UKRAINEWSTAND Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds   УКРАІНОВИНИ Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення ADVERTISEMENT Ukrainian Autocephalous Orthodox Church - uaoc.org

[ <<< INDEX ]

POSTUP - ПОСТУП № 67 (511), вівторок 11 квітня 2000 року ПЕРША СТОРІНКА Львівський бюджет у зачарованому колі Узгоджено кандидатів Нацрад затопили музей Перша зустріч корейських лідерів призупинено трансляцію “Нашого радіо” Від Руху кандидуватиме Тарас Чорновіл ПОСТУП У ЛЬВОВІ Кілька слів Львівський бюджет у зачарованому колі (Закінчення) Затопили музей Соломії Крушельницької (Закінчення) Меладзе буде останнім? НАСЛІДКИ СТИХІЇ НАША СТОЛИЦЯ Прогнози на 115-й округ “Слуги” двох “панів” Ще один мітинг Перша й остання обласна демократія ПОСТУП З КРАЮ краєвид Узгоджено кандидатів Нацрад (Закінчення) Референдум: результат має бути дієвим “Справедливість” встановлено Французький легіон – не дитсадок ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП край МВФ знову інспектує Київ Не віддамо Daewoo! СВІТ ПОСТУП У СВІТ СВІТоогляд Перша зустріч корейських лідерів Американці знайшли “стрілочника” Соціалістам таки пощастило Шеварднадзе знову переміг РАДІОВЕЖІ В ПОСТУПІ Ой, на горі три “глушилки” АРТ-ПОСТУП Весняні мелодії “Оксамитових барв” Культура дешевшОЮ не буде. А політика ? У пошуках ансамблевості Перспективи України в перетині “Срібного квадрата” У день Благовіщення ОСВІТА В ПОСТУПІ Гадючо-черепаші взаємини у вищій школі З платним навчанням “халява” не пройде КОСМО-ПОСТУП Українські сторінки в історії світової космонавтики СПОРТ-ПОСТУП “Полiтехнiки” повернули собi шосте мiсце Перший гол і перші очки “Карпат” Знайшовся покупець на іспанське золото СПОРТ-БЛІЦ ПОСТ-SCRIPTUM КАЛЕНДАР На здоров’я Гороскоп

 

НАША СТОЛИЦЯ

СТОРІНКА 3

№ 67 (511), ВІВТОРОК 11   квітня 2000 року

Прогнози на 115-й округ

Щойно рухівець Роман Шмідт осиротив Галицький округ, як у нашому місті знову повіяло виборами. Висока ймовірність позитивної відповіді народу на перше, нині вже неактуальне, питання референдуму майже змусила місцевий (і не тільки) політикум припуститися фальстарту, і уся та передвиборна активність, що уже було почала набирати обертів, тепер, схоже, буде спрямована на єдиний у нас вакантний округ. Уже сьогодні ймовірними кандидатами у народні депутати від цього 115-го округу як мінімум двадцять тутешніх активістів та київських львів’ян. З них публічно про ці наміри повідомив лише Юрій Сорочик з ХДПУ та прозоро натякнув демсоюзівець Зиновій Кулик. Зрештою, воно й не дивно – до 26 травня, коли закінчується реєстрації, ще багато чого може змінитися.

Однак перманентна невизначеність не завадить “Поступу” спробувати, за допомогою знаних львівських політологів, спрогнозувати шанси на перемогу кожного з евентуальних кандидатів у нардепи. Директор центру політичних досліджень ЛНУ ім. І.Франка Анатолій Романюк вважає, що серйозними учасниками переддовиборної гонитви варто вважати лише трьох осіб: міського голову Львова Василя Куйбіду, екс-міністра інформації Зиновія Кулика та рухівця Тараса Чорновола. Решта ж імовірних кандидатів, на глибоке переконання Романюка, братиме участь у довиборах виключно з метою нагадати електоратові про своє існування. “Найкращі шанси на перемогу матиме Василь Куйбіда, адже його ім’я вже є достатньо розкрученим і він має можливість застосовувати серйозні адміністративні механізми. До того ж, він і його люди вже довели, що вміють ефективно працювати з громадськістю. Одразу після Куйбіди у списку лідерів я схильний поставити Зиновія Кулика, сила якого полягає у спроможності залучити професійну команду, що вміє реалізовувати найновіші виборчі технології. А за підтримки його кандидатури Демсоюзом, ця кампанія буде ще й гідно профінансована”, – аналізує Романюк. Чорновола Романюк оцінює як молодого, амбітного, й, без сумніву, цікавого політика, успіх котрого залежатиме від міри активності впровадження його кампанії в життя. Основними ж чинниками, що можуть серйозно перешкодити Чорноволові здобути місце у Верховній Раді, є його відірваність від Львова та, власне, ім’я, на яке він так розраховує. “Все залежатиме від його конкурентів, які за бажання легко перетворять цей “плюс” у “мінус”, – переконаний Романюк.

Безапеляційно відкидаючи можливість виходу на довибори Львівського мера, ставить на перше місце у своєму рейтингу Зиновія Кулика політолог ЦПД “Нова хвиля” Кость Бондаренко. “За підтримки ПДСу Кулик матиме найкращі фінансові можливості, а як показали попередні вибори, матеріальна сторона справи важить чи не найбільше. Однак він уже понад 25 років мешкає поза межами Львова, і тут його встигли вже дещо підзабути, – аргументує Бондаренко.– Наступним за шансовістю стане кандидат від влади. До кінця реєстрації може з’явитися несподіваний кандидат, що користуватиметься беззастережною підтримкою номенклатури, і ним зовсім не обов’язково буде вже згаданий вище Кулик”. За Бондаренком, варто врахувати й той факт, що Галицький округ традиційно вважається рухівським, і саме кандидат від НРУ матиме тут хороші шанси. І цим кандидатом, найімовірніше, стане Тарас Чорновіл, на користь якого спрацюють: 1) ім’я, 2) підтримка таких впливових політиків, як Удовенко, Косів, Пинзеник, Стецько та Стецьків, 3) сильні позиції сихівського Руху. З іншого боку, Тарасові Чорноволу важко похвалитися хорошими стосунками з владою. Кость Бондаренко згадує випадок, коли Тарас на одній із прес-конференцій попросив зарахувати до групи підозрюваних у справі загибелі його батька Марчука та Кучму. “Попри все, я схильний розглядати Тараса Чорновола серед фаворитів переддовиборної гонитви у Львові. За умови грамотної роботи його штабу він міг би стати її лідером”, – каже Бондаренко. “На решту кандидатів слід дивитися лише під кутом зору відтягування голосів від основних кандидатів або з огляду на бажання “вигідно продатися”, – говорить Кость.

Не надто впевнений у прогнозованості подальших подій у галицькому окрузі головний редактор журналу “Українські варіанти” політолог Ігор Танчин. Однак він переконаний, що найкращі шанси на перемогу за будь-яких умов матиме Василь Куйбіда та Зиновій Кулик. “Мені важко сказати, хто з них буде більш успішнішим: на користь першого діятиме добра опінія та так званий адміністративний ресурс, другий – далеко не новачок у політиці, має хорошу репутацію та користуватиметься фінансовою підтримкою такої потужної структури, як партія “Демократичний союз”.

Про конфлікт на ТзОВ “Львівська парфумерно-косметична фабрика” (ТзОВ ЛПКФ) “Поступ” уже писав. І були обіцяні подробиці.

Отже, 22 жовтня 1999 року збори правління ТзОВ ЛПКФ звільнили з посади тодішнього директора Володимира Тимчишина, перед цим висловивши йому недовіру. Наступні збори правління новим директором обрали Лесю Сенюту. Згодом Шевченківський райсуд поновив пана Тимчишина на посаді. Рішення суду донесли до правління.

Як розповіла нам голова правління ТзОВ ЛПКФ Тетяна Мармура, правління поновило Володимира Тимчишина на його попередній посаді: “Але того рішення зборів, що у нас є ще один директор, не відміняв ніхто. І суд також. Тому, фактично, на сьогодні на фабриці два діючих директори. Через те, що підприємство під двома керівниками працювати не може, було зібрано правління. На ньому було прийнято рішення, що 25 квітня цього року відбудуться загально-звітні збори, на яких пан Тимчишин зможе звітуватися за минулий рік роботи, а тим часом буде готуватися до зборів. А до 25 квітня обов’язки директора виконуватиме Леся Сенюта”. В останню п’ятницю колектив фабрики виявив протест проти Володимира Тимчишина. На фабриці навіть призупинили роботу. Збитки від цього перевищили 10 тисяч гривень. Кореспондент “Поступу” потрапила на фабрику саме у розпалі дебатів між сторонами.

Розповідає Ореста Сало, майстер косметичної дільниці: “Ми, як представники правління, тимчасово до звітних зборів, що відбудуться 25 квітня, звільняємо Тимчишина від посади директора, оскільки у нас є діючий директор. Протокол зборів обрання Лесі Сенюти є дійсним. Ми надаємо Тимчишину інші обов’язки – підготуватися до звіту за період, що він працював. Оскільки завод довів до кризи. Рішення було зачитано. А він не бажає віддавати ані печатки, ані ключів. Через це робітники зупинили всі роботи і вимагають, аби повноваження були знову передані Лесі Сенюті. Нас тут 200 чоловік. Ми ж товариство з обмеженою відповідальністю. Це означає, що вищий орган для нас – збори. Так записано у статуті”.

Тетяна Мармура: “На звітних зборах колектив вирішуватиме, якому директорові надати перевагу. За звітами обох і виконаною роботою колектив вирішуватиме, хто з них залишиться на роботі, оскільки перевиборів як таких уже не буде”.

Володимир Тимчишин, директор фабрики: “Згідно з рішенням суду, я поновлений на роботу. Мене було звільнено з посади, коли я перебував у лікарні. Це сталося минулого року. Я й не знав про проведення зборів. Мене не було на них запрошено”. Леся Сенюта, директор фабрики: “Я є директором фабрики з 24 грудня минулого року (і вважаю, що й по сьогоднішній день). Судовиконавець прийшов і повідомив, аби я здала всі свої повноваження на користь пана Тимчишина, що я і зробила. Але представники колективу вимагають, аби я працювала на посаді директора. Чому? Показники роботи за січень-лютий порівняно з минулим роком збільшилися майже у два рази. Робітники мають роботу, стабільну зарплату і навіть, за підсумками першого кварталу, було вирішено виплатити людям премію. Додам до відповіді Володимира Миколайовича. Він говорить, що не був запрошений на збори. Поясню, чому так трапилося. Річ у тім, що під час лікарняного він підписав угоду, яка була невигідною для колективу. Це була угода з фірмою “Галтехенерго” – договір про переробку давальницької сировини, і умови розрахунків за цією угодою були передбачені розрахунком сировиною або грішми, або навіть векселями чи іншими цінними паперами. Але з минулого досвіду роботи подібні умови договорів приводило до того, що фабрика не отримувала жодних коштів. Зараз ми працюємо і не потребуємо ані жодних інвестицій, ані давальницької сировини. Нас визнають фірми, які з нами працюють, – це і Довжоцький спиртозавод Хмельницької області, і Гостомельський склозавод. Ми їм перераховуємо гроші, вони нам доставляють сировину. І жодних проблем немає. Володимир Миколайович залишив кредит за минулий рік перед банком “Електрон”, був також інший кредит – 200 тисяч гривень. Їх було погашено достроково. Частково фабрика розрахувалася і з іноземними фірмами”.

Володимир Тимчишин: “Якщо порівняти 1999 рік з попереднім, то об’ємність виробництва у нас збільшилася удвічі. Фактично, фабрика працювала на підйомі. Правда, була проблема із дефіцитом флакону на ринку. Монополістом  по флаконах вважається Гостомельський склозавод під Києвом. Вони почали виробляти невелику кількість флаконів і, щоб забезпечити усі підприємства України флаконами, почали їх рівномірно розподіляти між виробниками. Заходи, які було вжито 1999 року щодо зниження цін на продукцію, дали можливість у 1-му кварталі досягти прибутків понад 500 тисяч гривень. Це майже те, що ми мали за 1998 рік. Було сплачено 120 тисяч податків у підсумках 1-го кварталу минулого року. Щодо вищезгаданої фірми, то “Галтехенерго” нам повинно було поставити мільйон штук флаконів. Договір  був заключений в жовтні, і його дія поширювалася лише на листопад місяць. Він і не був заключений, бо представлявся на розгляд правління і вирішення питання. Але окремі люди винесли цей договір як оренду. Сам договір не передбачав ніякої оренди, він таки давав можливість працювати. У жовтні був борг заробітної плати, але з людьми повністю розрахувалися”.

Леся Сенюта: “Володимир Миколайович стверджує, що минулого року був дефіцит флакону. Однак влітку на складах залишки флакону становили 1 млн. 200 тисяч... Більше ніж 60 тисяч флаконів продали іншій фірмі. Про який дефіцит іде мова? Чому фірма “Галтехенерго” могла дістати цей флакон, а наш керівник не міг спромогтися, аби цей флакон поставили нашій фірмі? Наша перевага в тому, що ми відійшли від посередників”.

Володимир Тимчишин: “В проекті контракту не передбачалося нічого, крім поставки флакону. І ми не втрачали нічого. Відносно оплати передбачалася 50-відсоткова попередня оплата за виробничі, і 50% – розрахунок протягом 15 днів. Допускалося розраховуватися і векселями. Скажімо, ми розраховувалися і з Гостомельським склозаводом чи спиртозаводом. Ми не платили гроші, а отримували сировину”.

Леся Сенюта: “Якби ми виробили цю продукцію і продали фірмі “Галтехенерго”, ця фірма збила би наш ринок збуту продукції. Вони мають векселі. А вексель – це те, що кожна фірма має певні дисконти, знижки. Це призвело би до того, що ми, для прикладу, відпускали би продукцію по 70 копійок, а вони продавали би її по 59 копійок. Працюючи з фірмами-посередниками, ми не мали можливості збути свою продукцію. Хто купуватиме дорожче, якщо є фірми, які пропонують такий же товар дешевше”.

Володимир Тимчишин: “На сьогоднішній день, якщо флакон коштує одну гривню, то він так і продається за гривню. Це принципового значення не має. Крім того, наскільки мені відомо, з фірмою “Галтехенерго” заключають угоду, аби проплатити сировину Довжоцького спиртозаводу і розрахуватися продукцією”.

Леся Сенюта: “Такої угоди ніхто не заключає. Може, навколо фабрики і ведуться такі розмови, і, може, хтось хотів би так зробити. Але ми ведемо співпрацю тільки з перерахування коштів. Була спроба підписати один договір із фірмою “Рембрант”. Тобто фірми-посередники просто заробляли на нашій фабриці, а недоотримували гроші прості робітники. Один запах – різні назви. Скільки можна обдурювати споживача? Ми намагаємося відстояти марку своєї фабрики, бо з дешевої сировини добрий виріб не зробиш. У нас на сьогодні 200 тисяч дебіторської заборгованості, яку треба звідкись покривати, а не працювати на посередників”.

P. S. На сьогодні працівники фабрики працюють у нормальному режимі. Але проблема наявності двох керівників ще й досі не вирішена. Всі чекають 23 квітня – дня проведення зборів правління. Відомо лише, що до їхнього рішення пан Тимчишин передав печатку ТзОВ у відділ кадрів.

Масові знищення українців на Закерзонні у 1943-46 рр. та поховання полеглих воїнів УПА – такою була тема віче, яке відбулося минулої неділі біля пам’ятника Тарасові Шевченкові. Віче проводилося з ініціативи об’єднання товариств депортованих українців “Закерзоння”.

Розпочав віче голова товариства “Надсяння” Володимир  Середа. Він навів факти, згідно з якими щодо українців Закерзоння з 1944 по 1956 рік було підписано 573 смертні вироки, з яких понад 500 виконали. Усім засудженим приписували “спробу відірвати північно-східні терени від Польщі”, так звана 85 стаття Кримінального Кодексу Польської Народної Республіки. На жаль, досі навіть достеменно не встановлено місце поховання цих страчених.

Присутні на вічі неоднозначно оцінювали ситуацію з похованням воїнів УПА і увічненням пам’яті замордованих українців на теренах Польщі. Але чи можна висувати якісь претензії польській владі, коли досі наша Верховна Рада не встановила гідний статус воїнам УПА і тим українцям, які полягли чи, на щастя, врятувалися у ці страшні роки україно-польської історії. “Ми не можемо примусити поважати себе у світі, коли досі не навчилися самі себе поважати”, – апелював до присутніх на вічі народний депутат України Юрій Ключковський.

В результаті обговорень була прийнята вічева резолюція, до якої увійшла пропозиція об’єднання товариств “Закерзоння” спорудити пам’ятник жертвам масових знищень українців у Польщі. В іншому пункті резолюції було задекларовано намір звернутися з пропозицією до Львівської міської ради, щоб підписання ухвали про продовження робіт на Личаківському цвинтарі здійснювалося одночасно з підписанням умов, які б забезпечували належне увічнення пам’яті полеглих українців на території Республіки Польща.

До речі, як стало відомо “Поступу” з поінформованих джерел, одна з причин проведення віче – це приїзд генерального секретаря Ради Охорони пам’яті боротьби та мучеництва Республіки Польща Анджея Пшевозніка, який дещо змістився в часі. Але можна припустити, що зустріч Анджея Пшевозніка зі своїм українським колегою Володимиром Гусаковим, яка відбудеться у Львові, ймовірно, навіть цього тижня, теж пройде під пікети об’єднання товариств “Закерзоння”.
О. Я.

9 квітня минуло 10 років з дня першого засідання сесії Львівської обласної ради першого демократичного скликання. Аби відзначити цей день, тодішні депутати минулої неділі зібралися на Винниченка, 18 з наміром влаштувати урочисті збори. Однак, як з’ясувалося згодом, таке свято заслуговує значно помпезнішої акції, що мала би бути проведена щонайменше в Оперному театрі, а ще краще, якби його відзначали на загальнодержавному рівні, а отже, “розмінюватися” на якісь збори не слід, хіба скористатися нагодою, аби створити оргкомітет з підготовки до свята.

Урочисті збори, ясна річ, у неділю відбулися, бо обласним депутатам першої каденції таки направду є про що згадати. Однак усілякі виверти представників облдержадміністрації з пропозиціями перенести свято, аби до нього можна було ретельно підготуватися, трохи підпсули присутнім настрій, так що вони спересердя констатували: перше демократичне скликання виявилося останнім демократичним.

Зрештою, колишній депутат ЛОР Олександр Ворона, який був одним із організаторів зборів, жодного конфлікту у тому, що сталося, не бачить. Розмовляючи з кореспондентом “Поступу”, він повідомив про створення оргкомітету зі святкування й запевнив, що колишнім облрадівцям відзначити цей день затишно в тісному колі ніхто не заважав. “Була також пропозиція звернутися до Президента України, аби влаштувати на честь цієї події загальнодержавне свято. Цей день має світову вагу, бо це вперше шляхом демократичних виборів влада пішла з рук комуністів”, –  закінчив Олександр Ворона.
Т. Н.