось допоможе. І знайшлася така людина!

    Лише одна спільна репетиція – і Андрій Шкурган став переможцем! У його руках другий Гран-прі (перший не присуджували), звання лауреата і Кубок президента Франції. У листопаді Андрій – учасник конкурсу Лучано Паваротті, який проводиться в Модені (Італія). Лише те, що в репертуарі співака не було партій, які виконує Паваротті (а саме такі умови фіналу цього конкурсу), йому не довелося боротися до кінця за перемогу у всьому конкурсі. А потім праця за контрактом у США. Перемоги на Міжнародному конкурсі вокалістів ім. С.Монюшка (Польща), на V конкурсі оперних співаків ім. Адама Дідура (Польща), на III Міжнародному вокальному конкурсі ім. Міріам Хулін (Гельсінкі, Фінляндія), на Міжнародному конкурсі італійської оперної арії “І. Честеллі” у Берліні, на Міжнародному конкурсі європейських співаків ім. Лаурітца Мельхіора у Копенгагені, на XXXVI міжнародному конкурсі “Вердівські голоси” (Буссето, Італія), на XV Міжнародному конкурсі оперних співаків “Бельведер” (Відень, Австрія).

    У репертуарі Андрія Шкургана 24 головні оперні партії мовою оригіналу – українською, італійською, французькою, німецькою, польською, російською. Після Лодзі Андрій співав у Вроцлавській опері, а зараз – соліст Варшавської опери. незважаючи на безконечну мандрівку театральним світом, Андрій завжди лишається українським співаком. І присудження йому цього року Шевченківської премії є яскравим тому підтвердженням.
    Андрій відкриває світові українську культуру, і це не просто слова: твори Миколи Лисенка звучали востаннє у виконанні Модеста Менцинського в Копенгагені у 1934 році, він виконував Шевченкіану. І після Менцинського ніхто не співав Лисенка українською мовою, а Андрій на конкурсі ім. Мельхіора, коли треба було виконувати цикл одного композитора на слова одного поета, виконав твори Лисенка на слова Т.Шевченка. Це справді був сміливий і ризикований крок – виконувати твори композитора, якого ніхто не знає. Шкургана вітали стоячи! Так світ пізнавав Україну.

    Твори українських композиторів – це мистецьке кредо співака. У його лисенківській програмі є все. Від романсу “Ти не лукавила зо мною” – і до “Не женися на багатій”. Де б не виступав Андрій Шкурган, він завжди представляє Україну. Завдяки старанням молодшого брата він вперше буде співати в нашому місті – на сцені Львівського театру опери і балету ім. І.Франка. Співак виконає партію Набукко, яку він представляв у Бельгії, Люксембурзі, Німеччині, Польщі. А колись йому довелося співати партію Набукко 17 днів поспіль. Публіка була захоплена, а Андрій за ці дні схуднув на 8,5 кг. Приїжджає Андрій до Львова з диригентом Антонієм Віхереком, одним з найцікавіших диригентів кінця XХ століття. Два чудових вечора чекають львів’ян у Львівській опері. Київська газета “Хрещатик” писала про успіх Андрія Шкургана у ролі Мазепи в одноіменній опері П.Чайковського на сцені Національної опери України: “Підкоривши Європу, співак здобув і Київ”. Віриться, що він здобуде і Львів.

    P.S. Серед організаторів концерту Андрія Шкургана – відновлений КТМ ім.
    В. Івасюка. Щось є в цьому символічне.