| |||||||||||
[ <<< INDEX ]
|
POSTUP - ПОСТУП
|
| НЕРУХОМІСТЬ |
|
№ 64 (508), четвер 6 квітня 2000 року
|
Житло у Львові. Погляд крізь час
Л.ОНИЩЕНКО, архітектор
(Закінчення, початок – у поперед-ньому четверговому числі)
Новий період в архітектурі Львова настає після 1918 року. На жаль, Левинський і багато його колег уже не змогли працювати в нових умовах: Галичина та Львів опинилися під польською владою, українським архітекторам ставало все тяжче знайти роботу.
Для перших післявоєнних років характерне будівництво багатоповерхових житлових будинків секційного типу та котеджів. У 1929-33 роках, які вважають періодом економічної кризи, будівництво ведуть мляво, хоча житло все ж споруджують. У 30-х роках ХХ ст. в архітектурі з’являється новий стиль – “конструктивізм”, характерний зручністю і простотою. Декор фасадів зведений до мінімуму, архітектура виграє завдяки високій якості будівельних і опоряджувальних робіт. Планування просте і зручне. У проектуванні житла як модуль беруться параметри людини. Будинки вже не вражають помпезністю, а квартири таких розмірів, що в них ані не заблукаєш, ані не затісно. Велику увагу приділяють плануванню окремого помешкання, кожна кімната вже має окремий вхід із просторого передпокою, кухня вигідна для господині, балкони та лоджії таких розмірів, щоби можна було прийняти невеличке товариство. Висота житлових приміщень співрозмірна для людини: це вже не височенні зали, де можна повісити триметрову люстру, а просторі квадратні кімнати висотою 3-3,2 м. Вікна доволі великі, їх легко відчинити і помити. Будинки найчастіше три- або чотириповерхові. Приклад – забудова вулиці Сахарова, початку Стрийської, вулиця Дорошенка (верх). Ці будинки також будували як прибуткові, квартири винаймали мешканці. Тепер уже ці будинки називаємо “люксами”.
Хоча Львів і не став осередком великої промисловості, але підприємства намагаються забезпечувати провідних працівників житлом, будуючи спеціально для цього ряд житлових будинків. Для працівників міської електростанції були побудовані вигідні житлові будинки на вул. Енергетичній. Будинки на вул. Городоцькій, 167 і 267 будували для працівників залізниці й аеродрому; на вул. Промисловій, 31 і 33 – для працівників львівського трамваю.
У цей період будують також особняки. Ділянки під таку забудову виділяють на нових землях, далеко, як на ті часи, від центру, на околиці. Так виникають нові житлові райони: Новий Львів, Професорська Колонія, Нова Стріха... Будову ведуть за чітким планом, іде розбивка нових вулиць і парцель. У плануванні цих районів вдало використовують рельєф місцевості, продумані вулична мережа, озеленення. Під кожен будинок виділяють ділянку (близько 4-6 сотих). Кожну віллу на Новому Львові будують для конкретного власника, та всі будинки подібні, здебільшого одноповерхові, з пласкими дахами. Особняки Нового Львова належали переважно поважним чинам польського війська, можливо, цим і пояснюється однорідність забудови. До початку Другої світової війни втілено тільки половину плану Нового Львова. Вулиці його повинні були утворювати велику зірку і сходитися в одному місці. Зараз у цьому місці сходяться п’ять вулиць: Тернопільська, Литвиненка, Панаса Мирного, Угорська та колишня вулиця Цешинська (нині – продовження Тернопільської до залізниці). На жаль, забудову вулиць Угорської та Литвиненка здійснювали вже по війні, тому маємо ряд одноманітних “хрущовок” замість особняків.
Післявоєнне ж житлове будівництво – це тема окремої розмови.
|
|