BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




[BRAMA Client Websites]
Поступ лоґо, Postup logo

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП
№ 67 (511), вівторок
11 квітня 2000 року


  1. ПЕРША СТОРІНКА
    • Львівський бюджет у зачарованому колі
    • Узгоджено кандидатів Нацрад
    • затопили музей
    • Перша зустріч корейських лідерів
    • призупинено трансляцію “Нашого радіо”
    • Від Руху кандидуватиме Тарас Чорновіл
  2. ПОСТУП У ЛЬВОВІ
    • Кілька слів
    • Львівський бюджет у зачарованому колі (Закінчення)
    • Затопили музей Соломії Крушельницької (Закінчення)
    • Меладзе буде останнім?
    • НАСЛІДКИ СТИХІЇ
  3. НАША СТОЛИЦЯ
    • Прогнози на 115-й округ
    • “Слуги” двох “панів”
    • Ще один мітинг
    • Перша й остання обласна демократія
  4. ПОСТУП З КРАЮ
    • краєвид
    • Узгоджено кандидатів Нацрад (Закінчення)
    • Референдум: результат має бути дієвим
    • “Справедливість” встановлено
    • Французький легіон – не дитсадок
  5. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
    • край
    • МВФ знову інспектує Київ
    • Не віддамо Daewoo!
    • СВІТ
  6. ПОСТУП У СВІТ
    • СВІТоогляд
    • Перша зустріч корейських лідерів
    • Американці знайшли “стрілочника”
    • Соціалістам таки пощастило
    • Шеварднадзе знову переміг
  7. РАДІОВЕЖІ В ПОСТУПІ
    • Ой, на горі три “глушилки”
  8. АРТ-ПОСТУП
    • Весняні мелодії “Оксамитових барв”
    • Культура дешевшОЮ не буде. А політика ?
    • У пошуках ансамблевості
    • Перспективи України в перетині “Срібного квадрата”
    • У день Благовіщення
  9. ОСВІТА В ПОСТУПІ
    • Гадючо-черепаші взаємини у вищій школі
    • З платним навчанням “халява” не пройде
  10. КОСМО-ПОСТУП
    • Українські сторінки в історії світової космонавтики
  11. СПОРТ-ПОСТУП
    • “Полiтехнiки” повернули собi шосте мiсце
    • Перший гол і перші очки “Карпат”
    • Знайшовся покупець на іспанське золото
    • СПОРТ-БЛІЦ
  12. ПОСТ-SCRIPTUM
    • КАЛЕНДАР
    • На здоров’я
    • Гороскоп

pp_67_9  
ОСВІТА В ПОСТУПІ
СТОРІНКА 9
№ 67 (511), ВІВТОРОК 11   квітня 2000 року

Гадючо-черепаші взаємини у вищій школі
Оксана ФІТЕЛЬ

Звиклий до безкоштовної совєцької освіти українець сприймає платне навчання як стихійне лихо, чи ще гірше – як пошесть, що обов’язково зашкодить, як не йому особисто, то його дітям. Найпоширенішою є думка, що студенти-комерційники вчаться на тих місцях, де би могли здобувати освіту діти менш заможних батьків. Механізми вступу в наші університети, інститути чи академії справді не найпрозоріші. Та провина тут “платників” найменша: платити – не означає давати хабар. Вони просто оплачують своє навчання – так, як інші оплачують у магазині купівлю хліба чи молока.

Здебільшого на платну форму навчання йдуть вступники, котрі недобрали кількох балів і не потрапили до числа “бюджетників”. Виняток – ті освітні заклади, де безкоштовне навчання передбачене тільки за наявності скерування галузевого міністерства чи відомства. До “абсолютно платних” належить Львівська комерційна академія.

За останні два-три роки зросла кількість абітурієнтів, котрі не псують собі нервів вступом на загальних умовах, а відразу погоджуються вчитися на контрактній основі. Для майбутніх контрактників у більшості вищих навчальних закладів спрощено модель вступу і значно знижено прохідний бал. Якщо звичайний абітурієнт складає кілька письмових іспитів, то “комерційник” може відбутися самим тестуванням, до якого входять питання з профілюючих дисциплін, або тільки співбесідою. Навчання оплачують батьки (майже для двох третин усього числа студентів-контрактників), значно рідше вдається знайти організацію-спонсора, яка б узяла на себе видатки з навчання, ще рідше навчання оплачують самі студенти – це катогорія свідомих кар’єристів, котрі здобувають другу вищу освіту, традиційно – економічну або юридичну.

Тепер щодо того, на чиїх місцях вчаться контрактники. Є такі поняття, як “ліцензований обсяг” і “держзамовлення”. Різниця між ними і дає місця для контрактників. Ліцензований обсяг встановлює Державна акредитаційна комісія. Головні фактори, які беруть до уваги при ліцензуванні конкретної спеціальності, – це матеріальна база закладу та його професорсько-викладацький склад. Тобто спроможність вузу забезпечити одного студента якоюсь пропорційною часткою викладача, комп’ютера, пробірки й одиницею площі. Обсяг держзамовлення визначає можливість держави покривати витрати на підготовку певної кількості спеціалістів і (в ідеалі) в майбутньому надати їм можливість працевлаштування. На жаль, ті часи, коли брали до уваги другий фактор, відійшли в небуття. У більшості вищих навчальних закладів ліцензований обсяг не вичерпують, бо ряд спеціальностей навіть на місця, виділені держбюджетом, має не надто високий вступний конкурс. Проте є спеціальності-рекордсмени, де навіть на платне навчання претендує стільки бажаючих вчитися, що відбір проводять на конкурсній основі. До прикладу, на  юридичний факультет ЛНУ ім. І.Франка 1999 року за конкурсу понад 1,5 було прийнято 100 “контрактників” і на дещицю більше “бюджетників” – 125 осіб. Відтак лізензований обсяг було цілком вичерпано. Загалом,  залежно від спеціальності верхня межа кількості платників, яку факультет може приймати до себе на навчання, – це 20-40% од загальної кількості студентів-вступників. Цей обсяг вказано в ліцензії відповідного міністерства на підготовку бакалаврів, спеціалістів чи маґістрів за певним напрямом.

Стосунки між студентом-платником і вищим навчальним закладом регулює контракт. В Україні нема уніфікованої форми такого документу і нема офіційних положень чи постанов, що вказували би, які пункти обов’язкові в ньому. Тому здебільшого кожен вуз має власну форму угоди, складеної чи за зразком іншого навчального закладу, чи на основі власних уявлень про те, як вона має виглядати. Є заклади, де щороку чи щосеместру між сторонами укладають додаткову угоду, що стосується суми і терміну оплати. В інших суму фіксують раз і назавжди в основному контракті, щоправда, з прив’язкою до у.о. До першокурсників, котрі щойно вступили, вимоги щодо термінів суворіші, бо якщо вони не внесуть вчасно плату, їх просто не зарахують на навчання. Офіційно оплату треба здійснити до початку наступного семестру впродовж 10-14 днів (інакше доведеться сплачувати штраф), неофіційно – можливі відтермінування через поважні причини. Зрозуміло, що перелік таких причин ніде не зафіксовано.

Найбільше зацікавлень викликає питання, скільки ж коштує диплом про вищу освіту, тобто скільки доводиться платити “контрактникові” за своє навчання? Алгоритм встановлення вартості навчання доволі простий: планово-фінансовий відділ бухгалтерії університету калькулює витрати на одного студента, тоді спеціальна комісія (головний бухгалтер, представник ректорату (проректор з фінансово-господарської діяльності або навчання) та керівник плано-фінансового відділу) розглядають цей кошторис, вносять або не вносять пропозиції щодо його змін. Вищою інстанцією, яка затверджує суму, є ректорат, суму фіксує підпис ректора. Суб’єктивним фактором, від якого також залежить вартість навчання, є цінові межі на певну спеціальність в інших вузах. Тут головне – не продешевити, бо тоді втрачаються реальні гроші, які би можна було залучити в університетську скарбницю і водночас не дерти сім шкур зі вступників і студентів, бо перші вступатимуть деінде, другі вивтікають геть через неспроможність платити далі. Встановлену вартість навчання переглядають найрідше щороку, найчастіше – щосеместру, залежно від того, чи платять раз на рік, чи посеместрово. Підставою для змін суми може стати навіть підвищення вартості комунальних послуг чи указ Президента про підвищення платні професорам, адже єдине стабільне джерело фінансування наших вищих навчальних закладів – це надходження від студентів-платників. Є різні цінові межі для оплати за навчання фізичних і юридичних осіб (для останніх – дорожче), а у Львівській академії ветеринарної медицини різні тарифи для мешканців села та міста (цей захід вжито для стимулювання вступу сільської молоді).

По суті від студентів, котрі навчаються на комерційній основі, залежить забезпеченість навчального процесу. Держава наразі виділяє кошти лише на зарплату і стипендії, і то відомо, як “оперативно”. Чим платити за комунальні послуги, за що поновлювати інвентар лабораторій і проводити ремонт приміщень – це вже клопіт керівництва вищого навчального закладу. Зазвичай покриття перерахованих та інших витрат здійснюється з позабюджетних фондів, левова частка яких формується саме через надання платних освітніх послуг. У вузах набагато терпиміше, ніж до “звичайних” студентів, ставляться до “платників”, котрі часом поводять себе з надто відвертим усвідомленням власної значущості, а знаннями особливо не тішать. Хоча навмисно ніхто не розголошує інформації про те, хто “контрактник”, а хто “бюджетник”: у більшості вищих навчальних закладів групи змішані, де іноді самі студенти не знають, хто є хто. Навіть якщо брати до уваги, що за своє навчання “контрактник” платить менше за розрахункову вартість бюджетного студента, все ж це реальні гроші, на які не треба чекати, як на манну з неба, а які двічі на рік – за щосеместрової оплати – суттєво покращують фінансовий стан вузу.

Надаючи платні послуги, пов’язані з підготовкого, перепідготовкою чи підвищенням кваліфікації фахівців, державні освітні заклади мимоволі починають конкурувати з приватними комерційними освітніми закладами (це на користь студентам, бо вони можуть вибирати, де дешевше та якісніше їх навчать, і додає клопоту керівництву, бо воно мусить дбати про конкурентноспроможність викладацького складу та належне матеріальне забезпечення навчального процесу). Взаємини між вищим навчальним закладом і студентами-контрактниками нагадують історію про черепаху, яка пливе океаном із гадюкою на спині. Перша собі думає: “Якщо я її втоплю, вона мене вжалить”. Друга міркує: “Якщо я її вжалю, вона мене втопить”. Вузам потрібні гроші, проте вони визнають, що успішність і сумлінність “платників”, м’яко кажучи, дещо нижча, ніж “бюджетників”, а це впливає на рівень і престиж закладу. “Платники” не надто охоче сприймають підвищення вартості навчання, до того ж, мають право вимагати якіснішої освіти, яка би відповідала сучасним ринковим вимогам.



З платним навчанням “халява” не пройде

Оксана ФІТЕЛЬ

ОФІЦІОЗ

Студенти-страйкарі з Львівського медичного університету, здається, таки досягли своєї мети і змусили ректорат переглянути намір змінити вартість навчання у весняному семестрі цього року. Такий акт протесту – новина для флегматичної львівської молоді. Мабуть, саме те, що йшлося про кревні гроші, які доведеться “відривати від серця”, змусило спудеїв і їхніх батьків мобілізуватись і сказати своє: “Дзуськи!”. Лютневий страйк виглядав радше хаотичним, аніж ретельно організованим, проте реакція на нього з боку відповідних і відповідальних держорганів не примусила на себе довго чекати.

На наше прохання ситуацію коментує заступник начальника обласного
управління освіти, начальник відділу вищих навчальних закладів Роман БАБІЙ:

– Голова Львівської облдержадміністрації Степан Сенчук дав доручення Контрольно-ревізійному управлінню у Львівській області й Управлінню освіти з’ясувати причини підвищення платні за навчання та не допустити порушень фінансової дисципліни в Медуніверситеті. Для виконання такого доручення проведено перевірку КРУ щодо правомірності зміни вартості навчання в ЛДМУ ім. Данила Галицького. Зловживань не виявлено, проте у висновках перевірки керівництву Медуніверситету було рекомендовано залишити вартість на попередньому рівні. Підвищення вартості навчання було мотивоване потребою покращення матеріальної бази університету, закупівлі обладнання для лабораторій, проведення ремонтів у навчальних корпусах і гуртожитках, проте після проведення перевірки відповідним наказом ректора Медуніверситету С.Зименковського з 1 березня встановлено таку посеместрову платню за навчання, яка була до гучного підвищення, що спричинило акцію протесту.

– А кому загалом підзвітні вищі освітні заклади в питаннях зміни вартості навчання?

– Почнемо з того, які документи регламентують платне навчання. Є постанова Кабінету Міністрів від 20 січня 1997 року “Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами”. Відповідно до цієї постанови видано наказ від 27 жовтня 1997 року “Про затвердження порядку надання платних послуг державними навчальними закладами”, який підписали три міністри: фінансів, економіки й освіти. Порядок  додається до наказу, і саме він реґламентує питання визначення вартості платних послуг, які надають  державні навчальні заклади, планування та використання отриманих коштів, обліку операцій з надання платних послуг.

Щодо звітності, то перед кожним навчальним роком вищий освітній заклад складає кошторис витрат, який затверджує відповідне міністерство. Для більшості вищих навчальних закладів це – Міністерство освіти і науки, для Медуніверситету – Міністерство охорони здоров’я. Відповідно до кошторису визначається вартість навчання одного студента. Базою для розрахунку платних послуг, згідно з наказом, який уже згадувався, є валові витрати, пов’язані з наданням послуг: витрати на оплату праці, внески на соціальні заходи, матеріальні витрати, проведення ремонту, службові відрядження тощо. До речі, у Львівському медуніверситеті плата за навчання для студентів-контрактників значно нижча за суму, в яку обходиться державі студент-бюджетник. Розрахункова вартість бюджетного студента залежно від спеціальності слкдає близько 9 тисяч гривень, тоді як контрактник у середньому платить 4400 грн., на стоматології – 4650 грн. Наш Медуніверситет за вартістю навчання (разом із Запорізьким) в Україні ділить восьме місце, тобто у нас далеко не найвища ціна.

Регулярні перевірки фінансової діяльності вищих освітніх закладів здійснює КРУ, результати перевірки з пропозиціями спершу надходять в Управління освіти, тоді від нас – у Міністерство освіти і науки. Головне – щоби сума для контрактників не перевищувала вартості бюджетного студента.

– Отже, виходить, що студент-контрактник збитковий для університету, бо він обходиться так само, як і бюджетник, проте платить за себе значно менше?

– Виходить, що так. “Замороження” вартості навчання в Медуніверситеті пов’язане насамперед із урахуванням прохання батьків і студентів, а також із невпровадженим механізмом надання пільгових довготермінових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах.

– Що це за кредити, й від кого залежить впровадження механізму їх надання?

– Президент видав Указ “Про основні напрямки реформування вищої освіти в Україні”, в якому Міністерство освіти, Міністерство економіки, Міністерство праці й НБУ зобов’язані розробити такий механізм, аби підтримати талановиту студентську молодь. Проте Указ іще не виконано, хоч у державному бюджеті на 2000 рік під кредити на навчання виділено 5 млн. грн. Гроші є, та не відомо, як їх можна отримати. Інколи виникають такі колізії, коли батьки спершу віддають дитину на комерційну форму навчання, та з часом не можуть продовжувати його оплачувати і звертаються до нас із проханням посприяти в отриманні кредиту, посилаючись на Указ і на послання Президента до Верховної Ради України, де теж ішлося про кредитування. Доки не буде розроблено механізму, кредити надаватися не будуть, але оскільки в бюджеті закладена відповідна стаття, сподіваюся, ми незабаром зможемо допомогти найкращим студентам. Звичайно, це не надто велика сума, щоби кардинально вплинути на ситуацію з платним навчанням. За моїми підрахунками, з відведеної на цей рік суми пільгові кредити зможуть отримати лише 15 студентів із однієї області.


 

Оригинальные ножи кредитки покупали на сайте http://cardsharp2.kiev.ua. ; протезирование зубов